Вони починались навіть географічно як два окремих майдани
Зараз важкі часи і важко зрозуміти, що відбувається і що потрібно робити.
Почнемо по порядку. Насправді майданів в Києві було два про це не потрібно забувати. Один майдан (цивільний) - це народ, романтики, революціонери, передові громадяни, часто не кияни. Всі ті, хто прийшли і приїхали боротися за свої права. Це ті, хто стояв на барикадах.
І був другий майдан (апаратників), це своя охорона, своя трибуна, своя організація. Прості, звичайні громадяни до трибуни доступу не мали. Цей другий майдан забезпечив апаратуру, частково оплату проїзду, керівництво, ведучих, харчування на перших порах, намети, оренду будівель. Частково другий майдан стикався з першим, особливо сотники. Сотники безпосередньо отримували вказівки від другого майдану. І все.
Але керував усім другий майдан. Хто складав керівництво другого майдану? Олігархи, незадоволені апетитами Януковича. Трійка куплених «лідерів» Яценюк, Кличко, Тягнибок. І найняті ними ведучі, які мали відповідні погляди і ризикували. І найнята ними охорона, яка охороняла другий майдан від першого.
За що боровся перший майдан? За краще, більш справедливе життя, коли закони однакові для всіх, коли міліція - це поліція, а не сміття, коли суди судять за законом, а не «по поняттях», коли права всіх однакові.
За що боровся другий майдан? За владу. За те, щоб усунути Януковича, сісти на його місце, причепурити злегка «Україну», надійно закріпити свої права на награбоване в народу і спокійно передати це награбоване своїм дітям.
Мета повалення Януковича збігалася у обох майданів. Після рішення цього завдання мети майданів розійшлися і вони стали ворогами. Перший майдан не хоче приватизації землі. Він хоче забрати власність олігархів і створити більш рівномірний розподіл ресурсів. Контролювати владу народовладдям вираженим як вільні вибори (хоча ще не усвідомив цього).
У другого майдану мети зовсім протилежні. Тепер олігархи гальмують продовження революції, хочуть розігнати перший майдан, не чіпають колабораціоністів щоб залякати людей. Хочуть продовжувати керувати напустивши туману та в закритому режимі.
Другий майдан зі своїм завданням впорався. Перший майдан залишився ні з чим. Чому так сталося? Люди не знали, що потрібно робити. Всі хотіли перезавантаження, зміни правил в країні, запуску промисловості, робочих місць, гідного життя. Але як це зробити? Ніхто не знав.
Нас весь час дурили, підкидаючи брехливі цілі. По-перше, підкидаючи мету зміни конституції. І наводили приклад конституції США 200 річної давності. Замовчуючи, що при цій конституції було рабство і расизм. Підкидаючи ідею референдуму, який нічого не вирішує і буде фальсифікований точно так само, як і вибори. Підкидаючи ідею федерації, яка просто шкідлива в наших умовах, так як створює місцевих царьків і місцеву мафію.
Не дозрів ще перший майдан, та й все Українське суспільство до розуміння того, що потрібен просто дієвий механізм контролю за владою. Щоб влада, яка починає робити не те що потрібно, негайно переставала бути владою і на її місце приходили інші люди, які роблять те, що обіцяють робити. Щоб ця зміна була дешевою, швидкою та ефективною.
І що найцікавіше: такий механізм є! Це відкриті, постійні вибори. Читай «Конституційний закон про вибори та референдум». І тоді народ, суспільство, перетворюється з об'єкта маніпуляцій в реального керівника своєї найнятої влади!
Але саме це не влаштовує олігархів, керівників усіх партій України та зарубіжжя. Напевно Рада чинитиме серйозний опір до прийняття цього закону. Тому що депутати прийшли туди не боротися за справедливість і рівність, а для особистого збагачення. Щоб мати владу і користуватися нею. Але пройде ще 5 або 100 або 200 років, і наші правнуки порозумнішають і зрозуміють, що потрібно силою, примусом впровадити цей закон. Відкинувши як сміття стару конституцію, старий закон про вибори і масу іншого мотлоху. І створять нові. І тоді суспільство перейде на новий етап розвитку - еру народовладдя.
Почнемо по порядку. Насправді майданів в Києві було два про це не потрібно забувати. Один майдан (цивільний) - це народ, романтики, революціонери, передові громадяни, часто не кияни. Всі ті, хто прийшли і приїхали боротися за свої права. Це ті, хто стояв на барикадах.
І був другий майдан (апаратників), це своя охорона, своя трибуна, своя організація. Прості, звичайні громадяни до трибуни доступу не мали. Цей другий майдан забезпечив апаратуру, частково оплату проїзду, керівництво, ведучих, харчування на перших порах, намети, оренду будівель. Частково другий майдан стикався з першим, особливо сотники. Сотники безпосередньо отримували вказівки від другого майдану. І все.
Але керував усім другий майдан. Хто складав керівництво другого майдану? Олігархи, незадоволені апетитами Януковича. Трійка куплених «лідерів» Яценюк, Кличко, Тягнибок. І найняті ними ведучі, які мали відповідні погляди і ризикували. І найнята ними охорона, яка охороняла другий майдан від першого.
За що боровся перший майдан? За краще, більш справедливе життя, коли закони однакові для всіх, коли міліція - це поліція, а не сміття, коли суди судять за законом, а не «по поняттях», коли права всіх однакові.
За що боровся другий майдан? За владу. За те, щоб усунути Януковича, сісти на його місце, причепурити злегка «Україну», надійно закріпити свої права на награбоване в народу і спокійно передати це награбоване своїм дітям.
Мета повалення Януковича збігалася у обох майданів. Після рішення цього завдання мети майданів розійшлися і вони стали ворогами. Перший майдан не хоче приватизації землі. Він хоче забрати власність олігархів і створити більш рівномірний розподіл ресурсів. Контролювати владу народовладдям вираженим як вільні вибори (хоча ще не усвідомив цього).
У другого майдану мети зовсім протилежні. Тепер олігархи гальмують продовження революції, хочуть розігнати перший майдан, не чіпають колабораціоністів щоб залякати людей. Хочуть продовжувати керувати напустивши туману та в закритому режимі.
Другий майдан зі своїм завданням впорався. Перший майдан залишився ні з чим. Чому так сталося? Люди не знали, що потрібно робити. Всі хотіли перезавантаження, зміни правил в країні, запуску промисловості, робочих місць, гідного життя. Але як це зробити? Ніхто не знав.
Нас весь час дурили, підкидаючи брехливі цілі. По-перше, підкидаючи мету зміни конституції. І наводили приклад конституції США 200 річної давності. Замовчуючи, що при цій конституції було рабство і расизм. Підкидаючи ідею референдуму, який нічого не вирішує і буде фальсифікований точно так само, як і вибори. Підкидаючи ідею федерації, яка просто шкідлива в наших умовах, так як створює місцевих царьків і місцеву мафію.
Не дозрів ще перший майдан, та й все Українське суспільство до розуміння того, що потрібен просто дієвий механізм контролю за владою. Щоб влада, яка починає робити не те що потрібно, негайно переставала бути владою і на її місце приходили інші люди, які роблять те, що обіцяють робити. Щоб ця зміна була дешевою, швидкою та ефективною.
І що найцікавіше: такий механізм є! Це відкриті, постійні вибори. Читай «Конституційний закон про вибори та референдум». І тоді народ, суспільство, перетворюється з об'єкта маніпуляцій в реального керівника своєї найнятої влади!
Але саме це не влаштовує олігархів, керівників усіх партій України та зарубіжжя. Напевно Рада чинитиме серйозний опір до прийняття цього закону. Тому що депутати прийшли туди не боротися за справедливість і рівність, а для особистого збагачення. Щоб мати владу і користуватися нею. Але пройде ще 5 або 100 або 200 років, і наші правнуки порозумнішають і зрозуміють, що потрібно силою, примусом впровадити цей закон. Відкинувши як сміття стару конституцію, старий закон про вибори і масу іншого мотлоху. І створять нові. І тоді суспільство перейде на новий етап розвитку - еру народовладдя.