(no subject)
Нова влада нам бреше з самого початку. Вона брехала ще на майдані, підмінюючи цілі громадян і Майдану цілями олігархів.
Громадяни хотіли заміни системи влади, а ми отримали старі вгодовані морди.
Громадяни хотіли контролю за владою, а жодного контролю не мають.
Громадяни хотіли перерозподілу власності на користь громади, але про це навіть не йдеться.
Громадяни хотіли правдивої інформації, а мають дозовану цензуровану напівправду. Всі засоби масової інформації досі знаходяться в руках олігархів і навіть не відчувається усвідомлення зробити їх суспільними. Хоча внутрішня українська інформаційна війна якою оманюють нас плутократи й відрізняється від абсолютної брехні московського керівництва, але напівправда і вибіркова подача одних фактів і замовчування, або перекручення других, не прикрашає нову владу.
Громадяни хотіли, щоб земля була державною власністю з дуже ліберальною можливістю оренди, а нова влада хоче її продати, залишивши все награбоване собі.
Громадяни хотіли кращого, заможного життя, можливості отримувати за свій труд достойну плату, а відбувається різке погіршення. Ціни на все ростуть не на долі процента, а в рази. За радянською звичкою мало хто готовий платити за працю та професіоналізм стільки скільки він дійсно коштує, штовхаючи молодь на повторення та відновлення корупційних схем виживання.
Новий президент обіцяв одне, а робить друге. Не зважає на думку суспільства. Проводить дурацькі мирні ініціативи, не вводить воєнного стану, тримав і тримає купу часу вороже військове керівництво. Його команда здала Крим, про щось домовляється з Путіним, не просить підтримки у США, не об’являє перевибори парламенту, відпускає бандитів в росію, відпускає жуліків в росію, не змінює суди, продовжує жити і керуватися законодавством бандитів, руками своїх підлеглих винищує патріотів, не розганяє парламент, не озброює армію, не забороняє партію регіонів та комуністів, не забороняє промосковську «Українську православну церкву», пропонує ідіотську конституцію, яка нічого не вирішує.
Що робити ?
До тих пір, поки суспільство не зможе контролювати владу, доти нами будуть керувати такі президенти, судити такі судді, робити закони такі депутати. Що нам може і 200 років не вистачить, щоб нарешті стати цивілізованою заможною країною. А як контролювати владу? Який механізм?
Провладні брехуни зразу пропонують створити «контрольну комісію», або «народний контроль», або «парламентську комісію» для контролю за владою, розуміючи, що в цих структурах все буде куплено і що влада продовжуватиме робити що заманеться. Або пропонують «розробити закон про імпічмент президента» та закон про «Відкликання депутатів». Як бути? Що ж нам, суспільству, треба, щоб проблему вирішити раз і назавжди?
Вихід є. Це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми».
Революційна суть цього закону є в тому що він легітимізує думку кожного громадянина суспільства. Бо досі керівництво призначається з пулу родичів, знайомих, соратників тих, хто стільки років керує нами або тих, хто може купити посаду. Це керівництво не залежить від громадян та громадської думки тому що не може бути нами позбавлене влади або покаране за крадіжки. Воно підкоряється тим, хто його призначив і захищає інтереси роботодавця яким не є народ. Коли громада хоче висунути свого обранця або прибрати з посади корупціонера, влада говорить що то є приватна (місцева) думка на яку можна не зважати виставляючи її не легітимною по визначенню або створюючи комісії які забалакують справу і нічого не вирішують. Громадяни можуть тільки просити, причому у корупціонерів, і не мають ніяких інших цивільних важелів впливу. «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми» легітимізує оперативну дешеву та цивільну заміну корупціонерів.
Цей закон економить купу грошей, а головне дозволяє кожному громадянину України підтримувати ту владу, яка відповідає його інтересам і раз у пів року змінювати ту владу, яка не відповідає його інтересам. І робити це самостійно, не випрошуючи у влади дозволу. Чим швидше зрозуміє ці прості та корисні речі громада, тим швидше перетворимося на заможних громадян заможної країни в якій можна жити.
Громадяни хотіли заміни системи влади, а ми отримали старі вгодовані морди.
Громадяни хотіли контролю за владою, а жодного контролю не мають.
Громадяни хотіли перерозподілу власності на користь громади, але про це навіть не йдеться.
Громадяни хотіли правдивої інформації, а мають дозовану цензуровану напівправду. Всі засоби масової інформації досі знаходяться в руках олігархів і навіть не відчувається усвідомлення зробити їх суспільними. Хоча внутрішня українська інформаційна війна якою оманюють нас плутократи й відрізняється від абсолютної брехні московського керівництва, але напівправда і вибіркова подача одних фактів і замовчування, або перекручення других, не прикрашає нову владу.
Громадяни хотіли, щоб земля була державною власністю з дуже ліберальною можливістю оренди, а нова влада хоче її продати, залишивши все награбоване собі.
Громадяни хотіли кращого, заможного життя, можливості отримувати за свій труд достойну плату, а відбувається різке погіршення. Ціни на все ростуть не на долі процента, а в рази. За радянською звичкою мало хто готовий платити за працю та професіоналізм стільки скільки він дійсно коштує, штовхаючи молодь на повторення та відновлення корупційних схем виживання.
Новий президент обіцяв одне, а робить друге. Не зважає на думку суспільства. Проводить дурацькі мирні ініціативи, не вводить воєнного стану, тримав і тримає купу часу вороже військове керівництво. Його команда здала Крим, про щось домовляється з Путіним, не просить підтримки у США, не об’являє перевибори парламенту, відпускає бандитів в росію, відпускає жуліків в росію, не змінює суди, продовжує жити і керуватися законодавством бандитів, руками своїх підлеглих винищує патріотів, не розганяє парламент, не озброює армію, не забороняє партію регіонів та комуністів, не забороняє промосковську «Українську православну церкву», пропонує ідіотську конституцію, яка нічого не вирішує.
Що робити ?
До тих пір, поки суспільство не зможе контролювати владу, доти нами будуть керувати такі президенти, судити такі судді, робити закони такі депутати. Що нам може і 200 років не вистачить, щоб нарешті стати цивілізованою заможною країною. А як контролювати владу? Який механізм?
Провладні брехуни зразу пропонують створити «контрольну комісію», або «народний контроль», або «парламентську комісію» для контролю за владою, розуміючи, що в цих структурах все буде куплено і що влада продовжуватиме робити що заманеться. Або пропонують «розробити закон про імпічмент президента» та закон про «Відкликання депутатів». Як бути? Що ж нам, суспільству, треба, щоб проблему вирішити раз і назавжди?
Вихід є. Це «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми».
Революційна суть цього закону є в тому що він легітимізує думку кожного громадянина суспільства. Бо досі керівництво призначається з пулу родичів, знайомих, соратників тих, хто стільки років керує нами або тих, хто може купити посаду. Це керівництво не залежить від громадян та громадської думки тому що не може бути нами позбавлене влади або покаране за крадіжки. Воно підкоряється тим, хто його призначив і захищає інтереси роботодавця яким не є народ. Коли громада хоче висунути свого обранця або прибрати з посади корупціонера, влада говорить що то є приватна (місцева) думка на яку можна не зважати виставляючи її не легітимною по визначенню або створюючи комісії які забалакують справу і нічого не вирішують. Громадяни можуть тільки просити, причому у корупціонерів, і не мають ніяких інших цивільних важелів впливу. «Конституційний закон про відкриті постійні вибори та референдуми» легітимізує оперативну дешеву та цивільну заміну корупціонерів.
Цей закон економить купу грошей, а головне дозволяє кожному громадянину України підтримувати ту владу, яка відповідає його інтересам і раз у пів року змінювати ту владу, яка не відповідає його інтересам. І робити це самостійно, не випрошуючи у влади дозволу. Чим швидше зрозуміє ці прості та корисні речі громада, тим швидше перетворимося на заможних громадян заможної країни в якій можна жити.