Личківці | березень 2008
Передрук моєї статті на іншому ресурсі за 2008 рік.
23 березня 2008 року за стародавніми календарями був язичницький Великдень. І я вирішив відвідати священне місце для кожного слов'янського язичника - Богит (то така гора у Медоборах). А дорога моя пролягла через Личківці.
Рано (коло 7 години) вийшов з дому (Малий Ходачків) на трасу ловити гусятинські автобуси. Недовго стояв і таки сів. Людей зацікавив мій берет і похідний вигляд. Цікавилися, чи часом фронт не буде проходити через Личківці. :-D
У селі зліз [з автобуса] і пішов на гору - до ко́стьолу. Згадав опис в інтернеті. А Коло костьолу - фіґура воїна без щелепи. За однов із версій то поставили на честь мужнього вояка, який при захисті села від татарів у сутичці втратив щелепу, але продовжував битися. Татари оцінили його сміливість і відступили від села. Але то леґенда...
Фіґура без щелепи
Костьол сам побудований 1728 року (на то вказує запис при вході). Тепер у страшних руїнах. Як совіти вивезли поляків (основну масу римо-католиків), то костьол і занепав. Дах обвалився. Черепиця із коломийської фабрики "даховєк"...
Костьол. 1728. Мама з сином порівняно із собором
Колони. Руїна. Захристія...
І в Личківці москалі зі своїм газом сє добрали...
Коло костьолу стоїть сільська пошта і сільрада. А навпроти - пам'ятник незалежності України (я так називаю занедбані за час "незалежності" будови). Сумно...
N-нній річниці "незалежності" присвячується...
Трохи далі - церква східного обряду (в цьому випадку і в цей проміжок часу - греко-католицька). Також стара - широкі стіни, які ше могли мати і оборонний статус...
Стара церква, старі хрести...
Потім я спустився дорогов вниз... 19 століття! Файно (я просто в захваті від будиночків і галицького стилю 19 століття і взагалі від всєкої старовини)!
Галицьке 19 сторіччя...
А ше далі - я перетнув річку, вийшов на пагорб і пішов в сторону лісу, в сторону Богита...
_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2008-03-23
23 березня 2008 року за стародавніми календарями був язичницький Великдень. І я вирішив відвідати священне місце для кожного слов'янського язичника - Богит (то така гора у Медоборах). А дорога моя пролягла через Личківці.
Рано (коло 7 години) вийшов з дому (Малий Ходачків) на трасу ловити гусятинські автобуси. Недовго стояв і таки сів. Людей зацікавив мій берет і похідний вигляд. Цікавилися, чи часом фронт не буде проходити через Личківці. :-D
У селі зліз [з автобуса] і пішов на гору - до ко́стьолу. Згадав опис в інтернеті. А Коло костьолу - фіґура воїна без щелепи. За однов із версій то поставили на честь мужнього вояка, який при захисті села від татарів у сутичці втратив щелепу, але продовжував битися. Татари оцінили його сміливість і відступили від села. Але то леґенда...
Фіґура без щелепи
Костьол сам побудований 1728 року (на то вказує запис при вході). Тепер у страшних руїнах. Як совіти вивезли поляків (основну масу римо-католиків), то костьол і занепав. Дах обвалився. Черепиця із коломийської фабрики "даховєк"...
Костьол. 1728. Мама з сином порівняно із собором
Колони. Руїна. Захристія...
І в Личківці москалі зі своїм газом сє добрали...
Коло костьолу стоїть сільська пошта і сільрада. А навпроти - пам'ятник незалежності України (я так називаю занедбані за час "незалежності" будови). Сумно...
N-нній річниці "незалежності" присвячується...
Трохи далі - церква східного обряду (в цьому випадку і в цей проміжок часу - греко-католицька). Також стара - широкі стіни, які ше могли мати і оборонний статус...
Стара церква, старі хрести...
Потім я спустився дорогов вниз... 19 століття! Файно (я просто в захваті від будиночків і галицького стилю 19 століття і взагалі від всєкої старовини)!
Галицьке 19 сторіччя...
А ше далі - я перетнув річку, вийшов на пагорб і пішов в сторону лісу, в сторону Богита...
_ _ _
© Борис Явір Іскра, 2008-03-23