Міфи по Леві-Стросу
До того, як перейти до ідей Умберто Еко, наостаннє мені б хотілося написати коротко про ідеї Леві-Строса про міфи як частину оповідей, які живуть між нами, про те, як ми їх сприймаємо, та про міфічне мислення. Частини цього всього можна побачити у сучасній масовій культурі.
ЩО ТАКЕ МІФИ?
«Міфи це збільшувальні лінзи направлені на те, про що людина думала завжди». Вивчення міфів для Леві-Строса є тим самим що вивчення снів для Фрейда «розкішний шлях» до підсвідомого. Тільки несвідоме Леві-Строса є вільним від усякого змісту: там закони структурної схематизації прикладаються до елементів що завжди походять ззовні (зображення, спогади, емоції, пориви). «У моєму пошуку універсальних парадигм міфи надали мені привілейоване поле для дослідження».
У своїх перших роботах, елементарні структури що Леві-Строс видобув з величезної маси систем родинних зв’язків, відображали нібито роботу мозку, який їх породив. Але завжди існувала можливість що походили від іншої спільності факторів. Наприклад, могли відображати певні матеріальні обмеження соціального життя, об’єктованих у інституціях взаємообміну родичами. З міфами не ставалося те ж саме. Міфічна думка не виконує ніяку безпосередню практичну функцію.
У міфі розум імітується як об’єкт, відображуючи, таким чином, у дзеркалі найбільш чіткому, яке можна знайти, власні режими оперування мозку. Для Леві-Строса міфи є модернізацією вільної дії мозку, коли спостерігаєш його без втручання інших зовнішніх йому факторів. Представляють зображення мозку у його природному (натуральному) стані. Перше що вражає у «Міфологіях» для тих, хто ніколи не зіштовхувався з примітивними міфами, особливість (сингулярність) цих літературних витворів. Міфи є завжди розповідями переданими усними засобами, анонімні, їхній зачаток губиться у часах. Вражають своєю винахідливістю і неприборканою фантазією, не зважаючи на свою явну невідповідність.
НАСТАНОВИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ МІФІВ
Леві-Стросс вивчав міфи, щоб зрозуміти, як вони «працюють». Вважав, що міфи то не уміщувачі «значень», а, скоріше, структури, які матеріалізуються у тому, хто їх слухає (у цьому сенсі їх смисл є власним для кожного місця). «Як музична п’єса, міф є партитурою, гравцями якої є мовчазні слухачі». Леві-Строса цікавить процес створення міфів, цих містичних оповідань, і їхнє внутрішня будова. Його головна допитливість стосується того, як саме створюються міфи. У есенції, зрозуміти міф це зрозуміти процес перетворення. Базовою гіпотезою є що міфи оживають завдяки процесу перетворення одного міфу у інший. Не мають значення самі по собі, тільки по відношенню до інших. У цьому сенсі створюють систему аналогічну фонологічній системі, яка лежить в основі будь-якої мови. На відміну від попередніх міфологів, Леві-Строс не претендує відшукати «оригінальну» чи «правильну» версію міфу, скоріше визначає міф як суму усіх його варіацій. Леві-Строс вважає, що шлях перетворення міфів одного у інший не є лінійним, міфи організовуються у групи за спорідненістю, створюючи серії трансформацій. Проте кожний міф будь-якої «серії» містить мотиви, які є перетворенням інших мотивів що знаходяться у міфах іншої групи або серії. Таким чином, складається складна мережа перехресть історій.
Свої спостереження про міфи Леві-Строс виклав у наступній праці: «Сире і зварене» (1964), «Про мед і попіл» (1967), «Походження застольних манер» (1968), «Гола людина» (1971), чотирьохтомнику «Міфологічні». Є ще "Дивитись, слухати, читати" (1993, 2010), "Міф і значення" (2002), "Структуральна антропологія: міф, суспільство, гуманітарні науки" (2009). Але тут про останні роботи не йдеться.
Міфи подорожують територіально та системи міфологій зустрічаються між собою. У цьому сенсі Леві-Строс вважав, що міфи «спілкуються один з одним».
Вважає що у міфах артикулюються бінарні опозиції (як сире і варене, свіже і тухле, високе і низьке) і, таким чином, кодифікуються логічні пропозиції. Ці бінарні опозиції означають різницю між природою (дикунством) і культурою. Будь-який міф це оповідання про часи, коли люди і живі тварини не були такими відмінними між собою, і кожний міф пояснює, яким чином відбулося це важливий поділ.
Леві-Строс вважає, що міфи є інструментами метою яких є обробка логічних проблем. Вони видумуються щоб бути посередниками між певними фундаментальними парадоксами чи протиріччями, які певна культура не може вирішити. Ці парадокси можуть мати дуже відмінну природу: можуть бути, наприклад, метафізичними, моральними, соціальними, легальними, політичними, релігійними, тощо. Вони є імпульсом, який приводить у дію міфічну думку. Міфи не претендують вирішити парадокси, навколо яких виникають, як це робить філософія. «Рішення» що пропонують є іншим: їхнє головне достоїнство полягає в перенесенні (транспозиції) цих парадоксів на інші, подібні. Таким чином, міфи розвиваються у формі спіралі, установлюючи ряд аналогій між формально схожими проблемами. На питання «з ким мушу одружуватись?» армендський міф відповідає: «з кимось, хто ні дальше ні ближче ніж місяць до сонця при зміні дня та ночі».
ЧИ МАЮТЬ МІФИ ЯКИЙСЬ СЕНС?
По Леві-Стросу міф не є, як вважав Карл Юнг (Carl Jung, 1875-1961), сховищем архетипів чи універсальних символів. Зображення вибираються, скоріше, через їхню «символічну ефективність», їхню здібність метафорично виразити (кодифікувати) певний тип проблем. Як сказав аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес (Jorge Luis Borges, 1899-1986) про дракона, цього попередника усіх міфологічних істот:
«Ігноруємо значення дракона, як ігноруємо значення всесвіту, але є щось у його зображенні що погоджується з уявою людей, і так дракон виникає на різних широтах та у різні часи» (Книжка про уявних істот)
Значення не знаходиться у міфах, але вони, і зображення які вигадують, є структурами через які можна дати раду сенсу решті світу.
«Міф пропонує сітку визначену тільки своїми правилами побудови. Вона допомагає розшифрувати не сам міф, але решту: зображення світу, суспільства, історії, які знаходяться у маргінальній зоні свідомості, разом з усіма питаннями, які ми робимо з цього приводу.»
Міф є «матрицею розуміння».
МІФ І МУЗИКА
Теорії про міфи Леві-Строса забезпечують елементи складної та оригінальної теорії «оповіданнялогії» чи «поетики», чиї риси знаходяться у близькій спорідненості між міфом і музикою. Здібність оцінювати музичну формулу, яку пропонують тема і варіація, вимагає щоб перед кожною варіацією слухач мав на увазі тему, яку почув у першу чергу. Кожна варіація накладається на попередні. Це ж саме Леві- Строс робить з міфами, (або з тим, що зве «міфемами») показуючи, що це варіації інших «міфем». Каже: «Мусимо читати не тільки з ліва направо, але також, одночасно, вертикально, зверху вниз, тобто, беручи до уваги «гармонічні» відповідності окрім «мелодичних».»
Леві-Строс сформулював, окрім того, історичну гіпотезу про зв’язок міфу і музики у західній культурі. У Відродження та у XVII ст. міфічна думка перейшла на другий план на заході. І саме у цю епоху виникли великі музичні стилі, що перетворилися характеристичними для XVII, XVIII, XIX сторіч, представлені такими фігурами як Фрескобальді, Бах, Моцарт, Бетховен і Вагнер. Вважає Леві-Строс що це не є випадковістю. Сталося що нібито музика мусила повністю змінити свою традиційну форму щоб взяти на себе функцію - інтелектуальну та емоційну - що в цей самий час переставала виконувати міфічна думка.
“Lévi-Strauss para principiantes”
ЩО ТАКЕ МІФИ?
«Міфи це збільшувальні лінзи направлені на те, про що людина думала завжди». Вивчення міфів для Леві-Строса є тим самим що вивчення снів для Фрейда «розкішний шлях» до підсвідомого. Тільки несвідоме Леві-Строса є вільним від усякого змісту: там закони структурної схематизації прикладаються до елементів що завжди походять ззовні (зображення, спогади, емоції, пориви). «У моєму пошуку універсальних парадигм міфи надали мені привілейоване поле для дослідження».
У своїх перших роботах, елементарні структури що Леві-Строс видобув з величезної маси систем родинних зв’язків, відображали нібито роботу мозку, який їх породив. Але завжди існувала можливість що походили від іншої спільності факторів. Наприклад, могли відображати певні матеріальні обмеження соціального життя, об’єктованих у інституціях взаємообміну родичами. З міфами не ставалося те ж саме. Міфічна думка не виконує ніяку безпосередню практичну функцію.
У міфі розум імітується як об’єкт, відображуючи, таким чином, у дзеркалі найбільш чіткому, яке можна знайти, власні режими оперування мозку. Для Леві-Строса міфи є модернізацією вільної дії мозку, коли спостерігаєш його без втручання інших зовнішніх йому факторів. Представляють зображення мозку у його природному (натуральному) стані. Перше що вражає у «Міфологіях» для тих, хто ніколи не зіштовхувався з примітивними міфами, особливість (сингулярність) цих літературних витворів. Міфи є завжди розповідями переданими усними засобами, анонімні, їхній зачаток губиться у часах. Вражають своєю винахідливістю і неприборканою фантазією, не зважаючи на свою явну невідповідність.
НАСТАНОВИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ МІФІВ
Леві-Стросс вивчав міфи, щоб зрозуміти, як вони «працюють». Вважав, що міфи то не уміщувачі «значень», а, скоріше, структури, які матеріалізуються у тому, хто їх слухає (у цьому сенсі їх смисл є власним для кожного місця). «Як музична п’єса, міф є партитурою, гравцями якої є мовчазні слухачі». Леві-Строса цікавить процес створення міфів, цих містичних оповідань, і їхнє внутрішня будова. Його головна допитливість стосується того, як саме створюються міфи. У есенції, зрозуміти міф це зрозуміти процес перетворення. Базовою гіпотезою є що міфи оживають завдяки процесу перетворення одного міфу у інший. Не мають значення самі по собі, тільки по відношенню до інших. У цьому сенсі створюють систему аналогічну фонологічній системі, яка лежить в основі будь-якої мови. На відміну від попередніх міфологів, Леві-Строс не претендує відшукати «оригінальну» чи «правильну» версію міфу, скоріше визначає міф як суму усіх його варіацій. Леві-Строс вважає, що шлях перетворення міфів одного у інший не є лінійним, міфи організовуються у групи за спорідненістю, створюючи серії трансформацій. Проте кожний міф будь-якої «серії» містить мотиви, які є перетворенням інших мотивів що знаходяться у міфах іншої групи або серії. Таким чином, складається складна мережа перехресть історій.
Свої спостереження про міфи Леві-Строс виклав у наступній праці: «Сире і зварене» (1964), «Про мед і попіл» (1967), «Походження застольних манер» (1968), «Гола людина» (1971), чотирьохтомнику «Міфологічні». Є ще "Дивитись, слухати, читати" (1993, 2010), "Міф і значення" (2002), "Структуральна антропологія: міф, суспільство, гуманітарні науки" (2009). Але тут про останні роботи не йдеться.
Міфи подорожують територіально та системи міфологій зустрічаються між собою. У цьому сенсі Леві-Строс вважав, що міфи «спілкуються один з одним».
Вважає що у міфах артикулюються бінарні опозиції (як сире і варене, свіже і тухле, високе і низьке) і, таким чином, кодифікуються логічні пропозиції. Ці бінарні опозиції означають різницю між природою (дикунством) і культурою. Будь-який міф це оповідання про часи, коли люди і живі тварини не були такими відмінними між собою, і кожний міф пояснює, яким чином відбулося це важливий поділ.
Леві-Строс вважає, що міфи є інструментами метою яких є обробка логічних проблем. Вони видумуються щоб бути посередниками між певними фундаментальними парадоксами чи протиріччями, які певна культура не може вирішити. Ці парадокси можуть мати дуже відмінну природу: можуть бути, наприклад, метафізичними, моральними, соціальними, легальними, політичними, релігійними, тощо. Вони є імпульсом, який приводить у дію міфічну думку. Міфи не претендують вирішити парадокси, навколо яких виникають, як це робить філософія. «Рішення» що пропонують є іншим: їхнє головне достоїнство полягає в перенесенні (транспозиції) цих парадоксів на інші, подібні. Таким чином, міфи розвиваються у формі спіралі, установлюючи ряд аналогій між формально схожими проблемами. На питання «з ким мушу одружуватись?» армендський міф відповідає: «з кимось, хто ні дальше ні ближче ніж місяць до сонця при зміні дня та ночі».
ЧИ МАЮТЬ МІФИ ЯКИЙСЬ СЕНС?
По Леві-Стросу міф не є, як вважав Карл Юнг (Carl Jung, 1875-1961), сховищем архетипів чи універсальних символів. Зображення вибираються, скоріше, через їхню «символічну ефективність», їхню здібність метафорично виразити (кодифікувати) певний тип проблем. Як сказав аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес (Jorge Luis Borges, 1899-1986) про дракона, цього попередника усіх міфологічних істот:
«Ігноруємо значення дракона, як ігноруємо значення всесвіту, але є щось у його зображенні що погоджується з уявою людей, і так дракон виникає на різних широтах та у різні часи» (Книжка про уявних істот)
Значення не знаходиться у міфах, але вони, і зображення які вигадують, є структурами через які можна дати раду сенсу решті світу.
«Міф пропонує сітку визначену тільки своїми правилами побудови. Вона допомагає розшифрувати не сам міф, але решту: зображення світу, суспільства, історії, які знаходяться у маргінальній зоні свідомості, разом з усіма питаннями, які ми робимо з цього приводу.»
Міф є «матрицею розуміння».
МІФ І МУЗИКА
Теорії про міфи Леві-Строса забезпечують елементи складної та оригінальної теорії «оповіданнялогії» чи «поетики», чиї риси знаходяться у близькій спорідненості між міфом і музикою. Здібність оцінювати музичну формулу, яку пропонують тема і варіація, вимагає щоб перед кожною варіацією слухач мав на увазі тему, яку почув у першу чергу. Кожна варіація накладається на попередні. Це ж саме Леві- Строс робить з міфами, (або з тим, що зве «міфемами») показуючи, що це варіації інших «міфем». Каже: «Мусимо читати не тільки з ліва направо, але також, одночасно, вертикально, зверху вниз, тобто, беручи до уваги «гармонічні» відповідності окрім «мелодичних».»
Леві-Строс сформулював, окрім того, історичну гіпотезу про зв’язок міфу і музики у західній культурі. У Відродження та у XVII ст. міфічна думка перейшла на другий план на заході. І саме у цю епоху виникли великі музичні стилі, що перетворилися характеристичними для XVII, XVIII, XIX сторіч, представлені такими фігурами як Фрескобальді, Бах, Моцарт, Бетховен і Вагнер. Вважає Леві-Строс що це не є випадковістю. Сталося що нібито музика мусила повністю змінити свою традиційну форму щоб взяти на себе функцію - інтелектуальну та емоційну - що в цей самий час переставала виконувати міфічна думка.
“Lévi-Strauss para principiantes”