Каліча гора
Середмістя. Крута брукована вуличка на узгір"ях Цитаделі. Біля підніжжя - мекка навколишніх юнаків, куди потрібно регулярно здійснювати паломництво - районний військомат. А там, нагорі, в глибині між садками та похиленими будиночками, колись був притулок для калік, який дав вулиці таку назву.
одразу ж в око впадає рагульська побілка половини першого поверху, якої не було ще півроку тому. Львів"яни це вміють - підібрати найгірший колір і ним замалювати фасад свого магазину - ані квадратним сантиметром більше. Мені здається, час на організований спротив таким речам.
Наліво вулиця Глібова, прямо-направо - Каліча гора, ще вужча.
ця ж розвилка, з боку Глібова
На розі Глібова і Калічої гори ховається ця чудова вілла - не надто характерна для цього району, де переважає "серійна" багатоповерхова забудова.
Рушаємо далі вгору...
...і пірнаємо вправо, щоб дослідити перший-ліпший дворик.
Рушаєм далі вулицею
Ще один дворик, який оточують напівзруйновані будинки, а також колишні стайні та курники, що свідчить про те, що яких вісімдесят років тому в цьому місці процвітало натуральне сільське господарство.
Вуличка закінчується. Вгору стрімко зноситься лісиста Цитадель з її укріпленнями. До узгір"я туляться новіші прибудови. Ми піднялися досить високо понад рештою міста.
Далі дряпаєтеся крутим схилом до Цитаделі, або лісами-стежками робите гак і спускаєтеся до бібліотеки Стефаника.