May 15, 2010 05:24
Таких байок мені тільки бабця розказує, а більше ніде не натрапляла. Все лиш про бідних сиріток, найгарніших дівчат у вишиванках, хитрих селян, зрадливих кумів й таке інше.
А буває ще й такий народний брутал:
Значиться, бідний хлопец захтів посватати найбагатшу дівку на селі. А вона рішила, жи раз він, такий всраний кавалєр, ото посмів собі таке надумати, то вже мусить та голота відплатитися за наглість. Взьила та дівка тай загадала хлопцю, що піде за него, лишень жиби викосив татову ділянку на сіно від раня до обіду. Сама його припросила перед роботов попоїсти, присмачивши пшоняну кашу проносним.
Хлопец наївсі тай пішов косити. Лишень косов махне - тай в кущі. Лишень вернесі - тай знов. А тоди думає: Е, то так діла не буде. Стьигнув сподні тай каже: Сери, срако, сама - в мене часу нема. Тай викосив тотой лан.
Дівці нема де сі дівати - мусит за него піти. Вже шо не думає, а ніц не придумає. Як пішли вни брати шлюб, то аби сі він від неї відказав, наїласі фасолі. Йде по селу. а пердит, як кобила. А хлопец їй на то: "Перди-не перди, а до шлюбу йди". Так сі і поженили.
От так утворилася нова щаслива ланка суспільства %)))))))))