Порєдні галичєни
Є в Свєщеннів Галичині таке понятє, єк «порєдний галичєнин». І єкщо слово порєдний (укр. порядний) означєє людину з певними високими етичними установками, єка все сє дотримує своїх обіцєнок, не робит шкоди єншим, не ображєє єнших, сє не б’є, то вже у сполученню із словом галичєнин вно набуває нового значінє.
Порєдний галичєнин - то радше людина-обкладинка, яка багато чого робит «на люди». То може бути і пройдисвіт, а може бути і праведник, но ззовні їх не відрізниш. Наприклад, в неділю каждий порєдний галичєнин рано іде до храму. Байдуже, шо то за храм і єкої релігії, но порєдний галичєнин має там бути. Не для єкої релігійної служби, а для того, жеби сє представити перед єншими порєдними галичєнами а на них сє подивити.
Взагалі, порєдні галичєни фест люблят свєткувати - вни свєткуют вшиткі свєта, же є в їхнім краю - від зіправди язичницких, до прикрашених християнством, тому то й у каждого порєдного галичєнина може бути по три Різдві, Великодні, по дві Купали… А єк порєдний галичєнин не йде до храму, то він ніде не віходит взагалі, бо ліпше му спати чи бути мертвим, ніж сє не з’євити на люди. І єк має він йти на люди, то так сє вібирає, гейби кубіта на баль, бо то є певний змаг між порєдними галичєнами - справа не в розмірі пуляреса, а в блиску обкладинки. Тому то й вшитка Галичина така прикрашена та розмальована - загадкову і чєсто таємничу серединку, єку не каждий годен пізнати, прикриває барвиста обкладинка. А за сев обкладинков в одних сє ховає гниль, а в єнших - чистий алмаз.
Порєдні галичєни, що сє ховає за вашими обкладинками?..
© Борис Явір Іскра, 2014-01-05