Свєта! - Три рубля і раздєта! Гагага!
А вот такое вдохновило. Энтузиасты из ВО Свобода расшифровали встречу Фарион с львовскими детишками и снабдили своими комментариями. Сценка примерно такая:
«А Ти як називаєшся?» - «Віка» - «Себто Вікторія. А Ти як називаєшся?» - «Параска!» - «Яка ж Ти красуня!». Мовознавець жартівливо звертається до малюків: «Ніколи не будь Парашей, Парасю. Бо якщо ти станеш Парашей, то це так називається місце, де випорожнюються деякі народності, що не знають культури цивілізації!»
Ірина Фаріон далі знайомиться з дітьми. «А як називаєшся Ти, хлопчику?» - «Марко». Мовознавець сплескує руками: «Боже, яка краса неймовірна! Марко, дай я тобі ручку потисну. Як тебе гарно назвали!» Котрийсь з хлопчиків називає ім’я Джульбарс. Вихователька пояснює, що це наш гість з Північної Осетії. «От бачите дітки, як це важливо, - каже Ірина Фаріон. - Хлопчик спустився до нас з гір, назвав своє ім’я і ми відразу зрозуміли, що він не українець. Як це важливо - приїздити в Україну і зберігати свою автентичність. А він тут буде завжди з нами?», - запитує у виховательки. «Ну. Принаймні зараз так». Ірина Фаріон жваво цікавиться хлопчиком з Кавказу. З’ясовується, хлоп’ятко вже знає декотрі українські слова. «Рефріджератор» - впевнено каже горбоносий малюк. «Моє янголятко. А у нас дехто 50 років живе в Україні і української мови так і не знає», - каже Ірина Фаріон і продовжує:
«А як Ти називаєшся, дитино?» - «Юрчик» - «Яка краса. Юрчик-огурчик! А Ти?» - «Адольфчик» - «Файний хлопчик-Адольфчик. А як Ти називаєшся?» - «Левко!» - «Яке ж Ти чарівнятко! А Ти як називаєшся?» - «Свєта!»
«Діточки, мабуть, українську дівчинку звуть Світланка, а не Свєта? Як вам більше подобається - Світланка чи Свєта?» - запитує мовознавець.
Дітлахи хором: «Свєєєєєта!!!»
«Катастрофа! Катастрофа!» - Ірина Фаріон жартівливо сплескує руками і просить дівчинку: «А скажи-но: «Свєта»! - «Свєта!» - «Три рубля і раздєта! Гагага! А скажи «Маша!» - «Маша»! - «Три рубля - і наша! Отак, діточки, потворно жартують там, де оті Маши і Свєти живуть, а не українські дівчинки Марічки та Світланки, які вбралися сьогодні у такі красиві віночки на свято рідної мови, щоб всі розуміли - вони маленькі україночки!, - обережно, щоб не торкатися психіки, пояснює педагог. - А про дівчат, які чомусь називаються «Свєти» таку історію розказують. Грузинський хлопчик (а грузини це такі волохаті люди, які, от як і Джульбарсик, що не забув якого він роду-племені, живуть у горах) приходить до дому і питається в нені: «Мамо, а можна я буду спать со свєтом!» - «Звісно можна, синку!» - каже мама. «Свєтом, заходьі!» - каже цей схожий на волохату гірську мавпу хлопчик. Чому ж він розмовляє не рідною мовою, якою співала йому колисанки стара зморшкувата матуся? Тому що його мова - покруч і суржик, як і в тих Маш-Свєт-Параш, яким треба їхати туди, де ці параши й знаходяться у великій кількості!»
Гельман Павловський, що стояв біля оператора, затягнувся з грубезної сигари і на знак схвалення підняв великий волохатий палець: «Снято!»