там, на шахті вугільній
Наука географія знає, звісно, не все (на відміну від статистики). Але їй відомо, де видобувають вугілля на території України. Окрім всім відомого Донбасу існує і Львівсько-Волинський вугільний басейн.
Нововолинська шахта №1, державна.
На території. Стволи: основний і для підйому вугілля.
Вагонетки.
Відвантаження вугілля в вагони.
Ствол зблизька
Підняте вугілля очищають від іншої породи (просіювальний конвеєр)
Працівниця конвеєру
Робітник заводить електровоз (він заряджався в цьому приміщенні)
Цим електровозом тягають вагонетки по території.
Надземні робітники.
Котельня (висять портрети відомих людей, перший зліва - Ю.Гагарін)
Підйомно-спусковий механізм
Начальник управління техніки безпеки показує на геологічній карті пласти вугілля, які розробляються тепер, а також уже законсервовані відпрацьовані і перспективні.
Перед спуском під землю шахтар отримує два жетони (один він віддає диспетчеру "ліфта" нагорі, інший - внизу, при виході на поверхню). У випадку завуалу, пожежі або інших ЧП, підрахунок, скільки шахтарів вийшли назовні, ведеться по жетонах.
Диспетчер шахтного ліфту.
Вид з кліті ліфту перед початком спуску.
2 хвилини, 300 з чимось метрів - і ми на першому горизонті.
Шахтарський поїзд.
Їдемо досить таки швидко, "поїзд" трясе із боку в бік.
Електрообладнання.
Оператор підйомника, котрий спустись нас на другий горизонт, де у даний момент знаходиться діючий забій.
Вниз
Шахтний телефон
Ці вагонетки з породою підуть на-гора
В бік забою прокладено повітропровід
Кульки з водою, підвішені до стелі - водяна завіса на випадок пожежі
Далеке світло шахтарських коногонок
Поправляє повітропровід
Комбайн. Диск обертається і врізається в породу. Пласт вугілля вузький, не більше метра в висоту. Зверху і знизу - інша порода.
Летять уламки, пил. Респіратори навряд чи добре захищають органи дихання (шахтарі скаржились, що в теперішній час вони халтурно зроблені). Силікоз - професійне захворювання
В пилу, як у тумані, світло набуває чіткої форми
Бригадир
Металевими рейками обкладаються стіни пройденого ходу. Російською це називається "крепь", як українською - не знаю.
Шматок "чорного золота"
Рейки можуть важити до 80 кг
Суб"єктивні враження. Те, що для нас, відвідувачів, було цікавим заняттям, для них є важкою і буденною роботою. Якби в них була можливість обрати іншу - не факт, що з цих всіх людей залишилось би на шахті багато. Коли піднімалась нагору попередня зміна - в мене навіть не піднялись руки з фотоапаратом зняти їх обличчя, якось чи то незручно, чи ще чомусь:(. Кожне повернення цих втомлених людей - це вже щось означає.
Є можливість порівняти умови, в яких працюють шахтарі, з нашими спелеологічними і спелестологічними експедиціями і виїздами. Так, кожен раз є можливість помитись в душі, це вже плюс. Підйом-спуск на ліфті - також легше, ніж на SRT лізти.
Все решта - складніше. Білизна - з натуральної бавовни, буде холодно, якщо упрієш (ніякої тобі термобілизни, хоч скільки там вона коштує - могли б і закупити для своїх). В стволі, поки спускаєшся-піднімаєшся, холодно - вентиляція заганяє повітря температури навколишнього середовища. Світло - малозручне, коногонку не повернеш під потрібним кутом (щоб не світити в очі товаришам, хоча б).
Ну і ризики, звісно, неспіврозмірні.
І вибір є у нас (все ж, спелеологія в українських умовах - захоплення, яке фінансується виключно із власної кишені, і ніяк не професія), а у шахтарів далеко не завжди, де ж у тому ж Нововолинську знайти роботу, щоб сім"ю прогодувати (хоч, в принципі, зарплати в шахтарів не найнижчі, як на загальноукраїнський низький рівень доходів - від 3 до 5 тис. грн).
Про умови зйомки. Звісно, із штативом було б важко репортажні фотки робити, тому я його навіть не брав з собою. Усе знято з рук, витримки під землею в основному від 1\8 до 1 секунди. iso 1600, f\2.8. Автофокус був безпорадний, і я його відключив.
Якісь паразитні білі плями на кадрах - це, в основному, незручна коногонка на голові "винна" (пецель все ж зручніше:)).
А так, намагався не шаблонно клацати, не знаю, чи вдало.
Дякую всім, хто розділив зі мною цю поїздку, особливо Elya за організацію екскурсії на шахту, і Девоверу за запрошення.
Усі фото, в тому числі тут не викладені, можна подивитись в фотоальбомі: http://picasaweb.google.com.ua/comandante.aligieri/Shahta#
Якщо хтось помітив неточності, чи хоче доповнити підписи під фотками (я усе ж не знавець технічних деталей, міг щось і перебрехати)
Нововолинська шахта №1, державна.
На території. Стволи: основний і для підйому вугілля.
Вагонетки.
Відвантаження вугілля в вагони.
Ствол зблизька
Підняте вугілля очищають від іншої породи (просіювальний конвеєр)
Працівниця конвеєру
Робітник заводить електровоз (він заряджався в цьому приміщенні)
Цим електровозом тягають вагонетки по території.
Надземні робітники.
Котельня (висять портрети відомих людей, перший зліва - Ю.Гагарін)
Підйомно-спусковий механізм
Начальник управління техніки безпеки показує на геологічній карті пласти вугілля, які розробляються тепер, а також уже законсервовані відпрацьовані і перспективні.
Перед спуском під землю шахтар отримує два жетони (один він віддає диспетчеру "ліфта" нагорі, інший - внизу, при виході на поверхню). У випадку завуалу, пожежі або інших ЧП, підрахунок, скільки шахтарів вийшли назовні, ведеться по жетонах.
Диспетчер шахтного ліфту.
Вид з кліті ліфту перед початком спуску.
2 хвилини, 300 з чимось метрів - і ми на першому горизонті.
Шахтарський поїзд.
Їдемо досить таки швидко, "поїзд" трясе із боку в бік.
Електрообладнання.
Оператор підйомника, котрий спустись нас на другий горизонт, де у даний момент знаходиться діючий забій.
Вниз
Шахтний телефон
Ці вагонетки з породою підуть на-гора
В бік забою прокладено повітропровід
Кульки з водою, підвішені до стелі - водяна завіса на випадок пожежі
Далеке світло шахтарських коногонок
Поправляє повітропровід
Комбайн. Диск обертається і врізається в породу. Пласт вугілля вузький, не більше метра в висоту. Зверху і знизу - інша порода.
Летять уламки, пил. Респіратори навряд чи добре захищають органи дихання (шахтарі скаржились, що в теперішній час вони халтурно зроблені). Силікоз - професійне захворювання
В пилу, як у тумані, світло набуває чіткої форми
Бригадир
Металевими рейками обкладаються стіни пройденого ходу. Російською це називається "крепь", як українською - не знаю.
Шматок "чорного золота"
Рейки можуть важити до 80 кг
Суб"єктивні враження. Те, що для нас, відвідувачів, було цікавим заняттям, для них є важкою і буденною роботою. Якби в них була можливість обрати іншу - не факт, що з цих всіх людей залишилось би на шахті багато. Коли піднімалась нагору попередня зміна - в мене навіть не піднялись руки з фотоапаратом зняти їх обличчя, якось чи то незручно, чи ще чомусь:(. Кожне повернення цих втомлених людей - це вже щось означає.
Є можливість порівняти умови, в яких працюють шахтарі, з нашими спелеологічними і спелестологічними експедиціями і виїздами. Так, кожен раз є можливість помитись в душі, це вже плюс. Підйом-спуск на ліфті - також легше, ніж на SRT лізти.
Все решта - складніше. Білизна - з натуральної бавовни, буде холодно, якщо упрієш (ніякої тобі термобілизни, хоч скільки там вона коштує - могли б і закупити для своїх). В стволі, поки спускаєшся-піднімаєшся, холодно - вентиляція заганяє повітря температури навколишнього середовища. Світло - малозручне, коногонку не повернеш під потрібним кутом (щоб не світити в очі товаришам, хоча б).
Ну і ризики, звісно, неспіврозмірні.
І вибір є у нас (все ж, спелеологія в українських умовах - захоплення, яке фінансується виключно із власної кишені, і ніяк не професія), а у шахтарів далеко не завжди, де ж у тому ж Нововолинську знайти роботу, щоб сім"ю прогодувати (хоч, в принципі, зарплати в шахтарів не найнижчі, як на загальноукраїнський низький рівень доходів - від 3 до 5 тис. грн).
Про умови зйомки. Звісно, із штативом було б важко репортажні фотки робити, тому я його навіть не брав з собою. Усе знято з рук, витримки під землею в основному від 1\8 до 1 секунди. iso 1600, f\2.8. Автофокус був безпорадний, і я його відключив.
Якісь паразитні білі плями на кадрах - це, в основному, незручна коногонка на голові "винна" (пецель все ж зручніше:)).
А так, намагався не шаблонно клацати, не знаю, чи вдало.
Дякую всім, хто розділив зі мною цю поїздку, особливо Elya за організацію екскурсії на шахту, і Девоверу за запрошення.
Усі фото, в тому числі тут не викладені, можна подивитись в фотоальбомі: http://picasaweb.google.com.ua/comandante.aligieri/Shahta#
Якщо хтось помітив неточності, чи хоче доповнити підписи під фотками (я усе ж не знавець технічних деталей, міг щось і перебрехати)