Водосховище Клаузе - озеро "Озірце"
Одним з найпопулярніших місць в Карпатах є озеро Синевір. Туди хочуть потрапити всі, але більшість, чомусь , потім розчаровується. В таких випадках, я рекомендую заїхати ще на одне озеро, яке знаходиться між селам Синевір і Синевірська поляна.
Якщо їхати з озера, то після Синевірської поляни треба зупинитись на першому КПП (ліворуч від вас). Там треба сплатити за в"їзд на територію і вислухати пару історій охоронця, з одночасним стандартним запитанням "Звідки ви ?" :) Далі вже починається краса вздовж Чорної Ріки:
Раніше по цій річці місцевий люд сплавляв деревену. Сплав деревини для бокорашів (тих, хто керували купую зв"язаних стовбурів на воді) був дуже небезпечний, але дуже гарно оплачувався. Багато людей гинули...ось тому і Чорна Ріка.
Вздовж Чорно Ріки необіхдно подалати 3,5 км. Карпати неперевершені:
По дорозі побачили якусь здорову крилату штуку. Штука не захотіла знайомитись і полетіла:
За 3,5 км дістаємся до водосховища Клаузе. Насправді, його вже немає, але карти Яндекс і Google його вперто показують. В 1886 році австрійський інженер Клаузе будує греблю за допомогою якої можна було б сплавляти ліс. Під час будівництва 25 людей померли від тифу. Ліс спавляли по Чорній Річці, Теребля аж до 1954 року ( відео з кінофільму(1958 рік) про сплав деревени з цієї греблі), поки на Теребовлі не вирішили будувати ГЕС. Після цього тут організували Музей лісу і сплаву, але в 1998 році повінь майже повністю зруйнувала греблю. Десь тут було водосховище:
Одразу ж почали відновлювати греблю, але в 2001 нова повінь зруйнували все знову. Залишки справжньої греблі:
Адміністративна будівля - порожня і закрита. Навколо казкова тиша, лише шумить річка і жодної живої душі:
Колиба, в якій не наливали :), а відпочивали бокораші:
Карпатський бобслей дерев"яні жолоби для спуску деревени з гори:
Звідси до Дикого озера ( воно ж Озірце) якихось чотири кілометри пішки і набір висоти з 800 до 1050 метрів. Основа частина шляху по стежці, яка повільно підіймається вгору:
Гірський потічок:
Виходимо на справжню дорогу. Тут ще лежить сніг, хоча вже травень і вдень +17:
І ось нарешті озеро! Колиба з сухими дровами і шалений колір води:
На протилежному березі на все озеро матюкалась група голих чоловіків. Які, мабуть, на п"яну голову вирішили покупатись в не дуже теплій воді.
Навколо озера прокладена доріжка:
По середині невеличкий острів.
Слухаємо як шумлять смереки і матюкаються голі особини...робимо пару знімків і прямуємо назад(
Якщо їхати з озера, то після Синевірської поляни треба зупинитись на першому КПП (ліворуч від вас). Там треба сплатити за в"їзд на територію і вислухати пару історій охоронця, з одночасним стандартним запитанням "Звідки ви ?" :) Далі вже починається краса вздовж Чорної Ріки:
Раніше по цій річці місцевий люд сплавляв деревену. Сплав деревини для бокорашів (тих, хто керували купую зв"язаних стовбурів на воді) був дуже небезпечний, але дуже гарно оплачувався. Багато людей гинули...ось тому і Чорна Ріка.
Вздовж Чорно Ріки необіхдно подалати 3,5 км. Карпати неперевершені:
По дорозі побачили якусь здорову крилату штуку. Штука не захотіла знайомитись і полетіла:
За 3,5 км дістаємся до водосховища Клаузе. Насправді, його вже немає, але карти Яндекс і Google його вперто показують. В 1886 році австрійський інженер Клаузе будує греблю за допомогою якої можна було б сплавляти ліс. Під час будівництва 25 людей померли від тифу. Ліс спавляли по Чорній Річці, Теребля аж до 1954 року ( відео з кінофільму(1958 рік) про сплав деревени з цієї греблі), поки на Теребовлі не вирішили будувати ГЕС. Після цього тут організували Музей лісу і сплаву, але в 1998 році повінь майже повністю зруйнувала греблю. Десь тут було водосховище:
Одразу ж почали відновлювати греблю, але в 2001 нова повінь зруйнували все знову. Залишки справжньої греблі:
Адміністративна будівля - порожня і закрита. Навколо казкова тиша, лише шумить річка і жодної живої душі:
Колиба, в якій не наливали :), а відпочивали бокораші:
Карпатський бобслей дерев"яні жолоби для спуску деревени з гори:
Звідси до Дикого озера ( воно ж Озірце) якихось чотири кілометри пішки і набір висоти з 800 до 1050 метрів. Основа частина шляху по стежці, яка повільно підіймається вгору:
Гірський потічок:
Виходимо на справжню дорогу. Тут ще лежить сніг, хоча вже травень і вдень +17:
І ось нарешті озеро! Колиба з сухими дровами і шалений колір води:
На протилежному березі на все озеро матюкалась група голих чоловіків. Які, мабуть, на п"яну голову вирішили покупатись в не дуже теплій воді.
Навколо озера прокладена доріжка:
По середині невеличкий острів.
Слухаємо як шумлять смереки і матюкаються голі особини...робимо пару знімків і прямуємо назад(