Хохлізм. Або знову нічого нового.

[chumacky_shlyah]

Я взагалі з тих людей, які звикли поважати людину незалежно від регалій, статків і суспільного положення. Дуже люблю людей сміливих думкою, неординарних і прямих. Поважаю успішних мислячих людей. Дуже шаную простих трудяг. До ідейних, несовкових, але бідних людей намагаюсь ставитись з особливою шаною. Трохи невпевнених у собі і дещо забитих літніх

Comments

[gurvinyk]

угу. є таке часом. а ти вже тут?

[chumacky_shlyah]

Де тут?

[gurvinyk]

Київ

[chumacky_shlyah]

Так.

[myrko_galizien]

Не опускайся, ти вищий.

[chumacky_shlyah]

Дякую, друже.

[hort_surma]

ги, методологія спілкування з представниками роду людського виробляється виключно емпіричним шляхом :D, один, два, десять разів сідатимуть на голову а на одинадцятий, такий розумник дістане серпом по крашанках за виявлення перших ознак схильності до хохлізму.

[chumacky_shlyah]

Думаєш? Чого ж тоді вони не переводяться?

[chumacky_shlyah]

Дякую.

[mavka_vika]

Хорошое наблюдение. Сразу отметила, что наблюдала такое и за собой, к сожалению.
Только мне не кажется, что это - национальная особенность. Скорее, индивидуальная. Есть люди паталогичесски неблагодарные.
Но, в конце концов, "от добра добра не ищут". Не нужно озлобляться. Просто делай добро, а ответят тебе тем же, или сядут на голову - это уже их дело. Рано или поздно, им за это воздасться.

[chumacky_shlyah]

Я не хочу образити вихідців з провінції. Але серед них це у 99,9% випадках. Ти не помічала, що вони говорять з повагою лише про великих начальників і про тих, хто їх має час і натхнення гнобити. І, скажу тобі по секрету, що в цьому відношенні мені Донецьк симпатичніший за Хоружівку:)

[mavka_vika]

Мне кажется, "уважают" - не верное слово. Бояться, пресмыкаются, прилюдно льстят и лижут задницу, никогда не выскажут своё собственное мнение, не будут спорить. Это не уважение. Многие за глаза поносят начальство как могут. Но в глаза ему будут улыбаться.

А со своими церемониться не будут. Своего можно и оскорбить, и кинуть, и в морду дать. Потому что не страшно.

Я думаю, это издержки провинциального воспитания. Сначала родители бьют детей, потом дети - родителей, муж бьёт жену, жена бьёт любовницу.

Я давно заметила, что в провинции более топорное понимание человечесских отношений. Говорят, что город - безчувственный. Неправда. В провинции я видела гораздо больше равнодушия, что связано с низким уровнем культуры.

[chumacky_shlyah]

Та ні! В тому то й річ, що реально поважають. Ти, напевно, мало знаєш село.
А найбільше зло - провінційний раб при посаді. Подивись на працівників ЖЕКу, метро і міліції. Це ж у трьох поколіннях не викорінити!..
І, в принципі, село - то ще нічого. А от те, що між містом і селом - взагалі катастрофа. Один мій однокурсник, який лише рік, як переїхав до Києва, казав, що важко добиратись до універу, що Київ не резиновий і кругом жлобйо понаїхало. А одна особа, яка якимсь дивом опинилась на Печерську (наймає там кімнату), казала, що не могла би жити, як оце я у спальному районі. "Ой, ну там же совсем другой уровень!"