И ещё о РОА и украинских коллаборционистах.
Утверждается, что это известная фраза из мемуаров Бульбы-Боровца, но мне раньше не попадалась:
«Украинский Комитет добивался перевода украинцев из армии Власова - а там их было более 70% - в украинскую армию. Люди умирали от голода в лагерях военнопленных. Украинской армии не было до весны 1945 года. А Власов начал вербовку людей среди пленных еще летом 1943 года, то есть задолго до обращения Комитета. Вместо голодной смерти в лагерях, много украинцев записалось добровольно в армию Власова. На этом основании русские убеждали немцев, что концепция Власова единственно правильная, потому что у него 70 процентов украинцев. Когда в марте 1945 года появилась украинская национальная армия, почти все украинцы из армии Власова начали добиваться перехода в украинскую армию. Это угрожало Власову полным банкротством, потому что так могла бы развалиться его армия, которая состояла не из русских, а из "народов России". Русские вообще не очень сдавались в плен, а те, что и попали в плен, за исключением единиц, как патриоты СССР, гнали камнями из своих лагерей агитаторов Власова, как предателей».
Бульба-Боровець Т. Армія без держави: слава і трагедія українського повстанського руху. Вінніпег, 1981, Товариство «Волинь», страница 310.
И сканированнный первоисточник (кликабельно):
Что тут привлекло мое внимание (конечно, со скидкой на возможность того, что это фуфло и гОнево со стороны пана Боровца):
1. До 70% т.н. РОА составляли этнические украинцы (это к вопросу о "русском коллаборционизме", о котором любит поговорить оправдывающая украинский и балтийский коллаборционизм публика)
2. Перспектива смерти от голода в случае дальнейшего пребывания в лагере была одним из мощнейших вербовочных факторов (в отличие от тех же украинских или балтийских коллаборантов, шедших в каратели действительно добровольно и с удовольствием)
3. Информация, что русские "вообще не очень сдавались в плен".
Вот ссылка на книжку в Toronto Public Library:
https://www.torontopubliclibrary.ca/detail.jsp?Entt=RDM949128&R=949128
Вот ссылка на оригинал цитаты на украинском языке:
https://royallib.com/read/bulbaborovets_taras/armya_bez_dergavi.html#1044480
«Поштовхом до німецького саботажу українських військових плянів були провокаційні антиукраїнські заходи москалів. Вони виступали дуже гостро проти Українського Комітету взагалі, а проти нашого військового пляну, зокрема. Вони навіть доносили на українців, називаючи «комуністами». Така поведінка москалів випливала з їх імперіялістичного чаду, а також тому, що Український Комітет домагався переведення вояків української національности з армії Власова в українську армію, а там їх було понад 70 %. Люди вмирали з голоду по таборах військовополонених. Української армії не було аж до весни 1945 року. А Власов почав вербування людей серед полонених ще влітку 1943 року, тобто ще довго перед проклямацією його Комітету. Замість голодової смерти в таборах, багато українців записалося добровільно в армію Власова. На цій підставі росіяни переконували німців, що концепція Власова єдино правильна, бо він має 70 відсотків українців. Коли ж в березні 1945 року появилася українська національна армія, майже всі українці з армії Власова почали домагатися переходу в українську армію. Ця акція загрожувала Власову повним банкрутством, бо так могла б розвалитися його армія, що складалася не з росіян, а з «народів Росії». Росіяни взагалі не дуже здавались в полон, а ті що й попали в полон, то за винятком одиниць, як патріоти СССР, гнали камінням з своїх таборів агітаторів Власова, як зрадників. Вони чекали, що ось-ось «батько Сталін» визволить їх. Після капітуляції тисячі їх поїхали автомобілями, уквітчаними червоними прапорами, годувати воші в Сибірі.»
Так что, похоже, не подделка.
«Украинский Комитет добивался перевода украинцев из армии Власова - а там их было более 70% - в украинскую армию. Люди умирали от голода в лагерях военнопленных. Украинской армии не было до весны 1945 года. А Власов начал вербовку людей среди пленных еще летом 1943 года, то есть задолго до обращения Комитета. Вместо голодной смерти в лагерях, много украинцев записалось добровольно в армию Власова. На этом основании русские убеждали немцев, что концепция Власова единственно правильная, потому что у него 70 процентов украинцев. Когда в марте 1945 года появилась украинская национальная армия, почти все украинцы из армии Власова начали добиваться перехода в украинскую армию. Это угрожало Власову полным банкротством, потому что так могла бы развалиться его армия, которая состояла не из русских, а из "народов России". Русские вообще не очень сдавались в плен, а те, что и попали в плен, за исключением единиц, как патриоты СССР, гнали камнями из своих лагерей агитаторов Власова, как предателей».
Бульба-Боровець Т. Армія без держави: слава і трагедія українського повстанського руху. Вінніпег, 1981, Товариство «Волинь», страница 310.
И сканированнный первоисточник (кликабельно):
Что тут привлекло мое внимание (конечно, со скидкой на возможность того, что это фуфло и гОнево со стороны пана Боровца):
1. До 70% т.н. РОА составляли этнические украинцы (это к вопросу о "русском коллаборционизме", о котором любит поговорить оправдывающая украинский и балтийский коллаборционизм публика)
2. Перспектива смерти от голода в случае дальнейшего пребывания в лагере была одним из мощнейших вербовочных факторов (в отличие от тех же украинских или балтийских коллаборантов, шедших в каратели действительно добровольно и с удовольствием)
3. Информация, что русские "вообще не очень сдавались в плен".
Вот ссылка на книжку в Toronto Public Library:
https://www.torontopubliclibrary.ca/detail.jsp?Entt=RDM949128&R=949128
Вот ссылка на оригинал цитаты на украинском языке:
https://royallib.com/read/bulbaborovets_taras/armya_bez_dergavi.html#1044480
«Поштовхом до німецького саботажу українських військових плянів були провокаційні антиукраїнські заходи москалів. Вони виступали дуже гостро проти Українського Комітету взагалі, а проти нашого військового пляну, зокрема. Вони навіть доносили на українців, називаючи «комуністами». Така поведінка москалів випливала з їх імперіялістичного чаду, а також тому, що Український Комітет домагався переведення вояків української національности з армії Власова в українську армію, а там їх було понад 70 %. Люди вмирали з голоду по таборах військовополонених. Української армії не було аж до весни 1945 року. А Власов почав вербування людей серед полонених ще влітку 1943 року, тобто ще довго перед проклямацією його Комітету. Замість голодової смерти в таборах, багато українців записалося добровільно в армію Власова. На цій підставі росіяни переконували німців, що концепція Власова єдино правильна, бо він має 70 відсотків українців. Коли ж в березні 1945 року появилася українська національна армія, майже всі українці з армії Власова почали домагатися переходу в українську армію. Ця акція загрожувала Власову повним банкрутством, бо так могла б розвалитися його армія, що складалася не з росіян, а з «народів Росії». Росіяни взагалі не дуже здавались в полон, а ті що й попали в полон, то за винятком одиниць, як патріоти СССР, гнали камінням з своїх таборів агітаторів Власова, як зрадників. Вони чекали, що ось-ось «батько Сталін» визволить їх. Після капітуляції тисячі їх поїхали автомобілями, уквітчаними червоними прапорами, годувати воші в Сибірі.»
Так что, похоже, не подделка.