Як читати новини під час війни. Частина друга: Війна Росії проти України (RU, Ua)
Продолжение темы: Как смотреть новости во время войны. Часть первая: Инструкция .
_______________________________________________
Как читать новости во время войны.
Главное - не делать того, чего от каждого из нас ждет враг.
Вы не можете перестать листать новостную ленту или выключить телевизор. Испытываете шквал постоянно меняющихся эмоций - от радости до печали, от страха до эйфории. Наконец наступает перенасыщение - вам кажется, что ваш мозг сейчас взорвется. А потом - эмоциональное истощение. Это обычные симптомы, которые испытывают в эти дни практически все. Ведь в головах у нас поле битвы информационно-психологической войны.
Современная война - это война нервов даже в большей степени, чем война ракет и танков. Агрессор использует все доступные средства, чтобы ускорить результат, наиболее выгодный для него: капитуляцию. Над информационно-психологическими операциями против Украины работает множество российских специалистов. Пока военные наступают на земле и в воздухе, атака в информационном пространстве имеет несколько ключевых задач.
Дезориентировать военных. Они тратят ресурсы, реагируя на сообщения об угрозах, которых нет.
Деморализовать военных. Для этого до них любым способом доносят, что сопротивление не имеет смысла, руководство государства сбежало и «всех слило», их товарищи уже сложили оружие, и самим им следует сделать это как можно скорее. Обычно профессиональных военных учат противостоять таким воздействиям, но на гражданских, которые пришли в войско, это может действовать.
Деморализовать гражданских. Испугать, парализовать каждого страхом за свою жизнь и жизнь своих детей. Агрессор рассчитывает на то, что общество одобрит и потребует от руководства государства прекращения боевых действий на любых условиях (опять-таки капитуляцию).
Разрушить единую коммуникацию государства. Во время войны особенно важно, чтобы абсолютно вся власть и военное руководство озвучивали одну позицию, одну версию происходящего. Украине в эти дни это удалось (и те, кто хорошо знает украинскую политику, согласятся, что это настоящее чудо, посланное нам с небес). Однако единый голос государства теряется среди бесконечного количества фейков, версий, ложных опровержений или интерпретаций.
Вызвать панику. Военным гораздо труднее держать оборону, когда дороги блокируют колонны беженцев. Гражданским властям труднее обеспечить людей самым необходимым и удержать экономику от катастрофы, когда толпы штурмуют банкоматы и выгребают все из магазинов.
Создать коллапс в инфопространстве. Для этого с помощью социальных сетей, мессенджеров, публикаций в контролируемых агрессором медиа (которые, к сожалению, часто по своей воле распространяют другие) информационное пространство насыщают огромным количеством ложных сообщений. Одни из них похожи на правду, другие нет; у некоторых есть доля правды, некоторые могут быть подчеркнуто абсурдными, наподобие «популярная певица обнажилась в поддержку украинской армии». Возможности человеческого мозга потреблять и анализировать информацию ограничены, поэтому человек, погруженный в отравленное инфопространство, вскоре оказывается в ступоре. Он больше не видит границы между реальностью и выдумкой. Он может начать верить любому ложному сообщению или, наоборот, - видеть фейки в сообщениях официальных источников.
Все это выгодно агрессору, потому что заставляет нас делать то, что ему выгодно. Но все это совершенно не нужно нам. Поэтому следует по крайней мере попытаться противостоять силам, которые затягивают вас в водоворот информационного хаоса или контролируемых врагом эмоций.
Не верьте безоговорочно. Вы, конечно, знаете, что верить можно только качественным и ответственным медиа. Это правда, но с одной оговоркой: в медиа работают люди, а людям свойственно ошибаться даже в мирное время. Проверять информацию во время войны очень трудно хотя бы потому, что привычная связь с источниками практически разрушена. Поэтому медиа распространяют много информации, не прошедшей стандартной для качественной журналистики процедуры проверки. Просто потому, что если не опустить планку требований к проверке информации, то нечего будет сообщать.
К примеру, мэр областного центра сообщает на своей официальной странице о высадке вражеского десанта в одном из городов области. Это крайне важная для страны новость, а мэр - официальный источник. Другое дело, что он не военный источник, однако медиа предполагают, что он информирован из надежных источников. Новость выходит в украинских медиа, из них попадает в мир... Но вскоре ее опровергают - кто-то напутал. В других обстоятельствах такая ошибка журналистов могла бы стать поводом для небольшого профессионального харакири, но во время войны это рядовая неприятность. Не раз было, когда даже официальные страницы органов власти, а не только медиа, вскоре удаляли новости.
Словом, если вы не видите какое-либо событие своими глазами, не слышите прямую речь, зафиксированную на видео и явно не вырванную из контекста, - доверяйте ему осторожно. Всегда помните, что любое сообщение во время войны может быть неточным или совсем не подтвердиться.
Аккуратно с интерпретациями. Создатели фейков и пропагандистских материалов хорошо знают, что новости, дополненные фотографиями, видео- или аудиозаписями, воспринимаются на веру гораздо лучше - вот, мол, доказательство! При этом часто комментарии или подводки к этим фото, видео или аудио дают готовую интерпретацию, программируя на определенное восприятие того, что вы увидите. Например, о фото людей, стоящих у дороги, вам напишут, что это жители Украины встречают с цветами российские танки. А на самом деле это очередь за пивом в Барнауле.
Не верьте пересказам. И ни в коем случае не пересказывайте услышанное от кого-либо дальше без проверки. На днях в подземном хранилище, пересиживая очередную воздушную тревогу, я слушал, как группа молодых людей пересказывала друг другу новости о войне, прочитанные в интернете. Мало того, что большинство этих новостей были априори фейками: невнимательные читатели еще и нечаянно перекрутили немало фактов или добавили что-то от себя - эдакий мгновенный эффект испорченного телефона. Почему это небезопасно? Недавнее исследование ОО «Детектор медиа» и фонда «Демократические инициативы» показало, что получение информации «из уст в уста» является одним из наиболее распространенных способов потребления новостей. 28% опрошенных говорят, что в первую очередь узнают новости от друзей и знакомых. Все они в эти дни работают «испорченными телефончиками», и вам не следует включаться в этот процесс. Важные новости, услышанные от других людей, следует проверять в официальных источниках, а неважные пропускать мимо ушей.
Не хлебайте из грязных источников. И в мирное время, а во время войны особенно, работает огромное количество информационных мусорников. Некоторые из них транслируют рафинированную пропаганду и отборную ложь, но чаще чередуют ложь с полуправдой и даже правдой, иногда даже на взгляд «неудобной» для агрессора. Такое представление контента вызывает большее доверие. Это значит, что даже телеграмм-канал, работающий на Путина, иногда может написать что-то плохое о Путине, чтобы вы поверили, что этот канал независим, и читали дальше.
Вас может искушать идея посмотреть, что там лгут, как выглядит ситуация с другой стороны. Не стоит поддаваться этому искушению. Токсичные материалы огорчают, усугубляют смятение, заставляют тратить время и силы на споры в комментариях с людьми, которых вы никогда ни в чем не убедите. Вам правда-правда не нужно знать, что там лгут - ложь найдет вас и без походов на вражескую информационную территорию.
Следите за своей реакцией. Было бы, наверное, бессмысленно рекомендовать «успокоиться» и «не волноваться» в ужасные и решающие для страны и ее народа дни, но опять же выведенный из равновесия парализованный страхом растерянный или охваченный непродуктивным гневом гражданин - сомнительная ценность для Родины. Если чувствуете, что новости вас слишком фрустрируют, просто сделайте паузу. В этих паузах, изолировавшись от новостей, можно делать что-то для своих родных, близких, для себя (заботиться о себе важно даже в такие дни) или полезное для Родины. Если не можете овладеть своими эмоциями, лучше не потребляйте новостей вообще. Известия о действительно важных событиях до вас, скорее всего, донесут другие люди, а без неважных можно прожить несколько часов - проверено.
Если вас это успокаивает - читайте или смотрите или слушайте, если вам так удобнее. Психологи объясняют желание постоянно потреблять новости в кризисных ситуациях иллюзией контроля. Мол, если мы знаем, что происходит, мы влияем на события своим знанием. Если по определенным причинам вы не можете включиться в борьбу или помогать борющимся, успокаивайтесь новостями. Но!
Не будьте бездумными распространителями. Особенно это касается сообщений с припиской "!!!максимальный репост!!!!" или «РАСПРОСТРАНЯЙТЕ НЕМЕДЛЕННО». Именно благодаря армиям автоматических распространителей, которые считают, что делают что-нибудь полезное, нажимая кнопку «репост», самые вредные фейки становятся вирусными и охватывают миллионные аудитории. Прежде чем распространить сообщение, убедитесь, что вы:
1. Внимательно его прочитали, если в нем есть видео - просмотрели, а если аудио - дослушали до конца.
2. Знаете человека, организацию или медиа, являющихся источником сообщения, и знаете, какой первоисточник. Мы же помним, что даже медиа и официальные источники в кризисных условиях могут оплошать и распространить ложь. Компетентен ли этот человек или организация или его тоже «попросили распространить»?
3. Вы понимаете, зачем вас просят это распространить. Какова цель массовой публикации этой информации? Поможет ли она кому-нибудь? Будет ли побуждать к определенным действиям? Вы уверены, что это разумно и правильно? Ее просто нужно знать людям? Точно? Почему?
4. Досчитали если не до ста, то хотя бы до тридцати. За это время начальный импульс погаснет, и вы, возможно, сможете посмотреть на информацию, которую вам предлагают распространить, по-другому.
5. Не уверены - не распространяйте. За более чем два десятилетия пользования социальными сетями и их предшественниками - форумами и блоговыми платформами - я встречал мало случаев, когда люди жалели, что не распространили информацию. И массу случаев, когда за бездумное распространение было стыдно.
Быть информированным важно, но сохранить психическое здоровье, не навредить себе и другим, важнее. Мы ведь хотим выдержать, отбить нашествие и дожить до того дня, когда новости из Украины снова станут скучными..
Источник: Львовский медиа-форум .
_______________________________________________
Як читати новини під час війни.
Головне - не робити того, чого від кожного з нас сподівається ворог.
Ви не можете припинити гортати стрічку новин або вимкнути телевізор. Відчуваєте шквал емоцій, які постійно змінюються - від радості до смутку, від страху до ейфорії. Врешті настає перенасичення - вам здається, що ваш мозок зараз вибухне. А потім - емоційне виснаження. Це типові симптоми, які відчувають у ці дні практично всі. Адже в головах у нас - поле битви інформаційно-психологічної війни.
Сучасна війна - це війна нервів навіть більшою мірою, ніж війна ракет і танків. Агресор використовує всі доступні засоби, аби прискорити результат, найбільш вигідний для нього: капітуляцію. Над інформаційно-психологічними операціями проти України працює величезна кількість російських спеціалістів. Поки військові наступають на землі та в повітрі, атака в інформаційному просторі має кілька ключових завдань.
Дезорієнтувати військових. Вони марнують ресурси, реагуючи на повідомлення про загрози, яких насправді немає.
Деморалізувати військових. Для цього до них у будь-який спосіб доносять, що спротив не має сенсу, керівництво держави втекло і «всіх злило», їхні товариші вже склали зброю, і самим їм варто зробити це якнайшвидше. Зазвичай професійних військових вчать протистояти таким впливам, але на цивільних, які зголосились до війська, це може діяти.
Деморалізувати цивільних. Налякати, паралізувати кожного страхом за своє життя і життя своїх дітей. Агресор розраховує на те, що суспільство схвалить і буде вимагати від керівництва держави припинення бойових дій на будь-яких умовах (знов-таки, капітуляцію).
Зруйнувати єдину комунікацію держави. Під час війни особливо важливо, аби абсолютно вся влада й військове керівництво озвучували одну позицію, одну версію того, що відбувається. Україні в ці дні це вдалося (і ті, хто добре знає українську політику, погодяться, що це справжнє диво, послане нам з небес). Однак єдиний голос держави губиться серед нескінченної кількості фейків, версій, хибних спростувань чи інтерпретацій.
Викликати паніку. Військовим набагато важче тримати оборону, коли дороги блокують колони втікачів. Цивільній владі важче забезпечити людей найнеобхіднішим і втримати економіку від катастрофи, коли натовпи штурмують банкомати і вигрібають усе з крамниць.
Створити колапс в інфопросторі. Для цього за допомогою соціальних мереж, месенджерів, публікацій у контрольованих агресором медіа (які, на жаль, часто з власної волі поширюють інші) інформаційний простір насичують величезною кількістю неправдивих повідомлень. Одні з них схожі на правду, інші - ні; в деяких є частка правди, деякі можуть бути підкреслено абсурдними, на зразок «популярна співачка оголилася на підтримку української армії». Можливості людського мозку споживати й аналізувати інформацію обмежені, тому людина, занурена в отруєний інфопростір, невдовзі опиняється в ступорі. Вона більше не бачить межі між реальністю й вигадкою. Вона може почати вірити будь-якому неправдивому повідомленню або навпаки - вбачати фейки в повідомленнях офіційних джерел.
Усе це вигідно агресору, бо змушує нас робити те, що вигідно йому. Але все це абсолютно не потрібно нам. Тому слід, принаймні, намагатися протистояти силам, які затягують вас у вир інформаційного хаосу чи контрольованих ворогом емоцій.
Не вірте беззастережно. Ви, звісно, знаєте, що вірити можна тільки якісним і відповідальним медіа. Це правда, але з одним застереженням: у медіа працюють люди, а людям властиво помилятись навіть у мирний час. Перевіряти інформацію під час війни надзвичайно важко хоча б тому, що звичний зв’язок із джерелами практично зруйнований. Тому медіа поширюють багато інформації, яка не пройшла стандартної для якісної журналістики процедури перевірки. Просто тому, що якщо не опустити планку вимог до перевірки інформації, то не буде що повідомляти.
До прикладу, мер обласного центру повідомляє на своїй офіційній сторінці про висадку ворожого десанту в одному з міст області. Це вкрай важлива для країни новина, а мер - офіційне джерело. Інша справа, що він - не військове джерело, однак медіа припускають, що він поінформований із надійних джерел. Новина виходить в українських медіа, з них потрапляє у світові… Та невдовзі її спростовують - хтось щось наплутав. За інших обставин така помилка журналістів могла би бути приводом для невеличкого професійного харакірі, але під час війни це рядова прикрість. Не раз було, коли навіть офіційні сторінки органів влади, а не лише медіа, невдовзі видаляли новини.
Словом, якщо ви не бачите якусь подію на власні очі, не чуєте пряму мову, зафіксовану на відео і явно не вирвану з контексту, - довіряйте їй обережно. Завжди тримайте в голові, що будь-яке повідомлення у час війни може бути неточним або зовсім не підтвердитись.
Обережно з інтерпретаціями. Творці фейків та пропагандистських матеріалів добре знають, що новини, доповнені фотографіями, відео- чи аудіозаписами, сприймаються на віру набагато краще - адже ось, мовляв, доказ! При цьому часто коментарі чи підводки до цих фото, відео чи аудіо дають готову інтерпретацію, програмуючи на певне сприйняття того, що ви побачите. Наприклад, про фото людей, які стоять при дорозі, вам напишуть, що це мешканці України зустрічають із квітами російські танки. А насправді це черга за пивом у Барнаулі.
Не вірте переказам. І в жодному разі не переказуйте почуте від когось далі без перевірки. Днями в підземному сховищі, пересиджуючи чергову повітряну тривогу, я слухав, як купка молодих людей переказувала одне одному новини про війну, прочитані в інтернеті. Мало того, що більшість цих новин були апріорі фейками: неуважні читачі ще й ненавмисно перекрутили чимало фактів або додали щось від себе - такий собі миттєвий ефект зіпсованого телефону. Чому це небезпечно? Нещодавнє дослідження ГО «Детектор медіа» та фонду «Демократичні ініціативи» засвідчило, що отримання інформації «з уст в уста» є одним із найпоширеніших способів споживання новин. 28% опитаних кажуть, що в першу чергу дізнаються новини від друзів і знайомих. Усі вони в ці дні працюють «зіпсованими телефончиками», й вам не варто включатися в цей процес. Важливі новини, почуті від інших людей, слід перевіряти в офіційних джерелах, а неважливі пропускати повз вуха.
Не сьорбайте з брудних джерел. І в мирний час, а у час війни особливо, працює величезна кількість інформаційних смітників. Деякі з них транслюють рафіновану пропаганду і добірну брехню, але частіше - чергують брехню з напівправдою і навіть правдою, іноді навіть на позір «незручною» для агресора. Таке подання контенту викликає більше довіри. Це значить, що навіть телеграм-канал, який працює на Путіна, час від часу може написати щось погане про Путіна, аби ви повірили, що цей канал незалежний, і читали далі.
Вас може спокушати ідея подивитися, «що там брешуть», як виглядає ситуація з іншого боку. Не варто піддаватись цій спокусі. Токсичні матеріали засмучують, посилюють сум’яття, змушують марнувати час і сили на суперечки в коментарях із людьми, яких ви ніколи ні в чому не переконаєте. Вам правда-правда не потрібно знати, що там брешуть - брехня знайде вас і без походів на ворожу інформаційну територію.
Стежте за своєю реакцією. Було б, напевно, безглуздо рекомендувати «заспокоїтись» і «не хвилюватись» у жахливі та вирішальні для країни та її народу дні, але, знову ж таки, виведений з рівноваги, паралізований страхом, розгублений чи охоплений непродуктивним гнівом громадянин - сумнівна цінність для Батьківщини. Якщо відчуваєте, що новини вас занадто фруструють, просто зробіть паузу. У цих паузах, ізолювавшись від новин, можна робити щось для своїх рідних, близьких, для себе (дбати про себе важливо навіть у такі дні) або корисне для Батьківщини. Якщо не можете опанувати свої емоції, краще не споживайте новин узагалі. Звістки про справді важливі події до вас, скоріш за все, донесуть інші люди, а без неважливих можна прожити кілька годин - перевірено.
Якщо вас це заспокоює - читайте, або дивіться чи слухайте, якщо вам так зручніше. Психологи пояснюють бажання постійно споживати новини у кризових ситуаціях ілюзією контролю. Мовляв, якщо ми знаємо, що відбувається, ми ніби впливаємо на події своїм знанням. Якщо з певних причин ви не можете включитися в боротьбу або допомагати тим, хто бореться, - заспокоюйтесь новинами. Але!
Не будьте бездумними поширювачами. Особливо це стосується повідомлень з припискою «!!!максимальний репост!!!!» або «ПОШИРЮЙТЕ НЕГАЙНО». Саме завдяки арміям автоматичних поширювачів, які вважають, що роблять щось корисне, натискаючи кнопку «репост», найшкідливіші фейки стають вірусними та охоплюють мільйонні аудиторії. Перш ніж поширити будь-яке повідомлення, переконайтесь, що ви:
1. Уважно його прочитали, якщо в ньому є відео - переглянули, а якщо аудіо - дослухали до кінця.
2. Знаєте людину, організацію чи медіа, що є джерелом повідомлення, і знаєте, яким є першоджерело. Ми ж пам’ятаємо, що навіть медіа і офіційні джерела у кризових умовах можуть схибити й поширити неправду. Чи компетентна ця людина чи організація, чи її теж «попросили поширити»?
3. Розумієте, навіщо вас просять це поширити. Яка мета масової публікації цієї інформації? Чи допоможе вона комусь? Чи спонукатиме до певних дій? Ви впевнені, що це розумно і правильно? Її просто потрібно знати людям? Точно? Чому?
4. Дорахували якщо не до ста, то хоча б до тридцяти. За цей час початковий імпульс згасне, і ви, можливо, зможете подивитись на інформацію, яку вам пропонують поширити, по-іншому.
5. Не впевнені - не поширюйте. За понад два десятиліття користування соціальними мережами та їхніми попередниками - форумами та блоговими платформами - я зустрічав небагато випадків, коли люди шкодували, що не поширили інформацію. І масу випадків, коли за бездумне поширення було соромно.
Бути поінформованим - важливо, але зберегти психічне здоров’я, не нашкодити собі та іншим, - важливіше. Адже ми хочемо витримати, відбити навалу й дожити до того дня, коли новини з України знову стануть нудними.
Джерело: Львівський медіа-форум .
По темі:
Список войн, в том числе и необъявленных, которые вели Московия, Российская империя, РСФСР, СССР, РФ
Стыдно быть русским
Советский режим он характеризует как фашистско-технократический
Александр фон Ган: «Нынешний "Русский мир", - это большой террористический картель ...»
Историческая правда о Руси и России - Губа, раскатанная на пол мира
Концепция Междуморья - единственная альтернатива перед лицом агрессии России (Pl, Ru)
Обыкновенные зомби - Как работает ложь
Ложь и ересь патриотизма
Зомбированный народ может уничтожить все человечество, ликуя и о себе не жалея
Автор-упорядник ©Chaslau List
Назад → Україна Війна Росії проти України Россия Зомбироваие
_______________________________________________
Как читать новости во время войны.
Главное - не делать того, чего от каждого из нас ждет враг.
Вы не можете перестать листать новостную ленту или выключить телевизор. Испытываете шквал постоянно меняющихся эмоций - от радости до печали, от страха до эйфории. Наконец наступает перенасыщение - вам кажется, что ваш мозг сейчас взорвется. А потом - эмоциональное истощение. Это обычные симптомы, которые испытывают в эти дни практически все. Ведь в головах у нас поле битвы информационно-психологической войны.
Современная война - это война нервов даже в большей степени, чем война ракет и танков. Агрессор использует все доступные средства, чтобы ускорить результат, наиболее выгодный для него: капитуляцию. Над информационно-психологическими операциями против Украины работает множество российских специалистов. Пока военные наступают на земле и в воздухе, атака в информационном пространстве имеет несколько ключевых задач.
Дезориентировать военных. Они тратят ресурсы, реагируя на сообщения об угрозах, которых нет.
Деморализовать военных. Для этого до них любым способом доносят, что сопротивление не имеет смысла, руководство государства сбежало и «всех слило», их товарищи уже сложили оружие, и самим им следует сделать это как можно скорее. Обычно профессиональных военных учат противостоять таким воздействиям, но на гражданских, которые пришли в войско, это может действовать.
Деморализовать гражданских. Испугать, парализовать каждого страхом за свою жизнь и жизнь своих детей. Агрессор рассчитывает на то, что общество одобрит и потребует от руководства государства прекращения боевых действий на любых условиях (опять-таки капитуляцию).
Разрушить единую коммуникацию государства. Во время войны особенно важно, чтобы абсолютно вся власть и военное руководство озвучивали одну позицию, одну версию происходящего. Украине в эти дни это удалось (и те, кто хорошо знает украинскую политику, согласятся, что это настоящее чудо, посланное нам с небес). Однако единый голос государства теряется среди бесконечного количества фейков, версий, ложных опровержений или интерпретаций.
Вызвать панику. Военным гораздо труднее держать оборону, когда дороги блокируют колонны беженцев. Гражданским властям труднее обеспечить людей самым необходимым и удержать экономику от катастрофы, когда толпы штурмуют банкоматы и выгребают все из магазинов.
Создать коллапс в инфопространстве. Для этого с помощью социальных сетей, мессенджеров, публикаций в контролируемых агрессором медиа (которые, к сожалению, часто по своей воле распространяют другие) информационное пространство насыщают огромным количеством ложных сообщений. Одни из них похожи на правду, другие нет; у некоторых есть доля правды, некоторые могут быть подчеркнуто абсурдными, наподобие «популярная певица обнажилась в поддержку украинской армии». Возможности человеческого мозга потреблять и анализировать информацию ограничены, поэтому человек, погруженный в отравленное инфопространство, вскоре оказывается в ступоре. Он больше не видит границы между реальностью и выдумкой. Он может начать верить любому ложному сообщению или, наоборот, - видеть фейки в сообщениях официальных источников.
Все это выгодно агрессору, потому что заставляет нас делать то, что ему выгодно. Но все это совершенно не нужно нам. Поэтому следует по крайней мере попытаться противостоять силам, которые затягивают вас в водоворот информационного хаоса или контролируемых врагом эмоций.
Не верьте безоговорочно. Вы, конечно, знаете, что верить можно только качественным и ответственным медиа. Это правда, но с одной оговоркой: в медиа работают люди, а людям свойственно ошибаться даже в мирное время. Проверять информацию во время войны очень трудно хотя бы потому, что привычная связь с источниками практически разрушена. Поэтому медиа распространяют много информации, не прошедшей стандартной для качественной журналистики процедуры проверки. Просто потому, что если не опустить планку требований к проверке информации, то нечего будет сообщать.
К примеру, мэр областного центра сообщает на своей официальной странице о высадке вражеского десанта в одном из городов области. Это крайне важная для страны новость, а мэр - официальный источник. Другое дело, что он не военный источник, однако медиа предполагают, что он информирован из надежных источников. Новость выходит в украинских медиа, из них попадает в мир... Но вскоре ее опровергают - кто-то напутал. В других обстоятельствах такая ошибка журналистов могла бы стать поводом для небольшого профессионального харакири, но во время войны это рядовая неприятность. Не раз было, когда даже официальные страницы органов власти, а не только медиа, вскоре удаляли новости.
Словом, если вы не видите какое-либо событие своими глазами, не слышите прямую речь, зафиксированную на видео и явно не вырванную из контекста, - доверяйте ему осторожно. Всегда помните, что любое сообщение во время войны может быть неточным или совсем не подтвердиться.
Аккуратно с интерпретациями. Создатели фейков и пропагандистских материалов хорошо знают, что новости, дополненные фотографиями, видео- или аудиозаписями, воспринимаются на веру гораздо лучше - вот, мол, доказательство! При этом часто комментарии или подводки к этим фото, видео или аудио дают готовую интерпретацию, программируя на определенное восприятие того, что вы увидите. Например, о фото людей, стоящих у дороги, вам напишут, что это жители Украины встречают с цветами российские танки. А на самом деле это очередь за пивом в Барнауле.
Не верьте пересказам. И ни в коем случае не пересказывайте услышанное от кого-либо дальше без проверки. На днях в подземном хранилище, пересиживая очередную воздушную тревогу, я слушал, как группа молодых людей пересказывала друг другу новости о войне, прочитанные в интернете. Мало того, что большинство этих новостей были априори фейками: невнимательные читатели еще и нечаянно перекрутили немало фактов или добавили что-то от себя - эдакий мгновенный эффект испорченного телефона. Почему это небезопасно? Недавнее исследование ОО «Детектор медиа» и фонда «Демократические инициативы» показало, что получение информации «из уст в уста» является одним из наиболее распространенных способов потребления новостей. 28% опрошенных говорят, что в первую очередь узнают новости от друзей и знакомых. Все они в эти дни работают «испорченными телефончиками», и вам не следует включаться в этот процесс. Важные новости, услышанные от других людей, следует проверять в официальных источниках, а неважные пропускать мимо ушей.
Не хлебайте из грязных источников. И в мирное время, а во время войны особенно, работает огромное количество информационных мусорников. Некоторые из них транслируют рафинированную пропаганду и отборную ложь, но чаще чередуют ложь с полуправдой и даже правдой, иногда даже на взгляд «неудобной» для агрессора. Такое представление контента вызывает большее доверие. Это значит, что даже телеграмм-канал, работающий на Путина, иногда может написать что-то плохое о Путине, чтобы вы поверили, что этот канал независим, и читали дальше.
Вас может искушать идея посмотреть, что там лгут, как выглядит ситуация с другой стороны. Не стоит поддаваться этому искушению. Токсичные материалы огорчают, усугубляют смятение, заставляют тратить время и силы на споры в комментариях с людьми, которых вы никогда ни в чем не убедите. Вам правда-правда не нужно знать, что там лгут - ложь найдет вас и без походов на вражескую информационную территорию.
Следите за своей реакцией. Было бы, наверное, бессмысленно рекомендовать «успокоиться» и «не волноваться» в ужасные и решающие для страны и ее народа дни, но опять же выведенный из равновесия парализованный страхом растерянный или охваченный непродуктивным гневом гражданин - сомнительная ценность для Родины. Если чувствуете, что новости вас слишком фрустрируют, просто сделайте паузу. В этих паузах, изолировавшись от новостей, можно делать что-то для своих родных, близких, для себя (заботиться о себе важно даже в такие дни) или полезное для Родины. Если не можете овладеть своими эмоциями, лучше не потребляйте новостей вообще. Известия о действительно важных событиях до вас, скорее всего, донесут другие люди, а без неважных можно прожить несколько часов - проверено.
Если вас это успокаивает - читайте или смотрите или слушайте, если вам так удобнее. Психологи объясняют желание постоянно потреблять новости в кризисных ситуациях иллюзией контроля. Мол, если мы знаем, что происходит, мы влияем на события своим знанием. Если по определенным причинам вы не можете включиться в борьбу или помогать борющимся, успокаивайтесь новостями. Но!
Не будьте бездумными распространителями. Особенно это касается сообщений с припиской "!!!максимальный репост!!!!" или «РАСПРОСТРАНЯЙТЕ НЕМЕДЛЕННО». Именно благодаря армиям автоматических распространителей, которые считают, что делают что-нибудь полезное, нажимая кнопку «репост», самые вредные фейки становятся вирусными и охватывают миллионные аудитории. Прежде чем распространить сообщение, убедитесь, что вы:
1. Внимательно его прочитали, если в нем есть видео - просмотрели, а если аудио - дослушали до конца.
2. Знаете человека, организацию или медиа, являющихся источником сообщения, и знаете, какой первоисточник. Мы же помним, что даже медиа и официальные источники в кризисных условиях могут оплошать и распространить ложь. Компетентен ли этот человек или организация или его тоже «попросили распространить»?
3. Вы понимаете, зачем вас просят это распространить. Какова цель массовой публикации этой информации? Поможет ли она кому-нибудь? Будет ли побуждать к определенным действиям? Вы уверены, что это разумно и правильно? Ее просто нужно знать людям? Точно? Почему?
4. Досчитали если не до ста, то хотя бы до тридцати. За это время начальный импульс погаснет, и вы, возможно, сможете посмотреть на информацию, которую вам предлагают распространить, по-другому.
5. Не уверены - не распространяйте. За более чем два десятилетия пользования социальными сетями и их предшественниками - форумами и блоговыми платформами - я встречал мало случаев, когда люди жалели, что не распространили информацию. И массу случаев, когда за бездумное распространение было стыдно.
Быть информированным важно, но сохранить психическое здоровье, не навредить себе и другим, важнее. Мы ведь хотим выдержать, отбить нашествие и дожить до того дня, когда новости из Украины снова станут скучными..
Источник: Львовский медиа-форум .
_______________________________________________
Як читати новини під час війни.
Головне - не робити того, чого від кожного з нас сподівається ворог.
Ви не можете припинити гортати стрічку новин або вимкнути телевізор. Відчуваєте шквал емоцій, які постійно змінюються - від радості до смутку, від страху до ейфорії. Врешті настає перенасичення - вам здається, що ваш мозок зараз вибухне. А потім - емоційне виснаження. Це типові симптоми, які відчувають у ці дні практично всі. Адже в головах у нас - поле битви інформаційно-психологічної війни.
Сучасна війна - це війна нервів навіть більшою мірою, ніж війна ракет і танків. Агресор використовує всі доступні засоби, аби прискорити результат, найбільш вигідний для нього: капітуляцію. Над інформаційно-психологічними операціями проти України працює величезна кількість російських спеціалістів. Поки військові наступають на землі та в повітрі, атака в інформаційному просторі має кілька ключових завдань.
Дезорієнтувати військових. Вони марнують ресурси, реагуючи на повідомлення про загрози, яких насправді немає.
Деморалізувати військових. Для цього до них у будь-який спосіб доносять, що спротив не має сенсу, керівництво держави втекло і «всіх злило», їхні товариші вже склали зброю, і самим їм варто зробити це якнайшвидше. Зазвичай професійних військових вчать протистояти таким впливам, але на цивільних, які зголосились до війська, це може діяти.
Деморалізувати цивільних. Налякати, паралізувати кожного страхом за своє життя і життя своїх дітей. Агресор розраховує на те, що суспільство схвалить і буде вимагати від керівництва держави припинення бойових дій на будь-яких умовах (знов-таки, капітуляцію).
Зруйнувати єдину комунікацію держави. Під час війни особливо важливо, аби абсолютно вся влада й військове керівництво озвучували одну позицію, одну версію того, що відбувається. Україні в ці дні це вдалося (і ті, хто добре знає українську політику, погодяться, що це справжнє диво, послане нам з небес). Однак єдиний голос держави губиться серед нескінченної кількості фейків, версій, хибних спростувань чи інтерпретацій.
Викликати паніку. Військовим набагато важче тримати оборону, коли дороги блокують колони втікачів. Цивільній владі важче забезпечити людей найнеобхіднішим і втримати економіку від катастрофи, коли натовпи штурмують банкомати і вигрібають усе з крамниць.
Створити колапс в інфопросторі. Для цього за допомогою соціальних мереж, месенджерів, публікацій у контрольованих агресором медіа (які, на жаль, часто з власної волі поширюють інші) інформаційний простір насичують величезною кількістю неправдивих повідомлень. Одні з них схожі на правду, інші - ні; в деяких є частка правди, деякі можуть бути підкреслено абсурдними, на зразок «популярна співачка оголилася на підтримку української армії». Можливості людського мозку споживати й аналізувати інформацію обмежені, тому людина, занурена в отруєний інфопростір, невдовзі опиняється в ступорі. Вона більше не бачить межі між реальністю й вигадкою. Вона може почати вірити будь-якому неправдивому повідомленню або навпаки - вбачати фейки в повідомленнях офіційних джерел.
Усе це вигідно агресору, бо змушує нас робити те, що вигідно йому. Але все це абсолютно не потрібно нам. Тому слід, принаймні, намагатися протистояти силам, які затягують вас у вир інформаційного хаосу чи контрольованих ворогом емоцій.
Не вірте беззастережно. Ви, звісно, знаєте, що вірити можна тільки якісним і відповідальним медіа. Це правда, але з одним застереженням: у медіа працюють люди, а людям властиво помилятись навіть у мирний час. Перевіряти інформацію під час війни надзвичайно важко хоча б тому, що звичний зв’язок із джерелами практично зруйнований. Тому медіа поширюють багато інформації, яка не пройшла стандартної для якісної журналістики процедури перевірки. Просто тому, що якщо не опустити планку вимог до перевірки інформації, то не буде що повідомляти.
До прикладу, мер обласного центру повідомляє на своїй офіційній сторінці про висадку ворожого десанту в одному з міст області. Це вкрай важлива для країни новина, а мер - офіційне джерело. Інша справа, що він - не військове джерело, однак медіа припускають, що він поінформований із надійних джерел. Новина виходить в українських медіа, з них потрапляє у світові… Та невдовзі її спростовують - хтось щось наплутав. За інших обставин така помилка журналістів могла би бути приводом для невеличкого професійного харакірі, але під час війни це рядова прикрість. Не раз було, коли навіть офіційні сторінки органів влади, а не лише медіа, невдовзі видаляли новини.
Словом, якщо ви не бачите якусь подію на власні очі, не чуєте пряму мову, зафіксовану на відео і явно не вирвану з контексту, - довіряйте їй обережно. Завжди тримайте в голові, що будь-яке повідомлення у час війни може бути неточним або зовсім не підтвердитись.
Обережно з інтерпретаціями. Творці фейків та пропагандистських матеріалів добре знають, що новини, доповнені фотографіями, відео- чи аудіозаписами, сприймаються на віру набагато краще - адже ось, мовляв, доказ! При цьому часто коментарі чи підводки до цих фото, відео чи аудіо дають готову інтерпретацію, програмуючи на певне сприйняття того, що ви побачите. Наприклад, про фото людей, які стоять при дорозі, вам напишуть, що це мешканці України зустрічають із квітами російські танки. А насправді це черга за пивом у Барнаулі.
Не вірте переказам. І в жодному разі не переказуйте почуте від когось далі без перевірки. Днями в підземному сховищі, пересиджуючи чергову повітряну тривогу, я слухав, як купка молодих людей переказувала одне одному новини про війну, прочитані в інтернеті. Мало того, що більшість цих новин були апріорі фейками: неуважні читачі ще й ненавмисно перекрутили чимало фактів або додали щось від себе - такий собі миттєвий ефект зіпсованого телефону. Чому це небезпечно? Нещодавнє дослідження ГО «Детектор медіа» та фонду «Демократичні ініціативи» засвідчило, що отримання інформації «з уст в уста» є одним із найпоширеніших способів споживання новин. 28% опитаних кажуть, що в першу чергу дізнаються новини від друзів і знайомих. Усі вони в ці дні працюють «зіпсованими телефончиками», й вам не варто включатися в цей процес. Важливі новини, почуті від інших людей, слід перевіряти в офіційних джерелах, а неважливі пропускати повз вуха.
Не сьорбайте з брудних джерел. І в мирний час, а у час війни особливо, працює величезна кількість інформаційних смітників. Деякі з них транслюють рафіновану пропаганду і добірну брехню, але частіше - чергують брехню з напівправдою і навіть правдою, іноді навіть на позір «незручною» для агресора. Таке подання контенту викликає більше довіри. Це значить, що навіть телеграм-канал, який працює на Путіна, час від часу може написати щось погане про Путіна, аби ви повірили, що цей канал незалежний, і читали далі.
Вас може спокушати ідея подивитися, «що там брешуть», як виглядає ситуація з іншого боку. Не варто піддаватись цій спокусі. Токсичні матеріали засмучують, посилюють сум’яття, змушують марнувати час і сили на суперечки в коментарях із людьми, яких ви ніколи ні в чому не переконаєте. Вам правда-правда не потрібно знати, що там брешуть - брехня знайде вас і без походів на ворожу інформаційну територію.
Стежте за своєю реакцією. Було б, напевно, безглуздо рекомендувати «заспокоїтись» і «не хвилюватись» у жахливі та вирішальні для країни та її народу дні, але, знову ж таки, виведений з рівноваги, паралізований страхом, розгублений чи охоплений непродуктивним гнівом громадянин - сумнівна цінність для Батьківщини. Якщо відчуваєте, що новини вас занадто фруструють, просто зробіть паузу. У цих паузах, ізолювавшись від новин, можна робити щось для своїх рідних, близьких, для себе (дбати про себе важливо навіть у такі дні) або корисне для Батьківщини. Якщо не можете опанувати свої емоції, краще не споживайте новин узагалі. Звістки про справді важливі події до вас, скоріш за все, донесуть інші люди, а без неважливих можна прожити кілька годин - перевірено.
Якщо вас це заспокоює - читайте, або дивіться чи слухайте, якщо вам так зручніше. Психологи пояснюють бажання постійно споживати новини у кризових ситуаціях ілюзією контролю. Мовляв, якщо ми знаємо, що відбувається, ми ніби впливаємо на події своїм знанням. Якщо з певних причин ви не можете включитися в боротьбу або допомагати тим, хто бореться, - заспокоюйтесь новинами. Але!
Не будьте бездумними поширювачами. Особливо це стосується повідомлень з припискою «!!!максимальний репост!!!!» або «ПОШИРЮЙТЕ НЕГАЙНО». Саме завдяки арміям автоматичних поширювачів, які вважають, що роблять щось корисне, натискаючи кнопку «репост», найшкідливіші фейки стають вірусними та охоплюють мільйонні аудиторії. Перш ніж поширити будь-яке повідомлення, переконайтесь, що ви:
1. Уважно його прочитали, якщо в ньому є відео - переглянули, а якщо аудіо - дослухали до кінця.
2. Знаєте людину, організацію чи медіа, що є джерелом повідомлення, і знаєте, яким є першоджерело. Ми ж пам’ятаємо, що навіть медіа і офіційні джерела у кризових умовах можуть схибити й поширити неправду. Чи компетентна ця людина чи організація, чи її теж «попросили поширити»?
3. Розумієте, навіщо вас просять це поширити. Яка мета масової публікації цієї інформації? Чи допоможе вона комусь? Чи спонукатиме до певних дій? Ви впевнені, що це розумно і правильно? Її просто потрібно знати людям? Точно? Чому?
4. Дорахували якщо не до ста, то хоча б до тридцяти. За цей час початковий імпульс згасне, і ви, можливо, зможете подивитись на інформацію, яку вам пропонують поширити, по-іншому.
5. Не впевнені - не поширюйте. За понад два десятиліття користування соціальними мережами та їхніми попередниками - форумами та блоговими платформами - я зустрічав небагато випадків, коли люди шкодували, що не поширили інформацію. І масу випадків, коли за бездумне поширення було соромно.
Бути поінформованим - важливо, але зберегти психічне здоров’я, не нашкодити собі та іншим, - важливіше. Адже ми хочемо витримати, відбити навалу й дожити до того дня, коли новини з України знову стануть нудними.
Джерело: Львівський медіа-форум .
По темі:
Список войн, в том числе и необъявленных, которые вели Московия, Российская империя, РСФСР, СССР, РФ
Стыдно быть русским
Советский режим он характеризует как фашистско-технократический
Александр фон Ган: «Нынешний "Русский мир", - это большой террористический картель ...»
Историческая правда о Руси и России - Губа, раскатанная на пол мира
Концепция Междуморья - единственная альтернатива перед лицом агрессии России (Pl, Ru)
Обыкновенные зомби - Как работает ложь
Ложь и ересь патриотизма
Зомбированный народ может уничтожить все человечество, ликуя и о себе не жалея
Автор-упорядник ©Chaslau List
Назад → Україна Війна Росії проти України Россия Зомбироваие