Чернівці. Гарячий Урбан
Свято-Вознесенська церква, кін. XVII ст.
Чернівецька обл., с.Чернівці, с.Гарячий Урбан (Гореча)
На міській міською околицею Чернівців із назвою Гарячий Урбан в глибині приватного сектору серед ярів і пагорбів розташована один з п’яти збережених у Чернівцях дерев’яних храмів - Вознесенська церква.
Збудовано храм наприкінці XVII століття ймовірно разом із заснуванням поселення Старе Горече. Це - типово буковинська церква-хата, які будували скрізь на Буковини у молдавсько-турецький період.
Церква діяла в і радянські часи. З користування православної громади її вилучили на початку 80-х, щоб передати до новоствореного музею архітектури і побуту. Але, цього не сталося через віддаленість і нестачу коштів. Церква продовжувала руйнуватися: протікав дах, деформувалися зруби, конструкції були уражені грибком. Завдяки фото з «Памятников градостроительства и архитектуры» (1987 рік) та статті Віктора Вечерського «Пам’ятка шукає господаря» в журналі «Пам’ятки України» (1989 рік) ми можемо бачити, як виглядала церква у 80-ті. Цікаво, що вівтарна частина храму була відштукатурена.
Саме у такому вигляді і я очікував побачити храм, шукаючи його осіннім вечором під дощем. Але, побачив зовсім іншу картину: церкву-красуню реставрували і передали віруючим. Сьогодні тут знову правиться служба Божа.
Чернівецька обл., с.Чернівці, с.Гарячий Урбан (Гореча)
На міській міською околицею Чернівців із назвою Гарячий Урбан в глибині приватного сектору серед ярів і пагорбів розташована один з п’яти збережених у Чернівцях дерев’яних храмів - Вознесенська церква.
Збудовано храм наприкінці XVII століття ймовірно разом із заснуванням поселення Старе Горече. Це - типово буковинська церква-хата, які будували скрізь на Буковини у молдавсько-турецький період.
Церква діяла в і радянські часи. З користування православної громади її вилучили на початку 80-х, щоб передати до новоствореного музею архітектури і побуту. Але, цього не сталося через віддаленість і нестачу коштів. Церква продовжувала руйнуватися: протікав дах, деформувалися зруби, конструкції були уражені грибком. Завдяки фото з «Памятников градостроительства и архитектуры» (1987 рік) та статті Віктора Вечерського «Пам’ятка шукає господаря» в журналі «Пам’ятки України» (1989 рік) ми можемо бачити, як виглядала церква у 80-ті. Цікаво, що вівтарна частина храму була відштукатурена.
Саме у такому вигляді і я очікував побачити храм, шукаючи його осіннім вечором під дощем. Але, побачив зовсім іншу картину: церкву-красуню реставрували і передали віруючим. Сьогодні тут знову правиться служба Божа.