Вышла рецензия на монографию Р.Сикоры "Гусария"
Вниманию уважаемых читателей блога предлагается интереснейшая рецензия украинского историка В.Гуцула на нашумевшую монографию Р.Сикоры посвященному легендарной польской формации, ставшей своего рода иконой для польских патриотов.
Несколько цитат:
"Наздоганяючи логіку Радослава Сікори, в тексті якого постійно надибуємо твердження на кшталт «гусарська корогва (70 коней) атакує полк російських кірасирів (близько 700 коней), … в атаку рушає гусарська корогва (ще 70 коней, москалі не витримують другого удару…» (Сікора 2019, с. 35), або «31 липня 1649 р. 400-600 списників розбили 4-5 тисячну кінноту ворога»1 (Сікора 2019, с. 185) від такої кількості «крилатих рицарів» треба було б очікувати рішучіших дій. Натомість коронна кіннота разом з гусарами втекла з поля бою, залишивши напризволяще табір та решту війська, і то так ганебно, що розлючений гетьман наказував своїй піхоті стріляти по відступаючим вершникам."
"Інші підрахунки автора теж бентежать. На сторінці 18 обох видань він рішуче заявляє що у битві під Берестечком брало участь «щонайменше півмільйона озброєних осіб», проте не подає ані способів ані джерел такого обліку. Тоді як куди обережніші підрахунки здійснені нещодавно Іваном Гаврилюком, на широкій джерельній та історіографічній базі, подають менші числа, 60-80 тисяч коронного війська і невідому кількість слуг, проти 100 тисяч армії козацько-татарської при невідомій кількості «черні» та некомбатантів (Gavryluk 2019, c. 248-249, 253-254). Проте і ці більш помірковані лічби теж будять сумніви логістичного плану. Ранньомодерне війську завжди супроводжувала значна кількість возів та тяглової та харчової худоби, не кажучи про бойових коней. У випадку військ під Берестечком це десятки тисяч возів і в кілька разів більше тяглової худоби. Питання яким чином такі маси народу, коней та худоби могли не лише вміститися, розбити табори, задовольняти фізіологічні потреби та забезпечувати повсякденну життєдіяльність, але і не один день здійснювати сплановані воєнні операції на території котра складає трохи більше 35 квадратних кілометрів залишається відкритим. Однак, Радослава Сікору ані логістика, ані картографія битви не бентежить."
"Льєжський канонік Жан Ле Бель, котрий добре знався і на війні, і на історіописанні, оскільки не без успіху займався тим та іншим, попереджав кожного хто брався описувати рицарські чини: «…Пишучи так химерно можна настільки недолуго перебільшити доблесні діяння певних рицарів та зброєносців, що їх чесноти цим будуть лише принижені, оскільки їх істинним подвигам уже не буде віри. І від цього їм буде велика ганьба...»". Последнняя цитата, что называется - в яблочко.