-
Случайные попутчики
А ещё в нашем доме с 9 этажами рок-н-ролла обязательно есть свой Остров. И свой Поезд, чтобы пить железнодорожную воду.
Поезд, чтобы понять, что малые дети в купе все же лучше двух пьянчуг, и что главное - каждое завтра с утра узнавать себя в зеркале железнодорожного туалета.
Поезд, в котором случается столько Всего, что остается в поезде, но и То ( Read more... ) -
коли
Коли? Важко сказати. Завжди є щось, що не пускає. Глибоко заритий внутрішній тормоз, запаковане умовностями альтер-его, закритий у клітці вітер, підле й незрозуміле з першого погляду "йобтвоюмать". І без крові його не дістати. -
вайфай
Буває, ти закриваєш свій внутрішній вайфай, або роутер горить від перенапруги, або ж просто забивається пилом злісного будення. Тоді не видно ані людей, ані світла, ані сенсу. Та й себе ти губиш і в тій паніці починаєш істеричнО. Котячись нестримно вниз. До самодеструктиву. До повного піздєца ( Read more... ) -
гриби люди
Сиджу на грибах тоже ( Read more... ) -
небоу потягах
Моє сьогоднішнє нічне небо в білу клітинку стелі вагона. Друга полиця ( Read more... ) -
День тут, день там.
День тут, день там. Виставки, концерти, прогулянки, у різний час у різних містах. Обличчя людей змінюються як калейдоскоп лиш з декількома константами у вигляді вже Твоїх ( Read more... ) -
Люди з неймовірними очима.
Є серед всіх-всіх Люди з неймовірними очима ( Read more... ) -
Міста. Житомир
Хто такий Житомир? Місто, де стрибають з роупа з мосту. Скажете ви. Обласний центр. скажете ви.місто з танком на площі. скажете ви. Там, де народився корольов. Там, де ходить трамвай. Та радянське таке, нема на що дивитися. Підсумуєте ви.
А як же вигляд на тетерів з гаражів, посеред ночі з підвішеним внизу вологим туманом та добрий вечір міліція ( Read more... ) -
про Республіку
Всі поїхали додому, опустів штаб і Місто стало знову тихим - це так приємно дивно. Коли дивишся, як розбираються сцени, а по старовинних вулицях розповзаються останні гості з наплічниками, а прогулянки до нічної фортеці здаються якимись самотніми. Коли посеред ночі ти стоіш на підвищенні, дивишся на неї і ледь не плачеш від того, що в тебе ( Read more... ) -
міста
міста відкривають свої таємниці, коли не змазуються їх обличчя й характери, а навпаки- виокремлюються грані та особливості. І ти пізнаєш їх через краєвиди та людей, запахи та музику вулиць. І тебе тягне до них невидимим магнітом: їхати далі, пізнавати, повертатися. Вдихати романтику вокзалів, спати на ліжках чужих квартир, стирати підошви кедів об ( Read more... )