"Що для вас значить Україна?" (експрес-опитування з мотоциклу під час поїздки з Заходу на Схід)
Артем ЧАПАЙ
Майже весь квітень і травень я їздив по Україні - мотоциклом з Коломиї до Луганськ і назад. Це був проект "Щоденники мотоцикліста: в пошуках України", який я реалізовував спільно з командою порталу ZaUA.org - тими самими хлопцями, що колись робили "Український Тиждень". Крім щоденних смс-репортажів, частину з яких ще можна знайти в мережі або у мене в ЖЖ - я ставив зустрічним людям два запитання:
1. Про що ви мрієте?
2. Що для вас особисто значить Україна?
Це звичайні громадяни - не політики й не політологи, і навіть не депутати місцевих рад. Продавці, шофери, пенсіонери, вчителі... Так сталося, що саме вони трапилися мені на довгій дорозі через Галичину, Поділля, Черкащину, Київ, Полісся, Сіверщину, Полтавщину, Слобожанщину, Донбас, Запоріжжя, Крим і Одещину.
От що вони відповідали:
Гріша, 55
Жидачівський р-н, Льівська область
- Найбільша мрія, щоб Україна була українською. Щоб жити було нормально.
- Має бути Україна для українців. Нехай живуть росіяни, хто хоче, школи хай будуть собі для руських, для німців. Але щоб у Верховній Раді розмовляли тільки українською.
Влад, 24.
Калуш, Івано-Франківська область
- Це все пов’язано з музичною сферою. Продвинутись у цій сфері, так сказати.
- Чесно? Я не люблю цю державу.
Федір Михайлович, 70.
Калуш, Івано-Франківська область
- Щоб трошки краще краще стало жити. Я не скажу, що то біда, як коли ми троє босоногих ходили до школи. Ще скіко буду жити - але аби була та справедливість. Для чого показують те своє багатство по телевізору? І ще хочу, щоб була настояща Україна.
- Для мене Україна дуже значить. Але те, що в ній робиться… Для чого стільки депутатів? Може, зробити ще цілу Київську область депутатів? І ще раз скажу - запишіть або собі запам’ятайте - треба повернути графу «національність» у паспорт. Не буде порядку, поки не прийдуть українці до влади.
Олексій Гордійович, 75.
Коломия, Івано-Франківська область
- Легше шось можеш запитати? Дожити до ста років.
- Чесно? Нічого. А от якби тих бандюг посадити, шо вижали Україну, як мочалку. А то ж усі мільярдери!
(Відмовився назватися)
Тлумацький район, Івано-Франківська область
- Нормально жити, та й все.
- Землє, де родиусі.
Андрій, 26.
Чернівці (зустріли біля Глибокої, а потім іще раз біля Порубного, під румунським кордоном, куди він казав нам не їхати)
- Хотілося б навколо світу поїхати. Але за які гроші? Там, і гейзери, і вулкани. А то тут петляєш по області.
- Не скажу, що я такий патріот. Сама країна красива. Але для «них» ми бидло. Ми з жінкою ще нічого, вигрібаємо. А як дивлюся, як інші... Пенсіонери, наприклад. Для «них» прості люди - гівно, «їм» усе одно, як ми живемо.
Наталя, 28.
Кам"янець-Подільський, Хмельницька область
- Щоб озирнутися на життя у старості й не було соромно. І щоб було що згадати.
- Країна, де я народилася, де народились і живуть, жили мої батьки. І яку я нізащо не проміняла б на іншу. А в мене була можливість. Все-таки це... коріння.
Таня.
Кам"янець-Подільський, Хмельницька область
- Мрія, та яка в мене мрія? Хіба що купити житло, мати своє власне житло. Бач, кому що. Але про щось інше я зараз не можу мріяти.
- Не знаю, даже не знаю. Чесно. Не знаю. Я над цим ніколи й не задумувалась. Це прямо як психологічний тест.
Надя, 48.
Могилів-Подільський район, Вінницька область
- Про що я можу мріяти, крім як про те, щоб мені, та й моїм дітям, і всім людям було добре.
- Хотілося б, щоб Україна була хоч трохи як Польща, як Америка - рівень життя щоб був.
Василь, 62.
Крижопільський район, Вінницька область.
- Та про що я можу мріяти, чоловіче? Дожити до ста років - ото б’де мрія. Й аби діти, внуки були здорові.
- Я українець і то такий українець, як ото кажуть що молдованин є молдованин. Україна - це Україна. Хоча мене де тільки не носило: по всіх республіках Союзу, Китай, і в Афганістані я воював - досі три осколка в спині сидить.
Віталік, 33.
Гайсинський район, Вінницька область.
- У мене була мрія поїхати мотоциклом кудись далеко, на південь. Хоча би по Україні, але можна і далі.
- Це моя земля. Я не розумію тих, хто їде, там, в Америку, по краще життя. Тим ти завжди будеш чужим. А в Україні ти скрізь вдома, куди б не поїхав.
Ліда, 42.
Іванків, Київська область
- (сміється) Теплицю надо поставить, і кроликів я люблю, особливо оранжевих. Але саме главне, щоб дітки здорові були. Главне, щоб мічта завжди була. А після сорока років життя... ну, саме те, що треба.
- У мене син, він принципово по-українськи пішов. Я думаю, що вже нас Янукович назад до Лєніна не протягне.
Петро, 43.
Сарнинський район, Рівненська область
- Аби ті панкИ трохи одумались і дали людям пожити. Бо у нас є люди, які не знають, чим пісний борщик заправити.
- Ну це як спитати, що для тебе значить тато. Мене скрізь доля носила, але жив би я тільки тут.
Сергій, 37.
Корецький район, Рівненська область
- Всі ми хочемо миру і спокою. І щоб у верхах нарешті почали працювати.
- Тут ти свій. Але у нас низ не знає, що робить верх, а верх - що робить низ. Ми не знаємо, що відбуваєтья там. А вони поняття не мають, як ми живемо.
Слава, 23.
Буринський район, Сумська область
- Я ні про шо не мрію. Живу сьогоднішнім днем.
- Україна для мене дуже багато значе. Не знаю, шо вам більше отвітити. Он луччє дядька спросіть.
Галя, 75.
Глобинський район, Полтавська область
- Мрію про те, щоб дітям і внукам було краще, ніж нам.
- Та хай ото дєпутати й дірєктори собі пенсію зменшать і нам трошки дадуть. Ви передайте, шо селяни обіжаються. Хочуть підвищити пенсійний вік - так аби нас зразу на кладбіще, шоб їм більше лишилося.
Микола, 73.
Глобинський район, Полтавська область
- А про шо нам мріяти? Аби робота людська у дітей була.
- Шо значе? Коли ті політики розвалили Україну, а самі дачі понастроїли.
Ніна, 69.
Глобинський район, Полтавська область
- Шоб у дітей була нормальна робота.
- Та аби в тій Україні трохи наладилось.
Сергій, 11.
Зміївський район, Харківська область
- Хачу стать матациклістом.
- Не знаю. А ви виступали в «Україна має талант»? Ви там пахожі на адного.
Валера.
Артемівськ, Донецька область
- О чем мы все сейчас мечтаем? Чтобы всем жилось нормально. Только эти пидарасы наверху жить не дают.
- Страна. Она для всех - Родина. И украинцы - они и в Африке украинцы. А то, блядь, начинают делить: восток, запад.
Шура, 75.
Гуляйполе, Запорізька область
- Та про шо мічтать, коли на пенсію утримую три сім’ї. Аби було за шо похоронити - лягти в труну, та й отака свадьба с приданим. Зато перед тим обідать не нада.
- Як ото у пісні, «Украина и Россия вместе навсегда». Нада вже миритись, а то іначє - война.
Віталік
Мелітополь, Запорізька область
- Мечтаю о двух взаимоисключающих вещах. Чтобы Украина была сильным, эффективным государством.
И "Нет ни Африк не Индий, я объеду всех вас, я объеду весь мир, чтоб в глазах зарябило, от часов поездов, поясов и квартир".
- Украина - всё... Но пока мы ругаемся о таких важнейших вещах, как на каком языке разговаривать или кого признавать героем - нас продолжают грабить.
Женя, 22.
Роздольне, Крим
- Чтобы жилось хорошо.
- Не знаю. Страна.
Саша, 23.
Армянськ, Крим
- Чтобы у моего ребенка все хорошо было.
- Да ничего. Одни балбесы. Ну, там - в правительстве.
Андрій, 20.
Березанський район, Миколаївська область
- Хотілось би тоже прогнаться по Україні, але де ж дєнєг набрать?
- Ну Родіна моя.
Толік, 52.
Одеса
- Щоб у мене старість була обеспечена, щоб не доводилось у сина просити копійку.
- Багато значить, це моя Родіна. Багата країна, але в ній бардак.
Артем, 34.
Теплодар, Одеська область
- Поехать автостопом в юго-восточную Азию. Это все, что у меня сейчас в голове.
- Это сложнее. Хорошо, если проще - Родина.
Імена та вік подано так, як їх називали респонденти. Відповіді передано якомога ближче до тексту - аж до букви. Російський або український алфавіт у розшифровці залежить від фонетики: якщо це суржик з українською фонетикою - використано українські літери. Якщо фонетика російська - використано російські літери.
Респондентів тут розташовано більш-менш за маршрутом. На карті позначено, звідки респонденти. Точок менше, ніж тих, хто відповідав: іноді кілька людей відповідали в одному населеному пункті чи в сусідніх.
Я не претендую на жодну соціологічну достовірність, оскільки вибірки як такої не було. Це просто люди, які погоджувалися як відповісти, так і сфотографуватись. Ще багато інших погоджувалися відповідати, проте не хотіли фотографій. Або навпаки. На жаль, їх через це неможливо включити сюди.
Багато хто боїться якихось незрозумілих наслідків для себе - а це теж показово.
Старших людей часто лякає сама перспектива "попасти в інтернет".
Через це пропадає багато цікавих відповідей на кшталт "Раньше були помєщики - а щяс бізнесмени. То без разниці. Такі, як я, мають на них за копійчину работать".
Фотографії зроблено в різних умовах, за різного освітлення - залежно від ситуації.
Хочу підкреслити дві речі. По-перше, хочу я того чи ні, я впливаю на відповіді людей самою своєю присутністю. Це очевидно хоч би в тому, що явно непропорційна кількість людей мріє про мандри та мотоцикли.
Впливаю я також на мову людей. Коли я висловив одному чоловікові здивування, що всі навколо розмовляють місцевою говіркою, а він - літературною мовою, той відповів: "Ну я ж чую, як ви мене запитали". Я намагався мімікрувати під мову того чи іншого регіону, проте не завжди це вдавалося.
По-друге, я навмисне прибрав дані про професії людей, хоч у деяких випадках їх можна вгадати за фото. Просто щоб читачі уникали невиправданих узагальнень на кшталт "бухгалтери такі бухгалтери" та не вигадували залежності відповідей від освіти та професії.
В деяких випадках люди, які викликали особисто у мене найбільше захоплення, на ці конкретні запитання давали дуже загальні відповіді. Скажімо, хлопець, який з 16 років працював і комбайнером, і будівельником, а вже у двадцять відкрив власну автомийку.
P.S.: Окремо хочу подякувати хлопцям із ZaUA.org, які зробили цей матеріал можливим: Роману КУЛЬЧИНСЬКОМУ, який придумав ідею з опитуванням, і Павлові СОЛОДЬКУ, який півтора місяці редагував і верстав мої репортажі.
Майже весь квітень і травень я їздив по Україні - мотоциклом з Коломиї до Луганськ і назад. Це був проект "Щоденники мотоцикліста: в пошуках України", який я реалізовував спільно з командою порталу ZaUA.org - тими самими хлопцями, що колись робили "Український Тиждень". Крім щоденних смс-репортажів, частину з яких ще можна знайти в мережі або у мене в ЖЖ - я ставив зустрічним людям два запитання:
1. Про що ви мрієте?
2. Що для вас особисто значить Україна?
Це звичайні громадяни - не політики й не політологи, і навіть не депутати місцевих рад. Продавці, шофери, пенсіонери, вчителі... Так сталося, що саме вони трапилися мені на довгій дорозі через Галичину, Поділля, Черкащину, Київ, Полісся, Сіверщину, Полтавщину, Слобожанщину, Донбас, Запоріжжя, Крим і Одещину.
От що вони відповідали:
Гріша, 55
Жидачівський р-н, Льівська область
- Найбільша мрія, щоб Україна була українською. Щоб жити було нормально.
- Має бути Україна для українців. Нехай живуть росіяни, хто хоче, школи хай будуть собі для руських, для німців. Але щоб у Верховній Раді розмовляли тільки українською.
Влад, 24.
Калуш, Івано-Франківська область
- Це все пов’язано з музичною сферою. Продвинутись у цій сфері, так сказати.
- Чесно? Я не люблю цю державу.
Федір Михайлович, 70.
Калуш, Івано-Франківська область
- Щоб трошки краще краще стало жити. Я не скажу, що то біда, як коли ми троє босоногих ходили до школи. Ще скіко буду жити - але аби була та справедливість. Для чого показують те своє багатство по телевізору? І ще хочу, щоб була настояща Україна.
- Для мене Україна дуже значить. Але те, що в ній робиться… Для чого стільки депутатів? Може, зробити ще цілу Київську область депутатів? І ще раз скажу - запишіть або собі запам’ятайте - треба повернути графу «національність» у паспорт. Не буде порядку, поки не прийдуть українці до влади.
Олексій Гордійович, 75.
Коломия, Івано-Франківська область
- Легше шось можеш запитати? Дожити до ста років.
- Чесно? Нічого. А от якби тих бандюг посадити, шо вижали Україну, як мочалку. А то ж усі мільярдери!
(Відмовився назватися)
Тлумацький район, Івано-Франківська область
- Нормально жити, та й все.
- Землє, де родиусі.
Андрій, 26.
Чернівці (зустріли біля Глибокої, а потім іще раз біля Порубного, під румунським кордоном, куди він казав нам не їхати)
- Хотілося б навколо світу поїхати. Але за які гроші? Там, і гейзери, і вулкани. А то тут петляєш по області.
- Не скажу, що я такий патріот. Сама країна красива. Але для «них» ми бидло. Ми з жінкою ще нічого, вигрібаємо. А як дивлюся, як інші... Пенсіонери, наприклад. Для «них» прості люди - гівно, «їм» усе одно, як ми живемо.
Наталя, 28.
Кам"янець-Подільський, Хмельницька область
- Щоб озирнутися на життя у старості й не було соромно. І щоб було що згадати.
- Країна, де я народилася, де народились і живуть, жили мої батьки. І яку я нізащо не проміняла б на іншу. А в мене була можливість. Все-таки це... коріння.
Таня.
Кам"янець-Подільський, Хмельницька область
- Мрія, та яка в мене мрія? Хіба що купити житло, мати своє власне житло. Бач, кому що. Але про щось інше я зараз не можу мріяти.
- Не знаю, даже не знаю. Чесно. Не знаю. Я над цим ніколи й не задумувалась. Це прямо як психологічний тест.
Надя, 48.
Могилів-Подільський район, Вінницька область
- Про що я можу мріяти, крім як про те, щоб мені, та й моїм дітям, і всім людям було добре.
- Хотілося б, щоб Україна була хоч трохи як Польща, як Америка - рівень життя щоб був.
Василь, 62.
Крижопільський район, Вінницька область.
- Та про що я можу мріяти, чоловіче? Дожити до ста років - ото б’де мрія. Й аби діти, внуки були здорові.
- Я українець і то такий українець, як ото кажуть що молдованин є молдованин. Україна - це Україна. Хоча мене де тільки не носило: по всіх республіках Союзу, Китай, і в Афганістані я воював - досі три осколка в спині сидить.
Віталік, 33.
Гайсинський район, Вінницька область.
- У мене була мрія поїхати мотоциклом кудись далеко, на південь. Хоча би по Україні, але можна і далі.
- Це моя земля. Я не розумію тих, хто їде, там, в Америку, по краще життя. Тим ти завжди будеш чужим. А в Україні ти скрізь вдома, куди б не поїхав.
Ліда, 42.
Іванків, Київська область
- (сміється) Теплицю надо поставить, і кроликів я люблю, особливо оранжевих. Але саме главне, щоб дітки здорові були. Главне, щоб мічта завжди була. А після сорока років життя... ну, саме те, що треба.
- У мене син, він принципово по-українськи пішов. Я думаю, що вже нас Янукович назад до Лєніна не протягне.
Петро, 43.
Сарнинський район, Рівненська область
- Аби ті панкИ трохи одумались і дали людям пожити. Бо у нас є люди, які не знають, чим пісний борщик заправити.
- Ну це як спитати, що для тебе значить тато. Мене скрізь доля носила, але жив би я тільки тут.
Сергій, 37.
Корецький район, Рівненська область
- Всі ми хочемо миру і спокою. І щоб у верхах нарешті почали працювати.
- Тут ти свій. Але у нас низ не знає, що робить верх, а верх - що робить низ. Ми не знаємо, що відбуваєтья там. А вони поняття не мають, як ми живемо.
Слава, 23.
Буринський район, Сумська область
- Я ні про шо не мрію. Живу сьогоднішнім днем.
- Україна для мене дуже багато значе. Не знаю, шо вам більше отвітити. Он луччє дядька спросіть.
Галя, 75.
Глобинський район, Полтавська область
- Мрію про те, щоб дітям і внукам було краще, ніж нам.
- Та хай ото дєпутати й дірєктори собі пенсію зменшать і нам трошки дадуть. Ви передайте, шо селяни обіжаються. Хочуть підвищити пенсійний вік - так аби нас зразу на кладбіще, шоб їм більше лишилося.
Микола, 73.
Глобинський район, Полтавська область
- А про шо нам мріяти? Аби робота людська у дітей була.
- Шо значе? Коли ті політики розвалили Україну, а самі дачі понастроїли.
Ніна, 69.
Глобинський район, Полтавська область
- Шоб у дітей була нормальна робота.
- Та аби в тій Україні трохи наладилось.
Сергій, 11.
Зміївський район, Харківська область
- Хачу стать матациклістом.
- Не знаю. А ви виступали в «Україна має талант»? Ви там пахожі на адного.
Валера.
Артемівськ, Донецька область
- О чем мы все сейчас мечтаем? Чтобы всем жилось нормально. Только эти пидарасы наверху жить не дают.
- Страна. Она для всех - Родина. И украинцы - они и в Африке украинцы. А то, блядь, начинают делить: восток, запад.
Шура, 75.
Гуляйполе, Запорізька область
- Та про шо мічтать, коли на пенсію утримую три сім’ї. Аби було за шо похоронити - лягти в труну, та й отака свадьба с приданим. Зато перед тим обідать не нада.
- Як ото у пісні, «Украина и Россия вместе навсегда». Нада вже миритись, а то іначє - война.
Віталік
Мелітополь, Запорізька область
- Мечтаю о двух взаимоисключающих вещах. Чтобы Украина была сильным, эффективным государством.
И "Нет ни Африк не Индий, я объеду всех вас, я объеду весь мир, чтоб в глазах зарябило, от часов поездов, поясов и квартир".
- Украина - всё... Но пока мы ругаемся о таких важнейших вещах, как на каком языке разговаривать или кого признавать героем - нас продолжают грабить.
Женя, 22.
Роздольне, Крим
- Чтобы жилось хорошо.
- Не знаю. Страна.
Саша, 23.
Армянськ, Крим
- Чтобы у моего ребенка все хорошо было.
- Да ничего. Одни балбесы. Ну, там - в правительстве.
Андрій, 20.
Березанський район, Миколаївська область
- Хотілось би тоже прогнаться по Україні, але де ж дєнєг набрать?
- Ну Родіна моя.
Толік, 52.
Одеса
- Щоб у мене старість була обеспечена, щоб не доводилось у сина просити копійку.
- Багато значить, це моя Родіна. Багата країна, але в ній бардак.
Артем, 34.
Теплодар, Одеська область
- Поехать автостопом в юго-восточную Азию. Это все, что у меня сейчас в голове.
- Это сложнее. Хорошо, если проще - Родина.
Імена та вік подано так, як їх називали респонденти. Відповіді передано якомога ближче до тексту - аж до букви. Російський або український алфавіт у розшифровці залежить від фонетики: якщо це суржик з українською фонетикою - використано українські літери. Якщо фонетика російська - використано російські літери.
Респондентів тут розташовано більш-менш за маршрутом. На карті позначено, звідки респонденти. Точок менше, ніж тих, хто відповідав: іноді кілька людей відповідали в одному населеному пункті чи в сусідніх.
Я не претендую на жодну соціологічну достовірність, оскільки вибірки як такої не було. Це просто люди, які погоджувалися як відповісти, так і сфотографуватись. Ще багато інших погоджувалися відповідати, проте не хотіли фотографій. Або навпаки. На жаль, їх через це неможливо включити сюди.
Багато хто боїться якихось незрозумілих наслідків для себе - а це теж показово.
Старших людей часто лякає сама перспектива "попасти в інтернет".
Через це пропадає багато цікавих відповідей на кшталт "Раньше були помєщики - а щяс бізнесмени. То без разниці. Такі, як я, мають на них за копійчину работать".
Фотографії зроблено в різних умовах, за різного освітлення - залежно від ситуації.
Хочу підкреслити дві речі. По-перше, хочу я того чи ні, я впливаю на відповіді людей самою своєю присутністю. Це очевидно хоч би в тому, що явно непропорційна кількість людей мріє про мандри та мотоцикли.
Впливаю я також на мову людей. Коли я висловив одному чоловікові здивування, що всі навколо розмовляють місцевою говіркою, а він - літературною мовою, той відповів: "Ну я ж чую, як ви мене запитали". Я намагався мімікрувати під мову того чи іншого регіону, проте не завжди це вдавалося.
По-друге, я навмисне прибрав дані про професії людей, хоч у деяких випадках їх можна вгадати за фото. Просто щоб читачі уникали невиправданих узагальнень на кшталт "бухгалтери такі бухгалтери" та не вигадували залежності відповідей від освіти та професії.
В деяких випадках люди, які викликали особисто у мене найбільше захоплення, на ці конкретні запитання давали дуже загальні відповіді. Скажімо, хлопець, який з 16 років працював і комбайнером, і будівельником, а вже у двадцять відкрив власну автомийку.
P.S.: Окремо хочу подякувати хлопцям із ZaUA.org, які зробили цей матеріал можливим: Роману КУЛЬЧИНСЬКОМУ, який придумав ідею з опитуванням, і Павлові СОЛОДЬКУ, який півтора місяці редагував і верстав мої репортажі.