Чи є дорога зі Збиранки в Малі Грибовичі?
В суботу мав плани з'їздити на ровері в село Поляни недалеко від Львова, яке на карті дуже гарно виглядає - заховане серед горбів Розточчя в улоговині, між лісами. Дощ не падав, і я виперся. Замість дощу, щоправда, був туман. Видимість - кілометр, і під деревами падає дощ. Це дуже цікаво - під деревами справжній дощ, калюжі, а там, де без дерев - сухо. Однак щоб побачити село серед горбів, треба видимість, подумав я і вирішив відкласти Поляни на пізніше, може навіть на весну. Натомість, щоб розрухати натруджене офісним сидінням тіло, задумав проїхати Гряду від Брюхович до Волі Гомулецької, тобто вздовж. До цього їздив по ній тільки впоперек.
Нічим особливо хорошим це не скінчилося.
Зразу скажу, що через туман я майже нічого не фотографував, виходила всяка муть. До Брюхович я добрався без пригод, по дорозі побачив місце колишнього табору футбольних фанатів (там зараз голяк) і притулок для бездомних тварин. Попетляв околицями бази ФК "Карпати" - затишного закутка Брюхович між лісом і трасою на Бірки. А тоді знайшов шлагбаум в ліс і поїхав.
(Карта маршруту)
Все було нормально, я собі потроху блукав і шукав дорогу, яка б провела мене через весь заказник, щоб нанести її на вікімапію.
Та в певний час про себе нагадала вирубка, яку затіяли прямо в геометричному центрі лісу, і крізь яку я мав проїхати. Сама по собі вирубка шкодила не сильно, але лісовози порозбивали всі дороги довкола вирубки в радіусі кількох кілометрів. Розбита лісовозом дорога - це два рівчаки багнюки півметри глибиною (і хащі по боках). В мене не було ніяких варіантів, окрім як перти болотом. В результаті, поки виїхав з лісу, повністю обсвинячив ровер, взуття, куртку, рюкзак. Ненавиджу їзду болотом, тому що болото з ровера дуже туго виводиться. Одяг можна кинути в пральку, а ровер в пральку не кинеш. Після болота ровер не тільки погано виглядає, але ще скрегоче і скрипить.
Виїхав нарешті з лісу, темніє, якийсь корч вхопив за задню перекидку і вона барахлить, все в болоті. Треба додому. Найкоротша дорога на Львів - через Грибовичі і Збиранку, а тоді дачі, Голоско і Чорновола. Між Грибовичами і Збиранкою Гугл Мапс не показує дороги, але найближчі кінці доріг розділяє 500 метрів. 500 метрів - це не страшно, поїхали. З Брюхович в Грибовичі іде грунтова дорога, що огинає ставки. Калюжі, туман, мряка, і під колесами вже не болото, а глина. Це все на колеса намотується і на шкари налипає.
Заїжджаю в Малі Грибовичі, навколо крутелезні горби. Взагалі, околиця Малих Грибовичів дуже гарна, вона у всіх зі сміттєзвалищем асоціюється, але там багато краси, колись треба буде там предметніше покататися. Отож, їду я вже потрохи на Львів, нормальна ніби грунтівка. По дорозі зустрілася водяна колонка, якою я скористався, щоб трохи ровер визволити з бруду; на болото полиєш водичкою і воно відпадає, а от з глиною я бавився довго... Проїхав, словом, багацько, поки не помітив, що проминув те місце, де між Грибовицькими і Збиранківськими дорогами відстань була найменша. Назад.
Повернувся я, став шукати і зрозумів, що Гугл Мапс зіграв зі мною злий жарт: 500 метрів виявилися крутелезним схилом. Грибовичі лежать в долині, а Збиранка десь нагорі. Скільки я кіл намотав по тих Грибовичах, скільки болота перемісив в намаганні знайти підхід до схилу. І ситуація - за три години я маю бути в філармонії при параді, а я обтатляний в болоті, в сутінках і в повних бебенях, з яких не знаю, як вибратися.
Тому питання: чи є сполучення між Збиранкою і Малими Грибовичами? Не може ж бути, що ніяк не спуститися.
Резервний варіант, звісно, був: Великі Грибовичі, тоді автомагістраль, тоді Збоїща. Якраз на такий трафунок мав запас часу, яким і скористався. Не люблю трас: шумно, душно і страшно. Але вибору не було.
Нічим особливо хорошим це не скінчилося.
Зразу скажу, що через туман я майже нічого не фотографував, виходила всяка муть. До Брюхович я добрався без пригод, по дорозі побачив місце колишнього табору футбольних фанатів (там зараз голяк) і притулок для бездомних тварин. Попетляв околицями бази ФК "Карпати" - затишного закутка Брюхович між лісом і трасою на Бірки. А тоді знайшов шлагбаум в ліс і поїхав.
(Карта маршруту)
Все було нормально, я собі потроху блукав і шукав дорогу, яка б провела мене через весь заказник, щоб нанести її на вікімапію.
Та в певний час про себе нагадала вирубка, яку затіяли прямо в геометричному центрі лісу, і крізь яку я мав проїхати. Сама по собі вирубка шкодила не сильно, але лісовози порозбивали всі дороги довкола вирубки в радіусі кількох кілометрів. Розбита лісовозом дорога - це два рівчаки багнюки півметри глибиною (і хащі по боках). В мене не було ніяких варіантів, окрім як перти болотом. В результаті, поки виїхав з лісу, повністю обсвинячив ровер, взуття, куртку, рюкзак. Ненавиджу їзду болотом, тому що болото з ровера дуже туго виводиться. Одяг можна кинути в пральку, а ровер в пральку не кинеш. Після болота ровер не тільки погано виглядає, але ще скрегоче і скрипить.
Виїхав нарешті з лісу, темніє, якийсь корч вхопив за задню перекидку і вона барахлить, все в болоті. Треба додому. Найкоротша дорога на Львів - через Грибовичі і Збиранку, а тоді дачі, Голоско і Чорновола. Між Грибовичами і Збиранкою Гугл Мапс не показує дороги, але найближчі кінці доріг розділяє 500 метрів. 500 метрів - це не страшно, поїхали. З Брюхович в Грибовичі іде грунтова дорога, що огинає ставки. Калюжі, туман, мряка, і під колесами вже не болото, а глина. Це все на колеса намотується і на шкари налипає.
Заїжджаю в Малі Грибовичі, навколо крутелезні горби. Взагалі, околиця Малих Грибовичів дуже гарна, вона у всіх зі сміттєзвалищем асоціюється, але там багато краси, колись треба буде там предметніше покататися. Отож, їду я вже потрохи на Львів, нормальна ніби грунтівка. По дорозі зустрілася водяна колонка, якою я скористався, щоб трохи ровер визволити з бруду; на болото полиєш водичкою і воно відпадає, а от з глиною я бавився довго... Проїхав, словом, багацько, поки не помітив, що проминув те місце, де між Грибовицькими і Збиранківськими дорогами відстань була найменша. Назад.
Повернувся я, став шукати і зрозумів, що Гугл Мапс зіграв зі мною злий жарт: 500 метрів виявилися крутелезним схилом. Грибовичі лежать в долині, а Збиранка десь нагорі. Скільки я кіл намотав по тих Грибовичах, скільки болота перемісив в намаганні знайти підхід до схилу. І ситуація - за три години я маю бути в філармонії при параді, а я обтатляний в болоті, в сутінках і в повних бебенях, з яких не знаю, як вибратися.
Тому питання: чи є сполучення між Збиранкою і Малими Грибовичами? Не може ж бути, що ніяк не спуститися.
Резервний варіант, звісно, був: Великі Грибовичі, тоді автомагістраль, тоді Збоїща. Якраз на такий трафунок мав запас часу, яким і скористався. Не люблю трас: шумно, душно і страшно. Але вибору не було.