Портніков щодо феномену Криму у російській свідомості (цитати)
...Середньостатистичний росіянин, схоже, зовсім не хоче, щоб все було, як раніше. Щоб до складу України, яка з незрозумілих йому причин відокремилася від Росії (хіба їм з нами погано було), а тепер ще й хоче бути разом з американцями та іншими «західниками» (зрадники), входив російський Крим (подарунок Хрущова).
Тема Криму в російській політичній свідомості виникла зовсім не у 2014 році, а 24 серпня 1991 року, буквально відразу ж після проголошення незалежності України - тоді прессекретар президента Росії Павло Вощанов виступив із заявою, в якій не вітав, а погрожував.
Середньостатистичний росіянин, думаю, міг змиритися з українським статусом Криму тільки тоді, коли вважав, що державність Української РСР - це порожня формальність, а насправді весь Радянський Союз - це Росія і не має жодного значення, що як називається. Але коли з'явилася справжня Українська держава, він став сприймати українців як ошуканців, які вкрали Крим. Ми ж вам його «подарували» на честь «возз'єднання України з Росією», ми ж за нього кров проливали, а ви - пішли з подарунком. І не соромно?
Українці не розуміють, чому інтеграція Росії та Білорусі ніколи не викликала у жителів Росії особливого інтересу, а ось «інтеграція» Криму підкинула путінський рейтинг до небес.
Їм, впевнений, навіть у голову не приходить, що з російської точки зору соромитися мають вони, а не росіяни. Що Росія, за такою логікою, нічого не вкрала, а просто повернула вкрадене. І якщо вчорашній злодій не хоче дружити, поки йому не повернуть повернуту власність - то це проблеми злодія, а не того, хто відновив справедливість. Саме тому у Росії до України зовсім інша вимога: визнати законність «повернення» Криму.
Чи є вихід з цього глухого кута - не тільки правового, а й цивілізаційного?
Так, він, думаю, існує в разі, якщо у Росії виникне така нагальна потреба інтеграції в цивілізований світ, що відмова від територіальних «придбань» і підтримки сепаратизму в колишніх радянських республіках буде сприйматися як менше зло. Але і в цьому випадку повернення Криму в Україну сприйматиметься як історична поразка держави і ніхто не буде соромитися 2014 року і прагнути до дружби зі «зрадниками», які скористалися російською слабкістю і забрали собі те, що їм не належить.
Росія, боюся, почне готуватися до повернення собі Криму наступного дня після того, як поверне його Україні.
