За вашу і нашу свободу, галичани!
З руки натофіла Кириленка, єгипетської націоналістки Ірини Фараон, маргінальних КУН і лінгусів по Україні прокотилася антитабачна кампанія - чергове свідчення того, що частина українського суспільства демократію та діалог, на жаль, не сприймає, чим перераховані політичні суб’єкти й скористалися.
Кампанія побудована на брехні - це однозначно. З українофобією, в якій звинувачують Табачника, нашого міністра науки та освіти нічого не ріднить. Адже людина, яка називає Україну «Великою», апріорі висловлює свою повагу до Батьківщини - тобто, українофобом не може бути навіть теоретично.
Інша справа, що Табачник жорстоко критикує галичан, і цього ніхто не збирається заперечувати. А що його критика безпідставна? За 70 років перебування в українській державі мешканці Галичини не позбавилися постколоніальних стереотипів і повністю не прийняли українську національну ідею. Тому вони досі вихваляють ОУН-УПА, називають вулиці ім’ям чеченських терористів, намагаються знести монументи визволителям. Табачник одним з перших заявив, що галицький націоналізм - зло, ганьба не тільки для України, а й для її західної частини насамперед. Жити по його принципах - крокувати в немічне й закомплексоване майбутнє.
Але трагедії з популярності галицького націоналізму робити не треба - його часи підходять до кінця. На останніх президентських виборах в одному лише Львові Януковича підтримали близько десяти відсотків виборців. Це значить, що там десять відсотків українців, слов’ян, православних, наслідників Візантії. Десять відсотків нескорених, необманутих, небандерізованих.
Перед такими галичанами Дмитру Володимировичу справді потрібно вибачитися за різкі вислови. Іншим б мешканцям цього краю (досить прекрасного, до речі, але зіпсованого деякими чинниками) я б порадив перш ніж вимагати покаяння від когось, самим попросити пробачення. За Бандеру, Стецько, Шухевича, Тягнибока та сотень інших покидьків-націоналістів, яких виродила галицька земля. Ми, українці, народ-переможець Великої Вітчизняної війни, з вищезазначеними особами нічого спільного не маємо «ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане», цитуючи класика.
Отож, ми чекаємо, шановні галичани-українці. І сміливіше, будь ласка. Покажіть приклад!