Я ЖИВАААААААААААААААА!!!!!!!!!! 9 поверхів рок-н-ролу.
Коли ти виходиш і не знаєш, чи коли-небудь твоя нога переступить той поріг ще раз
коли ти входиш і знаєш, що тут ти є ти. В істині своїй, в безпосередності
Коли ти хочеш кричати - кричиш
Коли ти хочеш співати - співаєш
Коли хочеш ходити на руках - ти ходиш
Коли ти слухаєш - і чуєш.
Коли ти мовчиш - а чути тебе
Коли ти дивишся і знаєш, що це мить.
ДОЛЯ СЕКУНДИ, яку ти відчуваєш перед самогубством. Настільки гостро, що аж сльози йдуть з очей. Настільки дико, немов мчишся на коні по гірській річці. НАстільки солодко, що аж зводить скули. Настільки боляче, що вже не болить.
Коли ти жертвуєш останніми годинами сну, щоб почути-відчути-побачити-ковтнути ще раз ще раз і ще.
Коли прекрасні у своїй дитячості.
У своїй надмірній дорослості
У своїх смутках і безвиходях.
Коли ти дивишся на оболонку, а бачиш світло.
Коли ти хочеш плакати - і плачеш. Не від того, що погано.
А тому, що просто більше НЕМА ЯК ЦЕ ВИРАЗИТИ ТЕ ЩО РОБИТЬСЯ ВСЕРЕДИНІ КОЖНА СЕКУНДА КОЖНА ТРИЛЬЙОННА ДОЛЯ ЖИТТЯ І ТИ ЇЇ ВІДЧУВАЄШ І КОВТАЄШ І ВИДИХАЄШ І ЗНОВУ СПІШИШ КОВТНУТИ!!!АБИ НЕ ЗАХЛИНУТИСЬ І НЕ ПОМЕРТИ!
коли вона вливаєтсья в тебе з останніми краплями червоного вина з останніми молекулами цигарки з останніми чаїнками з дна чашки з останніми промінчиками сонця
І тобі не вистачає повітря передати того
не вистачає запрограмованості мозку, щоб матеріалізувати в слова
не вистачає серця, щоб умістити у ньому
не вистачає сліз, щоб проплакати всі ваші окремі колишні трагедії
не вистачає смутку, щоб пережити всі ваші самотності
не вистачає сміху, щоб просміятись всі ваші радощі
не вистачає душі, щоб всіх обійняти
не вистачає всього всесвітнього добра, щоб віддати
не вистачає осені, щоб охопити
Я ЖИВА!!!!!!!!!!!!!!! !!!!!!!!!!!!!!!!!
осінь 2009
коли ти входиш і знаєш, що тут ти є ти. В істині своїй, в безпосередності
Коли ти хочеш кричати - кричиш
Коли ти хочеш співати - співаєш
Коли хочеш ходити на руках - ти ходиш
Коли ти слухаєш - і чуєш.
Коли ти мовчиш - а чути тебе
Коли ти дивишся і знаєш, що це мить.
ДОЛЯ СЕКУНДИ, яку ти відчуваєш перед самогубством. Настільки гостро, що аж сльози йдуть з очей. Настільки дико, немов мчишся на коні по гірській річці. НАстільки солодко, що аж зводить скули. Настільки боляче, що вже не болить.
Коли ти жертвуєш останніми годинами сну, щоб почути-відчути-побачити-ковтнути ще раз ще раз і ще.
Коли прекрасні у своїй дитячості.
У своїй надмірній дорослості
У своїх смутках і безвиходях.
Коли ти дивишся на оболонку, а бачиш світло.
Коли ти хочеш плакати - і плачеш. Не від того, що погано.
А тому, що просто більше НЕМА ЯК ЦЕ ВИРАЗИТИ ТЕ ЩО РОБИТЬСЯ ВСЕРЕДИНІ КОЖНА СЕКУНДА КОЖНА ТРИЛЬЙОННА ДОЛЯ ЖИТТЯ І ТИ ЇЇ ВІДЧУВАЄШ І КОВТАЄШ І ВИДИХАЄШ І ЗНОВУ СПІШИШ КОВТНУТИ!!!АБИ НЕ ЗАХЛИНУТИСЬ І НЕ ПОМЕРТИ!
коли вона вливаєтсья в тебе з останніми краплями червоного вина з останніми молекулами цигарки з останніми чаїнками з дна чашки з останніми промінчиками сонця
І тобі не вистачає повітря передати того
не вистачає запрограмованості мозку, щоб матеріалізувати в слова
не вистачає серця, щоб умістити у ньому
не вистачає сліз, щоб проплакати всі ваші окремі колишні трагедії
не вистачає смутку, щоб пережити всі ваші самотності
не вистачає сміху, щоб просміятись всі ваші радощі
не вистачає душі, щоб всіх обійняти
не вистачає всього всесвітнього добра, щоб віддати
не вистачає осені, щоб охопити
Я ЖИВА!!!!!!!!!!!!!!! !!!!!!!!!!!!!!!!!
осінь 2009