Польські кавалерійські бригади 1939 частина 1
Досвід Другої світової війни показав, що кавалерійські з'єднання можуть себе добре проявити лише якщо вони відносно великі, тобто розміру дивізій чи корпусів, і включають в себе легкі танки та моторизовану піхоту - як це було в СРСР. Але в міжвоєнній Польщі пішли іншим шляхом -
ліквідували кавалерійські дивізії та створили менші за чисельністю вояків бригади.
На теренах Західної України формувалося й дислокувалося три кавалерійські бригади:
Волинська із штабом у Рівному у складі:
19 Pułk Ułanów Wołyńskich im. gen. Edmunda Różyckiego - Остріг,
21 Pułk Ułanów Nadwiślańskich - Рівне,
2 Pułk Strzelców Konnych - Грубешів,
2 Dywizjon Artylerii Konnej im. gen. Józefa Sowińskiego - Дубно,
8 Szwadron Pionierów - Рівне,
4 Szwadron Łączności - Рівне.
Панцирник wz 34 21 панцирного дивізіона Волинської бригади
Подільська із штабом у Станіславові у складі:
6 Pułk Ułanów Kaniowskich - Станіславів;
9 Pułk Ułanów Małopolskich - Теребовля;
14 Pułk Ułanów Jazłowieckich - Львів;
6 Dywizjon Artylerii Konnej im. gen. Romana Sołtyka - Станіславів;
6 Szwadron Pionierów - Станіславів;
6 Szwadron Łączności - Станіславів.
Танкетка TKS 62 панцирного дивізіона Подільської бригади
Кресова із штабом у Бродах у складі:
12 Pułk Ułanów Podolskich - Білокриниця коло Кременця
20 Pułk Ułanów im. Króla Jana III Sobieskiego - Ряшів
22 Pułk Ułanów Podkarpackich - Броди
6 Pułk Strzelców Konnych im. Hetmana Wielkiego Koronnego Stanisława Żółkiewskiego - Жовква
13 Dywizjon Artylerii Konnej - Кам"янка Струмилова
4 Szwadron Pionierów - Львів
2 Szwadron Łączności - Львів
Однострій, зброя та спорядження шерегового 12 полку Подольських уланів
Ідеї про створення механізованої кавалерії та швидких та озброєних сучасною технікою легких дивізій розбили об стіну нерозуміння консервативного керівництва генштабу Війська Польського. Це означало, що Польща вступила у війну, не маючи великих військових з"єднань, здатних до швидкого маневру.
Польська бригада кавалерії була еквівалентна за кількістю особовоого складу слабому (двобатальонному) піхотному полкові, позбавленому підтримки важкої артилерії. Сильноъ стороною бригад була велика насиченість протитанковою зброїєю та включення у склад частини бригад панцирної техніки, тобто танкеток або панцирників. Незважаючи на це, польські бригади кавалерії були не в змозі вести самостійних операційних дій, і їхня роль зазвичай обмежувалася оборонними або розвідувальними завданнями.
Однострій та осброєння офіцера кавалерії
Згідно з уставом чотириполкова бригада в обороні займала смугу від 2 до 4 км. Перша лінія оборони складалася з трьох зпішених полків. За ними на відстані близько 2,5 км чекав резерв у складі четвертого полку в кінному шикуванні та розвідувальний дивізіон (танкетки і панцерники), готовий до швидкої підтримки першої лінії або до того, щоб прикривати відхід основних сил. Якщо перед бригадою ставилося завдання маневрової оборони, вона могла займати смугу до 8 км. У цьому разі передній край займав лише один полк, який повинен був прийняти на себе удар противника, а потім відступити, щоб підставити ворога під контратаку з флангу інших частин бригади, підтриманих зосередженим вогнем дивізіону кінної артилерії (12 або 16 гармат калібру 75 мм).
Кіннота спішувалася за приблизно 1 км від бойових позицій. Для захисту коней залишилося
близько 30 відсотків особового складу, так що бойовий склад полку впала до 200 чоловік, а бригади до 600 - 800. Тільки додавання до складу бригади піхотного батальйона суттєво посилювало її, але взаємодію між піхотою та кавалерією було налагодити непросто.
Однострій, зброя та обладнання польського піхотинця
ліквідували кавалерійські дивізії та створили менші за чисельністю вояків бригади.
На теренах Західної України формувалося й дислокувалося три кавалерійські бригади:
Волинська із штабом у Рівному у складі:
19 Pułk Ułanów Wołyńskich im. gen. Edmunda Różyckiego - Остріг,
21 Pułk Ułanów Nadwiślańskich - Рівне,
2 Pułk Strzelców Konnych - Грубешів,
2 Dywizjon Artylerii Konnej im. gen. Józefa Sowińskiego - Дубно,
8 Szwadron Pionierów - Рівне,
4 Szwadron Łączności - Рівне.
Панцирник wz 34 21 панцирного дивізіона Волинської бригади
Подільська із штабом у Станіславові у складі:
6 Pułk Ułanów Kaniowskich - Станіславів;
9 Pułk Ułanów Małopolskich - Теребовля;
14 Pułk Ułanów Jazłowieckich - Львів;
6 Dywizjon Artylerii Konnej im. gen. Romana Sołtyka - Станіславів;
6 Szwadron Pionierów - Станіславів;
6 Szwadron Łączności - Станіславів.
Танкетка TKS 62 панцирного дивізіона Подільської бригади
Кресова із штабом у Бродах у складі:
12 Pułk Ułanów Podolskich - Білокриниця коло Кременця
20 Pułk Ułanów im. Króla Jana III Sobieskiego - Ряшів
22 Pułk Ułanów Podkarpackich - Броди
6 Pułk Strzelców Konnych im. Hetmana Wielkiego Koronnego Stanisława Żółkiewskiego - Жовква
13 Dywizjon Artylerii Konnej - Кам"янка Струмилова
4 Szwadron Pionierów - Львів
2 Szwadron Łączności - Львів
Однострій, зброя та спорядження шерегового 12 полку Подольських уланів
Ідеї про створення механізованої кавалерії та швидких та озброєних сучасною технікою легких дивізій розбили об стіну нерозуміння консервативного керівництва генштабу Війська Польського. Це означало, що Польща вступила у війну, не маючи великих військових з"єднань, здатних до швидкого маневру.
Польська бригада кавалерії була еквівалентна за кількістю особовоого складу слабому (двобатальонному) піхотному полкові, позбавленому підтримки важкої артилерії. Сильноъ стороною бригад була велика насиченість протитанковою зброїєю та включення у склад частини бригад панцирної техніки, тобто танкеток або панцирників. Незважаючи на це, польські бригади кавалерії були не в змозі вести самостійних операційних дій, і їхня роль зазвичай обмежувалася оборонними або розвідувальними завданнями.
Однострій та осброєння офіцера кавалерії
Згідно з уставом чотириполкова бригада в обороні займала смугу від 2 до 4 км. Перша лінія оборони складалася з трьох зпішених полків. За ними на відстані близько 2,5 км чекав резерв у складі четвертого полку в кінному шикуванні та розвідувальний дивізіон (танкетки і панцерники), готовий до швидкої підтримки першої лінії або до того, щоб прикривати відхід основних сил. Якщо перед бригадою ставилося завдання маневрової оборони, вона могла займати смугу до 8 км. У цьому разі передній край займав лише один полк, який повинен був прийняти на себе удар противника, а потім відступити, щоб підставити ворога під контратаку з флангу інших частин бригади, підтриманих зосередженим вогнем дивізіону кінної артилерії (12 або 16 гармат калібру 75 мм).
Кіннота спішувалася за приблизно 1 км від бойових позицій. Для захисту коней залишилося
близько 30 відсотків особового складу, так що бойовий склад полку впала до 200 чоловік, а бригади до 600 - 800. Тільки додавання до складу бригади піхотного батальйона суттєво посилювало її, але взаємодію між піхотою та кавалерією було налагодити непросто.
Однострій, зброя та обладнання польського піхотинця