Гуцуленд
Одного разу раптом усвідомлюєш, що за екзотикою не тра їхати на край Ойкумени. Вона тут, довкола тебе, притрушена товстим шаром минувшини. Та найголовніше, ми маємо спільне коріння, неповторну Традицію.
Етнографічні межі Гуцульщини так чітко досі і не визначені. Слід зазначити, що кордони Гуцульщини окреслювали, як за розміщеням гуцульських осередків проживання, так і за лінгвістичними критеріями.
Загалом, гуцули, то суб-етнос, що проживає на території Карпатських гір (Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей). А саме: у Верховинському, південній частині Косівського й Надвірнянського районів Івано-Франківської області; у Путильському та південній частині Вижницького району Чернівецької області й у більшій частині Рахівського району Закарпатської області. На півночі Румунії проживають марамороські гуцули.
Найдавіші згадки прізвиська чи імені Гуцул вперше з"являються в підтверджувальній грамоті молдовського воєводи Штефана Великого у 14 столітті.
Фактично найстаріші згадки про питомо гуцульські села датуються 15-16 століття. Початок Гуцульщини пов"язаний з колонізацією випадковою, а згодом планомірною. Метою було освоєння незаселених гірських масивів.
Першими переселенцями були хліборобські руські племена, що поволі піднімалися в гори з півночі. З півдня їм назустріч рухалися пастухи-волохи. Гуцули виникли на стику двох культур у результаті складного багаторічного етногенезу, що завершився лише в середині 19 столітті.
Цікаво, що гуцули називали себе: крескєни, руснаки чи руські люде. Разом з тим етимологія слова "гуцул" довший час викликала гарячі суперечки між етнографами.
В 1793 році австрійський мандрівник, природознавець, географ Бальтазар Гакет мандрує Східними Карпатами. Його маршрут двічі пролягає через Надвірну. В його описах гуцули фігурують тільки як "Gebirgsrussen" чи "die wahren pokutier".
Не знав такого слова і польський уряд, що володів Карпатським регіоном до 1772 року.
Найімовірніше слово "гуцул" походить від румунського слова "hotul"- "здорова, мужня людина, розбишака, опришок"
(далі буде...)
Етнографічні межі Гуцульщини так чітко досі і не визначені. Слід зазначити, що кордони Гуцульщини окреслювали, як за розміщеням гуцульських осередків проживання, так і за лінгвістичними критеріями.
Загалом, гуцули, то суб-етнос, що проживає на території Карпатських гір (Івано-Франківської, Чернівецької та Закарпатської областей). А саме: у Верховинському, південній частині Косівського й Надвірнянського районів Івано-Франківської області; у Путильському та південній частині Вижницького району Чернівецької області й у більшій частині Рахівського району Закарпатської області. На півночі Румунії проживають марамороські гуцули.
Найдавіші згадки прізвиська чи імені Гуцул вперше з"являються в підтверджувальній грамоті молдовського воєводи Штефана Великого у 14 столітті.
Фактично найстаріші згадки про питомо гуцульські села датуються 15-16 століття. Початок Гуцульщини пов"язаний з колонізацією випадковою, а згодом планомірною. Метою було освоєння незаселених гірських масивів.
Першими переселенцями були хліборобські руські племена, що поволі піднімалися в гори з півночі. З півдня їм назустріч рухалися пастухи-волохи. Гуцули виникли на стику двох культур у результаті складного багаторічного етногенезу, що завершився лише в середині 19 столітті.
Цікаво, що гуцули називали себе: крескєни, руснаки чи руські люде. Разом з тим етимологія слова "гуцул" довший час викликала гарячі суперечки між етнографами.
В 1793 році австрійський мандрівник, природознавець, географ Бальтазар Гакет мандрує Східними Карпатами. Його маршрут двічі пролягає через Надвірну. В його описах гуцули фігурують тільки як "Gebirgsrussen" чи "die wahren pokutier".
Не знав такого слова і польський уряд, що володів Карпатським регіоном до 1772 року.
Найімовірніше слово "гуцул" походить від румунського слова "hotul"- "здорова, мужня людина, розбишака, опришок"
(далі буде...)