Перший вишиванковий рекорд Фастова встановлено!
Йа крута, йа організатор, йа.. йа.. Але МИ це зробили!
Мій проект відбувся, я молодець ))) Звісно, я молодець, але якби не підтримка майстринь та художників , та й просто небайдужих відвідувачів, то прийшла би я одна така *молодець* до парку і одиноко в ньому би простояла. А так нас було багато
Ітак, тепер уже можна розказати, що ж у нас такого відбулось. Задумала я (модне таке слово) один проект, замішаний на моїй любові до рідної культури. Задумала трохи розворушити Фастів і зібрати поціновувачів української вишиванки в одинспільний ланцюжок. А щоб не було прісно, запозичила у одеситів ідею фіксації рекорду на одночасне перебування людей, вбраних у вишиванки, в одному місці.
Щоб це не було одномоментне дійство, допридумала до всього ще й виставку художників. А хгодом допридумала ще й прив"язати сюди майстрів всяких ручних робіт.
Якщо ви дочитали до цього моменту і вже подумки крутите мені пальцем біля скроні, а от фіг вам. Все вийшло
З ляпами і косяками, але в цілому незадоволених не було. Була критика, здоровий пофігізм, але більшість лишилась задоволена. Так приємно (ну не буду приховувати, скажено приємно!) вчора ввечері і сьогодні вдень отримувати дзвіночки і листи в соцмережах із вдячністю за організований захід!
Всі фотографії наразі тут: http://vk.com/albums-54983883
Алея митців:
Алея майстрів:
Епогей свята: вишиванковий ланцюг, фіксація першого фастівського рекорду на одночасне перебування людей у вишиванках в одному місці. Нас зібралось в ланцюг (який підсвідомо одразу перетворився на коло, значить, фастівчани схильні єднатись)))) рівно 60 осіб + 2 особи поза колом (я і фотограф), тож наш рекорд = 62 людини у вишиванках в одному місці в один час.
(ланцюг, що перетворився у коло; найстарший і наймолодші учасники ланцюга, фото на згадку; Ліза просить всіх зібратись в ланцюжок.))
Для містечка, яке не набирає населення і до 50 тисяч, повірте, це перший маленький крок, це дуже добре!
Тим, хто захоче повторити "подвиг сапера": бюджет свята = 0 грн 0 копійок. Витрати на рекламу: реклама в соцмережах , безкоштовно, + служба ОБС, безкоштовно. Час на підготвоку: 2 тижні.
Місце надане міським парком культури та відпочинку (дяка діджеям, що прийняли наші флешки з українською музикою, а то ми би 4 години мусили би слухати шансон))))
Словом, урааа, йййяяяхххуууу, банзай! А нє, банзай то з іншої опери. Той, хто стверджує, що один в полі не воїн, той лінивий лінтюх у кубі.
Словом, я щаслива
Підозрюю, правий мій друг, що стверджує, ніби я маю організаторський талант і не тим займаюсь у своїй художній школі. Хто зна, хто зна...
А тепер всі хутенько пораділи за фастівчан і за мене особисто :)
Пост скриптум: Дивина та й годі! В неділю мусила бути гроза,але спільними молитвами нам пощастило. Навіть по фотографіях видно, що до моменту збирання людей в ланцюжок - по парку усюди плямисте від сонця повітря. А щойно вийшли на розжарений центральний майданчик парка - ОДРАЗУ небо затягло приємними хмаринками. Ми ще з пів години там поковирялись (інтервью, збирання столиків тощо) і поїхали додому. Щойно я переступила поріг квартири - лупонв ДОЩ.
Ось як нам пощастило. Вписались до хвилини, можна сказати. Буває ж !
Мій проект відбувся, я молодець ))) Звісно, я молодець, але якби не підтримка майстринь та художників , та й просто небайдужих відвідувачів, то прийшла би я одна така *молодець* до парку і одиноко в ньому би простояла. А так нас було багато
Ітак, тепер уже можна розказати, що ж у нас такого відбулось. Задумала я (модне таке слово) один проект, замішаний на моїй любові до рідної культури. Задумала трохи розворушити Фастів і зібрати поціновувачів української вишиванки в одинспільний ланцюжок. А щоб не було прісно, запозичила у одеситів ідею фіксації рекорду на одночасне перебування людей, вбраних у вишиванки, в одному місці.
Щоб це не було одномоментне дійство, допридумала до всього ще й виставку художників. А хгодом допридумала ще й прив"язати сюди майстрів всяких ручних робіт.
Якщо ви дочитали до цього моменту і вже подумки крутите мені пальцем біля скроні, а от фіг вам. Все вийшло
З ляпами і косяками, але в цілому незадоволених не було. Була критика, здоровий пофігізм, але більшість лишилась задоволена. Так приємно (ну не буду приховувати, скажено приємно!) вчора ввечері і сьогодні вдень отримувати дзвіночки і листи в соцмережах із вдячністю за організований захід!
Всі фотографії наразі тут: http://vk.com/albums-54983883
Алея митців:
Алея майстрів:
Епогей свята: вишиванковий ланцюг, фіксація першого фастівського рекорду на одночасне перебування людей у вишиванках в одному місці. Нас зібралось в ланцюг (який підсвідомо одразу перетворився на коло, значить, фастівчани схильні єднатись)))) рівно 60 осіб + 2 особи поза колом (я і фотограф), тож наш рекорд = 62 людини у вишиванках в одному місці в один час.
(ланцюг, що перетворився у коло; найстарший і наймолодші учасники ланцюга, фото на згадку; Ліза просить всіх зібратись в ланцюжок.))
Для містечка, яке не набирає населення і до 50 тисяч, повірте, це перший маленький крок, це дуже добре!
Тим, хто захоче повторити "подвиг сапера": бюджет свята = 0 грн 0 копійок. Витрати на рекламу: реклама в соцмережах , безкоштовно, + служба ОБС, безкоштовно. Час на підготвоку: 2 тижні.
Місце надане міським парком культури та відпочинку (дяка діджеям, що прийняли наші флешки з українською музикою, а то ми би 4 години мусили би слухати шансон))))
Словом, урааа, йййяяяхххуууу, банзай! А нє, банзай то з іншої опери. Той, хто стверджує, що один в полі не воїн, той лінивий лінтюх у кубі.
Словом, я щаслива
Підозрюю, правий мій друг, що стверджує, ніби я маю організаторський талант і не тим займаюсь у своїй художній школі. Хто зна, хто зна...
А тепер всі хутенько пораділи за фастівчан і за мене особисто :)
Пост скриптум: Дивина та й годі! В неділю мусила бути гроза,але спільними молитвами нам пощастило. Навіть по фотографіях видно, що до моменту збирання людей в ланцюжок - по парку усюди плямисте від сонця повітря. А щойно вийшли на розжарений центральний майданчик парка - ОДРАЗУ небо затягло приємними хмаринками. Ми ще з пів години там поковирялись (інтервью, збирання столиків тощо) і поїхали додому. Щойно я переступила поріг квартири - лупонв ДОЩ.
Ось як нам пощастило. Вписались до хвилини, можна сказати. Буває ж !