Борислав сміється? | Галицкий смуток
Якось я потрапив у місто Борислав. Яка причина мого приїзду туди - це тема окремої розмови. Сьогодні ж поговоримо про славетне місто та мої враження від нього.
Борислав знаходиться неподалік Дрогобича і то настільки близько, що станом на весну 2012 року ціна проїзду становила три гривні. Але їхав я автобусом цілу годину. Вже навіть трохи заснув, але сон був нетривалим. На першій-ліпшій ямі я проснувся. А скоро дорога стала такою, наче тут відбулася війна й опісля ніхто не задався думкою про ремонт. А може і задалися, але його не зробили.
Добре видко, що дорогу клали "на віки" - раз поклали й з того часу її не ремонтують...
Автостанція того міста, яке, до речі, має понад 35 000 мешканців, навіть менша, ніж АС у маленьких райцентрах. Може, там всі такі багаті, що мають автівки і автостанція їм в дідька лисого треба. Правда, щось не спостерігалося тих багачів...
Своє місто люди знають мало. Я запитався, як пройти на певну вулицю, то мені аж якийсь третій-четвертий подорожний сказав як. Але сказав.
Перші враження були "не дуже". Звісно, початок весни, болото. Але і не в тому річ. Вулиці - неприбрані, багато сміття, дороги - зруйновані, тротуари також...
Дуже багато сміття! І воно всюди...
сміття на тротуарах, вулицях, у парках, в річці...
Часом натрапляв на дивні ями на тротуарах. Глибокі, зазвичай. То, мабуть, специфічні пристосування для виховання пияків - п'яний туди впаде і до раня не вилізе. А люди йдуть, сміються з нього й хлопови встидно... Ну, може у них там й інше застосування...
Окреме слово про дороги. Місто Борислав, певно, ворог не завоює. Чому? Та ворожі танки просто втопляться у... грязюці вулиць, а піхота, ясно, що не пройде лихих псів...
Борислав будувався не вчора, там багато будинків ще з тих часів, коли кілька передкарпатських сіл з'єднали в місто. Старі будинки із шармом минулих епох чомусь не реставрують і не ремонтують. Штукатурка обсипається. Стіни тріскають. Але когось таке влаштовує, очевидно. Або не влаштовує, але всім начхати...
Специфічний підхід у бориславців і до сучасного будівництва. Євротехнології настільки увійшли у побут, що їх видно всюди...
Громадських туалетів бракує. Навіть платних. Але я такий, що якщо захочу, то знайду. І знайшов у дворі нової церкви. Такий нормальний виходок. Навіть папір туалетний був всередині. Правда, на дверях - колодка, яка, мабуть, час від часу закривається.
А за кльозетом - просто скарб (так, цілий скарб) фляшок з-під горівки. Не виясняв я, хто п'є, але очевидно, що свята у тій парафії часто...
Гопник...
Так,живий представник виду gopnik vulgaris (гопник звичайний). Не просто живий, а навприсядки, та ще й вдень! Ні, "телефончика Нокію з камерою подзвонити на МТС" він не просив. Принаймні, в мене.
Зазнимкав я його на перехресті вулиць. Ну, його район - де хоче, там і сидить...
Місцеву еліту не знимкав. Елегантно одіті чоловіки розважливо спілкувалися у центрі. Я сидів на лавочці, робив знимки й грівся на лавці під променями сонця. Через деякий час ґонорові бориславці кудись пошпацерували, намагаючись своїми лакованими блищєчими мештами ставати лиш по сухому асфальті.
"Ремонт годинників" подаю без коментарів...
А ще... У місті був цирк?
Ні, у місті "цирк" постійно...
Саме у Бориславі я знайшов золото Карпат. Правда, воно виявилося чорним...
Чорне золото Карпат тягнеться з-під землі навіть у самому місті. Цікаво, куди і на що йдуть гроші з видобутку? Невже, питання риторичне?..
У моєму селі також знайшли нафту, то й я собі таку вишку колись поставлю. Буду тягнути чорне золото і стану багачем...
Вже пізніше подруга мені розповіла, що місто Борислав так і не відбулося містом, що воно досі живе у форматі кількох сіл, які не дуже й то дружать між собою. Звідси наче всі проблеми...
Проймає сум за рідну Галичину та її господарників...
А ще я люблю годинники. От, і зазнимкав хронометра на шпилі місцевого костелу.
Завжди згадую, що, можливо, то не час минає, то ми минаємо...
Ми минаємо, а життя на Землі продовжується...
_ _ _
2012-03-09/17
Борис Явір Іскра
Борислав
Борислав знаходиться неподалік Дрогобича і то настільки близько, що станом на весну 2012 року ціна проїзду становила три гривні. Але їхав я автобусом цілу годину. Вже навіть трохи заснув, але сон був нетривалим. На першій-ліпшій ямі я проснувся. А скоро дорога стала такою, наче тут відбулася війна й опісля ніхто не задався думкою про ремонт. А може і задалися, але його не зробили.
Добре видко, що дорогу клали "на віки" - раз поклали й з того часу її не ремонтують...
Автостанція того міста, яке, до речі, має понад 35 000 мешканців, навіть менша, ніж АС у маленьких райцентрах. Може, там всі такі багаті, що мають автівки і автостанція їм в дідька лисого треба. Правда, щось не спостерігалося тих багачів...
Своє місто люди знають мало. Я запитався, як пройти на певну вулицю, то мені аж якийсь третій-четвертий подорожний сказав як. Але сказав.
Перші враження були "не дуже". Звісно, початок весни, болото. Але і не в тому річ. Вулиці - неприбрані, багато сміття, дороги - зруйновані, тротуари також...
Дуже багато сміття! І воно всюди...
сміття на тротуарах, вулицях, у парках, в річці...
Часом натрапляв на дивні ями на тротуарах. Глибокі, зазвичай. То, мабуть, специфічні пристосування для виховання пияків - п'яний туди впаде і до раня не вилізе. А люди йдуть, сміються з нього й хлопови встидно... Ну, може у них там й інше застосування...
Окреме слово про дороги. Місто Борислав, певно, ворог не завоює. Чому? Та ворожі танки просто втопляться у... грязюці вулиць, а піхота, ясно, що не пройде лихих псів...
Борислав будувався не вчора, там багато будинків ще з тих часів, коли кілька передкарпатських сіл з'єднали в місто. Старі будинки із шармом минулих епох чомусь не реставрують і не ремонтують. Штукатурка обсипається. Стіни тріскають. Але когось таке влаштовує, очевидно. Або не влаштовує, але всім начхати...
Специфічний підхід у бориславців і до сучасного будівництва. Євротехнології настільки увійшли у побут, що їх видно всюди...
Громадських туалетів бракує. Навіть платних. Але я такий, що якщо захочу, то знайду. І знайшов у дворі нової церкви. Такий нормальний виходок. Навіть папір туалетний був всередині. Правда, на дверях - колодка, яка, мабуть, час від часу закривається.
А за кльозетом - просто скарб (так, цілий скарб) фляшок з-під горівки. Не виясняв я, хто п'є, але очевидно, що свята у тій парафії часто...
Гопник...
Так,живий представник виду gopnik vulgaris (гопник звичайний). Не просто живий, а навприсядки, та ще й вдень! Ні, "телефончика Нокію з камерою подзвонити на МТС" він не просив. Принаймні, в мене.
Зазнимкав я його на перехресті вулиць. Ну, його район - де хоче, там і сидить...
Місцеву еліту не знимкав. Елегантно одіті чоловіки розважливо спілкувалися у центрі. Я сидів на лавочці, робив знимки й грівся на лавці під променями сонця. Через деякий час ґонорові бориславці кудись пошпацерували, намагаючись своїми лакованими блищєчими мештами ставати лиш по сухому асфальті.
"Ремонт годинників" подаю без коментарів...
А ще... У місті був цирк?
Ні, у місті "цирк" постійно...
Саме у Бориславі я знайшов золото Карпат. Правда, воно виявилося чорним...
Чорне золото Карпат тягнеться з-під землі навіть у самому місті. Цікаво, куди і на що йдуть гроші з видобутку? Невже, питання риторичне?..
У моєму селі також знайшли нафту, то й я собі таку вишку колись поставлю. Буду тягнути чорне золото і стану багачем...
Вже пізніше подруга мені розповіла, що місто Борислав так і не відбулося містом, що воно досі живе у форматі кількох сіл, які не дуже й то дружать між собою. Звідси наче всі проблеми...
Проймає сум за рідну Галичину та її господарників...
А ще я люблю годинники. От, і зазнимкав хронометра на шпилі місцевого костелу.
Завжди згадую, що, можливо, то не час минає, то ми минаємо...
Ми минаємо, а життя на Землі продовжується...
_ _ _
2012-03-09/17
Борис Явір Іскра
Борислав