І ця любов із домішком біди,
і ці слова, які назавжди вивчив -
веди мене, мій звичний і убивчий,
мій чорний часе - стримуй і веди.
Уздовж доріг - тривалих, золотих,
ходою обережною мисливця
веди за тих, хто здався і спинився,
за тих, хто помилився і затих.
В цій осені - тривожній і німій,
де замовкає голос недоречний,
веди мене, мій вічний, мій
(
Read more... )