г.Петрос... шматочки Літа

[dante_sinner]

Нарашті мої руки дійшли до фотографій, які були зроблені в Серпні місяці про те, як ми підкорювали казкову гору Петрос в мальовничому Закарпатті.

Отже, шматоки літа на світлинках :) ділюся з Вами. Може вони вас трохи зігріють і подарують мрії про наступне, не таке вже й далеке, Літо...

Comments

[o_nastik]

Ух ты! Сказочные фото!!!
Не поверишь, я только вчера забрала у своего двоюродного брата фотки карпатские - мы в мае тоже Петрос покоряли!!! Только там картинка весенняя - с крокусами под снегом. Я на днях наверное тоже сделаю маленький фотоотчет. :)

Ой, как до боли знакомо и как хочется туда сново! :)
Сколько у вас заняло восхождение?

[dante_sinner]

здорово! ))

я уже не помню, но что-то вроде 6-8 часов. но это при том что мы подымались не по туристическим тропам, там где проще, а по козьим тропам. местами было даже стрёмно... настолько крутой угол подъема был.

[bort_f63_9]

О боже! Як же гарно! надихає!

[dante_sinner]

а то! )) ми вже плануємо Навесні знову відправитись підкорювати нову вершину ) яку саме, поки ще не вирішили.

[icesnowflake]

а хіба на Пєтросі не повинен стояти хрест із купою кам*яних брил під ним (я вже толком не пам*ятаю - була востаннє 5 років тому)

Усі світлини дуже гарні, аж хочеться зірватися у дорогу до вершин гір...
Дякую за насолоду дивитися на краєвиди.

[dante_sinner]

так, саме на одній фотографії і зображено той самий хрест ) та, я так розумію, стихія його повалила і він вже майже лежить.

[dante_sinner]

дякую )

[restif]

дійсно, дуже красиві фото, так і хочеться знову пройти той шлях що залишився в пам'яті)))))

[dante_sinner]

згоден ))

[shteel]

Петрос не підкорюється.. він тільки дозволяє тобі понасолоджуватися моментами в яких він перебуває вічно... а тобі дозволено взійти на нього та вхопити подіх вічності довжиною в перебування на вершині.