оскільки на днях стукнуло, ітогі падвідьом. запиздив т
все ж 25 - чверть століття й десь третина життя (сподіваюся, не більше :)
мабуть, я дуже щасливий. пощастило здійснити практично всі дитячі мрії, про які пам´ятаю. причому саме так - це ставалось, а не добивався. аж до таких фантазій, як пожити на горищі.
так що тепер час іти до дорослих мрій :)
зокрема, наподорожувався до гикавки. 22 закордонні країни, спершу коли проти власної волі від перекладацького безробіття став журналістом, а потім внаслідок несподіваної божевільної пропозиції.
пощастило перепробувати всі омріяні роботи, крім однієї (моряк) - від фізичних до "перекладати сидячи вдома" й до роботи в дитячому журналі. знову ж, усе через якісь випадковості, а не цілеспрямовано.
частково цілеспрямовано, вийшло більш-менш навчитись англійської й іспанської (знову ж, іспанська - випадок :)
план п´ятілєткі
ну не план, а так: хотілося б.
- довести експеримент із курінням до логічного кінця й повернути тютюн до до-експериментального статусу (спорадично, як алкоголь);
- завершити нарешті багатостраждальну вже восьмирічну вищу освіту;
- підтягнути іспанську до нинішнього рівня англійської (більше нам ні нада, все одно рідною не стане), французьку - до нинішньої іспанської (практично вільно, але з вуймою помилок), німецьку - до нинішнього читання іспанською; і почати вчити скоріш за все китайську.
- при нагоді, але не так дико, відвідати трохи Азії й Африки.
а на даний момент, схоже, хочу я того чи ні, випадає честь ще принаймні з місяць пожити в улюбленій частині однієї з улюблених (разом із Мексикою й Білоруссю) закордонних країн - північ бандерівської Нікарагуа