останнім часом все частіше помічаю за собою іноді присутність противної гіркоти, яка зависає десь у горлі і лишає неприємний післясмак
( Read more... )
мій колір любові блакитний. лазурова вода в твоєму погляді. яка погода такий і відтінок: яскравий за сонячної, сіруватий та стальний під час дощу. не завжди є про що говорити. але чи треба щось говорити. всього і так вдосталь
( Read more... )
тут дуже дивно йде час і простір перміщується, наче ти сидиш у каруселі,а весь світ розмитий, злитий в один колір. не встиг і помітити -- вже пролетіло повз
( Read more... )
ось і я виявила,що можу бути неприємною для когось. який удар по самолюбству, коли бачиш, що ти нецікава людям,які тебе оточують,що не надто ти для них і потрібна. і взагалі... а дітись нікуди. і втекти нема куди.
для мене урок на сьогодні: ні на секундуне сумніватись у тому, кого любиш. довіряти на 200%. довіряти. я,здається, вже розучилась вірити... але старатимусь
кашляю від того, що читаю новини,здавлюючи сльози. після майже двох тижнів інформаціної ізоляції все це..занадто багато. і занадто близько. я люблю людину,яка не вміє воювати. я люблю людину з мирними блакитними очима. але чи зможу я в них дивитись,як приїду, знаючи, що він навіть не допомагав у медпункті. навіть не роздавав листівки