Пуцькіни бацькі проти України-9
У першій половині 1946 року тривали виклики населення в райвідділи НКВД-НКГБ. Так, з 6 по 15 лютого 1946 у Дрогобицькій області було викликано 15608 осіб, з них завербовано 378.
У Тернопільскій області з 25 січня до 5 лютого 1946 року було завербовано 32 агенти, в т. ч. 5 заслано в підпілля.
За період з 1 січня 1945 по липень 1946 року в західних областях України було завербовано 5671 особу, з них 596 агентів, 93 резиденти, 4941 нформатор та 41 утримувач конспіративних та явочних квартир
(ЦДАГОУ, ф.1, оп.46, спр.839, арк.186-187)
Але ефективність такої величезної армії донощиків була невисока. Куратор Західної Україн в ЦК КП(б)У А.Стоянцев доповідав Хрущову 8 серпня 1946 року, що з проведених у липні 1946 у 7 західних областях 3753 операцій 2813 (75%) були БЕЗ НАСЛІДКІВ, з 4238 засад 3929 (93%!) не дали владі нічого. Результати операцій винищувальних батальйонів - 25-30%
(ЦДАГОУ, ф.1, оп.23, спр.2967, арк.53-54, 73)
З другої половини 1946 року активність підпілля зростала, незважаючи на рапорти офіційних радянських функціонерів про успіхи в поборюванні визвольного руху в Україні. Річ у тім, що агентура була навербована поспіхом, у наказовому порядку. Її рівень дозволяв у кращому випадку вислідити районних керівників ОУН або командирів УПА, але не більше. Серед завербованих агентів НКВД-НКГБ було чимало агентів-"двійників"
(Burds Jeffrey. Agentura: Soviet Informants' Networks and the Ukrainian Rebel Underground in Galicia 1944-1948 // Eastern Policy and Society (EEPS)/ - Vol.1. - No1 (winter 1997)/ - P.120).
Зломлені в катівнях НКВД-НКГБ, вони знаходили в собі сили зізнатися і продовжувати працювати в лавах підпілля на користь Україні. Рівень деконспірації оперативної роботи органів був високий як в райкомах КП(б)У, так і в самих райвідділах НКВД-НКГБ.
Низький був і моральний рівень багатьох агентів. Як визнавав пізніше перший секретар Львівського обкому Грушецький: "В 1944-1945 ми вбирали в агентуру все, що було скомпрометовано перед радянською владою"
(Держархів Львівської області, ф.3, оп.2, спр.446, арк 20).
Не дивно, що перший секретар Дрогобицького обкому скаржився М.Хрущову не некомплект оперпрацівників в області на 40 осіб і пропонував посилити кадри МГБ за рахунок інших областей УРСР або всього СРСР. Собі він просив штат у 200 осіб.
17 червня 1946 року міністр внутрішніх справ СРСР С.Круглов затвердив план посилення оргзаходів у боротьбі з націоналізмом західних областей України, який підготував його заступник В.Рясний.
Наркомом (пізніше міністром) МВД України було оголошено Тимофія Строкача.
У західні області були направлені оперативні групи працівників центрального апарату та головних управлінь прикордонних (ПВ) та внутрішніх військ (ВВ) МВД СРСР на чолі з уповноваженими МВД Союзу:
Львівська область - генерал-лейтенант Леонтьєв
Станіславська область - генерал-лейтенант Бурчак
Тернопільська область - генерал-майор Прошин
Дрогобицька область - генерал-майор Калінін
Рівненська область - генерал-майор Нікітінський
Волинська область - полковник Прокоф"єв.
Ці групи мали право перевіряти обласні управління і спільно з їх начальниками виробляти плани розгрому ОУН-УПА.
За цим же планом розташовані в Західній Україні війська МВД не скорочувалися і залишалися на своїх місцях. Були передбачені заходи службового та матеріального заохочення працівників МВД.
Проведені невдовзі операції дозволили МВД Львівської області у грудні 1946 року ліквідувати керівників Перемишльського та Яворівського надрайону, Сокальського окружного проводу, а також захопити командира воєнної округи "Буг-2" УПА-Захід Василя Левковича-"Вороного"
(ДАГОУ, ф.1, оп.23, спр.4972, арк. 41-42)