А вот это чет не понял: "як і те, як він реагує на найменші прояви ксенофобії, але ось, до прикладу, надчутливого нашого автора мусора вальяжно перепитують на черкаській землі, на Звенигородщині, в серці України: «Что, путешествуешь?...А куда едешь?», і йому не темніє в очах, ні, він, толерантний і політкоректний, атвічяєт в унісон: «В Моринцы, куда же еще»… А як на мене, це така ж ситуація, що й з дорогами - «здєц», тобто. І таких моментів з чапаєвських мандрів я б міг навести багато - це або відчуваєш, або ні - така ось сатьяграха… (Про славну дівчину-продавщиню з мого земляцького Гуляй-Поля, яка теж не вгодила Чапаю-всєчєлавєку, взагалі мовчу)."
це позиція Вольвача - ми з ним уже домовилися про це посперечатися за пляшкою.
я принципово відповідав мовою респондента і в тому числі намагався копіювати суржик - з тобою ми ж російською розмовляли, здається? ну з Валерієм Валентиновичем так точно. бо я хотів щось дізнатись, а не проповідувати.
ну-у, це питання смаку. а також чесності: відповідності ритму тексту до ритму життя. можна писати американський блокбастер, де "починати якомога ближче до кінця", а можна - "як воно є", як у керуаків :)
Спочатку, правда, текст щось «не пішов»: докучав в’язкий якийсь дріб’язок - скільки верст від’їхали від рідної Коломиї, куди звернули, скільки шин пробили, як і де заклеювали… Вот и меня это напрягло :) Потому что я, и во время чтения заметок в Инфопорне, и когда говорил тебе о книге, во время чтения черновика, хотел видеть не банальные путевые записки, а твои встречи, сборник историй о том, какие в общем-то хорошие люди живут в нашей стране :)
ну карочє я поняв. там справді на початку про підготовку, а далі - весь акцент на людях. є про тебе. там здається Вольвач навіть цитує як я цитую тебе.
проблема була тільки в тому, що можна а чого не варто писати. ну там є ж речі як-от хвороби, сварки, розлучення, проблеми в сім"ях - це я опускав.
Comments 29
А вот это чет не понял:
"як і те, як він реагує на найменші прояви ксенофобії, але ось, до прикладу, надчутливого нашого автора мусора вальяжно перепитують на черкаській землі, на Звенигородщині, в серці України: «Что, путешествуешь?...А куда едешь?», і йому не темніє в очах, ні, він, толерантний і політкоректний, атвічяєт в унісон: «В Моринцы, куда же еще»… А як на мене, це така ж ситуація, що й з дорогами - «здєц», тобто. І таких моментів з чапаєвських мандрів я б міг навести багато - це або відчуваєш, або ні - така ось сатьяграха… (Про славну дівчину-продавщиню з мого земляцького Гуляй-Поля, яка теж не вгодила Чапаю-всєчєлавєку, взагалі мовчу)."
Reply
це позиція Вольвача - ми з ним уже домовилися про це посперечатися за пляшкою.
я принципово відповідав мовою респондента і в тому числі намагався копіювати суржик - з тобою ми ж російською розмовляли, здається? ну з Валерієм Валентиновичем так точно.
бо я хотів щось дізнатись, а не проповідувати.
а Вольвач із таким підходом незгоден
Reply
Reply
але взагалі, дуже добра рецензія, хоча я книгу ще не читав
Reply
Reply
треба придумати як тобі передати книжку
Reply
Только заранее свяжись, а то я на днях в Севаст переселяюсь на ближайшую вечность. : - )
Reply
Reply
Reply
у продажу ось-ось, я так розумію.
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Вот и меня это напрягло :) Потому что я, и во время чтения заметок в Инфопорне, и когда говорил тебе о книге, во время чтения черновика, хотел видеть не банальные путевые записки, а твои встречи, сборник историй о том, какие в общем-то хорошие люди живут в нашей стране :)
Reply
Reply
Reply
там справді на початку про підготовку, а далі - весь акцент на людях. є про тебе. там здається Вольвач навіть цитує як я цитую тебе.
проблема була тільки в тому, що можна а чого не варто писати. ну там є ж речі як-от хвороби, сварки, розлучення, проблеми в сім"ях - це я опускав.
Reply
Leave a comment