Помогающие профессии. Часть первая.
В процессе работы над диссертацией мне не раз приходилось переписывать теоретическую часть. Особенно радикально пришлось изменить теор. обзор после второй провальной предзащиты. При этом довольно большой кусок и, на мой взгляд, самый интересный, остался за бортом, он не вошел в мою кандидатскую. Честно говоря, мне просто жаль потраченного времени и сил, чтобы удалить этот ненужный фрагмент с компьютера, да и обобщение имеющегося в свободном доступе материала по помогающим профессиям может быть кому-то полезным.
Поэтому, не смотря на то, что это немного странно в формате моего ЖЖ, я решила, хорошенько поразмыслив, опубликовать этот теоретический кусочек в блоге. Собственно, он состоит из трех частей, кроме небольшого введения к разделу: 1. Помощь, как профессиональная деятельность; 2. Психологические особенности специалистов помогающих профессий; 3. Профессиональные деформации помогающих специалистов. Именно в таком порядке я этот кусочек понемногу и опубликую. Да, писала я диссертацию на украинском языке, поэтому материал свой выкладываю на украинском, который порой у меня желает лучшего. Впрочем, может быть, кто-нибудь из моих украиноязычных друзей подправит. Мне это было бы полезно.
Допомагаюча професія в психології та суспільстві
Останніми роками в соціальній практиці і наукових психологічних дослідженнях все частіше зустрічається поняття «допомагаюча професія» [1, 2]. Причини збільшеного інтересу до представників допомагаючих професій, з одного боку, пов'язані з соціально-економічними трансформаціями, постійно зростаючим рівнем стресогенності умов життя, що підвищує значущість допомагаючих професій [3], а з іншого боку, з посиленням вимог до професіоналів різних профілів, а особливо до представників професій соціономічного типу [4, 5].
Дослідники відмічають [6, 7], що праця представників професій типу «людина-людина» вимагає великих психологічних і фізіологічних витрат, що призводять до емоційного перенапруження, а згодом до емоційного, фізичного і розумового виснаження, що є основою для появи психосоматичних розладів і захворювань [8, 9, 10].
До особливо сильного професійного стресу серед соціономічних професій схильні представники допомагаючих спеціальностей, до яких відносяться медичні працівники, психологи, соціальні працівники, педагоги [1, 3], тобто ті фахівці, від активності яких, готовності надавати допомогу, залежить ефективність роботи в цілому. Розчарування в професії, погіршення якості праці, зниження загальної психічної стійкості, які супроводжують тривалу дію стресу, позначаються не лише на якості професійної допомоги, надаваної фахівцями, але і на соціальному здоров'ї в цілому [11]. Особлива уразливість представників допомагаючих професій обумовлена самою специфікою професійної допомагаючої діяльності, яка розглядається сучасною психологічною наукою у всіляких аспектах.
1. Допомога як професійна діяльність. Згідно класифікації Е. А. Клімова [12] до професій типу «людина-людина», пов'язаних з постійною роботою з людьми, відносяться професії з сфери медичного обслуговування, навчання і виховання, побутового обслуговування, правового захисту. Саме у цій групі спеціальностей виділяється спектр професій, спрямованих на надання допомоги людині, групам людей в складних проблемних ситуаціях, що вимагають підтримки. До спектру «допомагаючих» відносяться професії, пов'язані з медициною, психологією, викладанням і соціальною роботою [1, 3]. Об'єднує цей спектр соціономічних професій допомагаючий характер діяльності, що базується на допомагаючих стосунках.
[Spoiler (click to open)]
За визначенням К. Роджерса «helping reletions» - це «стосунки, в яких, принаймні, одна із сторін має намір сприяти іншій стороні в особистісному зростанні, розвитку, кращій життєдіяльності, розвитку зрілості, в умінні ладнати з іншими» [13]. Такі стосунки пронизують будь-яку суб’єкт-суб’єктну взаємодію, Л.А. Колчанова підкреслює, що допомога «присутня скрізь, де люди вступають один з одним в стосунки» [14].
L.M. Brammer і G. MacDonald [15] розділяють допомагаючу діяльність на неструктуровану, до якої відносять сім'ю, суспільство, дружбу, і структуровану, що представляє собою професійну допомагаючу діяльність. Під структурованою допомагаючою діяльністю дослідники розуміють застосування допомагаючим спеціальних знань, умінь і навичок.
Є.П. Корабліна, Л.А. Колчанова підкреслюють [2], що допомагаюча діяльність для того, щоб стати професійною, повинна мати цілеспрямований характер, тобто поліпшення функціонування того, кому надається допомога, повинно виступати головною метою, а не випадковим результатом. Крім того, спеціальні знання, навички і уміння повинні застосовуватися допомогаючим усвідомлено при безпосередньому характері взаємодії. Професійна допомагаюча діяльність спрямована на тіло або психіку і полягає у збереженні і підтримці здоров'я, психологічному і психічному розвитку.
Професії допомогаючого типу по класифікації Л.С. Шафранової [16] відносяться до професій «вищого типу», своєрідність яких полягає в тому, що результат діяльності залежить від самого суб'єкта діяльності, визначається особливостями і властивостями його особистості, що є «інструментом» роботи. Т.В. Форманюк відмічає [17] властиве такій діяльності творче начало, що супроводжується почуттям постійної новизни, а значить необхідністю постійної адаптації, роботи над собою, саморозвитку.
Допомагаюча діяльність здійснюється в процесі спілкування, вимагає розвинених комунікативних навичок, орієнтації на іншого як рівноправного учасника взаємодії, уміння приймати критику, об'єктивно оцінювати свою роль в роботі, що характеризує професійну допомагаючу діяльність, як діяльність з високою моральною відповідальністю за характер взаємодії і її результати [18]. О.А. Єлдишова підкреслює, що «відповідальність більшою мірою лежить на особистості, що надає допомогу, вона її усвідомлено приймає» [19].
Емоційне навантаження, яке відчувають фахівці допомагаючих професій від постійної взаємодії з людьми і величезної за неї відповідальності, посилюється згідно В.В. Мілакової із-за невизначеності результату праці, яку неможливо оцінити об'єктивно, «більше того, він може бути оцінений прямо протилежним чином різними «споживачами», в різний час» [18], тоді як, на думку Г.С. Абрамової [20], найважливішою умовою, при якій зберігаються професії цього типу, є їх соціальна значущість.
Дослідники [21] відносять допомагаючу діяльність до просоціальної активності, що розуміється як діяльність, що приносить користь іншій істоті. Мотиви, що лежать в основі допомагаючої поведінки, базуються на моральному боргу і альтруїстичних емоціях, таких як симпатія, емпатія і співчуття. А.Р. Фонарьов підкреслює [22], що ведучим в діяльності допомагаючого фахівця має бути модус служіння, при якому основним життєвим ставленням є любов до людей. Таким чином, допомагаюча діяльність є по суті діяльністю альтруїстичною, що припускає співпереживання людині, що потребує допомоги, підтримки, що опинилася у важкій ситуації, і наявність безкорисливого інтересу до людини.
Специфіка професійної допомагаючої діяльності припускає певні особистісні особливості фахівців допомагаючих професій, які розглядаються, з одного боку, як такі, що визначають вибір професії, а з іншого боку, як такі, що формуються в результаті професійної діяльності. Наявність цих особливостей, здібностей і якостей забезпечує ефективність професійної діяльності представників допомагаючих професій.
Список літератури
1. Болучевская В. В. Профессиональное самоопределение будущих специалистов помогающих профессий / В. В. Болучевская - Волгоград: Изд-во ВолГМУ, 2010. - 264 с.
2. Кораблина Е. П. Помощь и помогающие / Е. П. Кораблина, Л. А. Колчанова // Вестник Балтийской педагогической академии. - 2002. - № 43. - С. 143-145
3. Милакова В. В. Психологические особенности профессионального самоопределения будущих специалистов помогающих профессий социономического типа : автореф. дис. на соискание учен, степени канд. психол. наук : спец. 19.00.13 «Психология развития, акмеология» / В. В. Милакова. - Астрахань, 2007. - 20 с.
4. Кораблина Е. П. Теоретические и прикладные аспекты помогающей деятельности / Е. П. Кораблина // Известия РГПУ им. А.И. Герцена. Научный журнал. - СПб, 2004. - С. 104-113.
5. Вишняков А. И. Гендерные особенности эмоционального сгорания у представителей помогающих профессий / А. И. Вишняков, Т. А. Ульчева // Вестник ОГУ. - Оренбург: ОрГУ, 2005. - №12. - С. 146-150.
6. Данилова С.В. Самоактуализация специалистов помогающих профессий и профессиональные деформации личности // Психолого-социальная работа в современном обществе: проблемы и решения: материалы международной научно-практической конференции, Санкт-Петербург, 22-23 апреля2010г. - СПб.: СПбГИПСР, 2010. - 604 с.
7. Костюченко Е.В. Реакции специалистов помогающих профессий на ситуацию семейного насилия / Ананьевские чтения - 2010. Современные прикладные направления и проблемы психологии: Материалы научной конференции 19-21 октября 2010. Часть 2. - Спб.: Изд-во С.-Петерб. Ун-та, 2010. - С. 345-347
8. Безносов С.П. Профессиональная деформация личности / С.П. Безносов. - СПб.: Речь, 2004. - 272 с.
9. Гришина Н.В. Помогающие отношения: профессиональные и экзистенциальные проблемы самореализации личности // Психологические проблемы самореализации личности. СПб.: Изд-во Спб. ун-та, 1997 - С.143 - 156.
10. Maslach С. Professional bumout: Recent developments in the theory and research. Washington: D. C: Taylor & Trancis, 1993. P. 19-32.
11. Райкова Е.Ю. Терапия и профилактика профессионального выгорания у представителей помогающих профессий / Е.Ю. Райкова // Молодой ученый. - 2011. - №5. Т.2. - С. 92-97.
12. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности в зависимости от типологических свойств нервной системы / Е.А. Климов. Казань, 1969. 278 с.
13. Роджерс К. Несколько важных открытий / К. Роджерс // Вестн. МГУ. Серия 14. Психология. 1990. N2. С.58 - 65.
14. Колчанова Л.А. Помощь как профессиональная деятельность [Электронный ресурс] / Л.А. Колчанова. Режим доступа: www.suninpalms.ru/article.php?id=97&mode=art
15. Brammer L.M. Helping Relationship. The: Process and Skills / L.M. Brammer, G. MacDonald. Allyn and Bacon, 1998.
16. Шафранова А.С. Автоматизирующий элемент работы как критерий для классификации профессий // Гигиена труда. 1924. N 6.
17. Форманюк Т.В. Синдром «эмоционального сгорания» как показатель профессиональной дезадаптаци учителя // Вопросы психологии - 1994. - №6. - С.57-64.
18. Милакова В.В. Психологические аспекты профессиональной подготовки специалистов помогающих профессий / В.В. Милакова // Образовательная и молодежная политика в России: проблемы и перспективы: сб. докл. междунар. науч.- практ. конф. ИЗОП. - Новосибирск, 2006. - 177 с. - С. 81-83.
19. Елдышова О.А. Профессиональное выгорание в помогающих профессиях // Роль служб экстренной психологической помощи по телефону в решении проблемы сиротства в России: I Международная конференция детских телефонов доверия 17-18 ноября 2006 г.: Сборник статей выступлений. - М., 2006. - С. 38-41.
20. Абрамова Г.С. Психология в медицине: Учебное пособие / Г.С. Абрамова, Ю.А. Юдчиц. - М.: ЛПА Кафедра, 1988. 512 с.
21. Милакова В.В. Конкурентоспособность и альтруизм в личности специалиста социономической профессии помогающей практики / В.В. Милакова // Вестник Костромского государственного университета им. Н.А. Некрасова. Научно-методический журнал, серия психологические науки «Акмеология образования». - 2007. - № 1. - С. 22-25.
22. Фонарев А.Р. Формы становления личности в процесс ее профессионализации // Вопросы психологии. 1997. №2.