Депресивне
Після читання публікацій у міській групі, де Герус - авторитет, який заслуговує на довіру, та мрій, щоб усіх волонтерів та активистів побили та посадили, і де невдоволення висловлюється лише падінням свого прибутку, замислилась...
Серед моїх знайомих досить багато тих, хто розчарувався у Зеленському. Але вони поділяються лише на дві категорії:
перша - це шлунки на ніжках, котрі очікували золотого дощу, і тепер незадоволені тим, що цей дощ віявився зовсім іншим явищем;
друга - це ватня, що очікувала миттевої сдачі України рашці, та незадоволена тим, що сдача йде повільніше, ніж їм бажається.
А от серед патріотів-зелені розчарованих немає. Їм тепер "Ничего плохого не происходит, нет никакой разницы, надо договариваться" та навіть "А я и не просил меня защищать". Рік тому вони писали пости, яка важлива мова, раділи Томосу, підтримували реформу Супрун. А теперь глузують, як Зеля гарно потролив патріотів у новорічному виступі, які дурні ті, що чинять спротив зросійщеності, як набридли казати погане про дійсніть, а треба сподіватись на краще, та подібне.
І це не якісь дурні на мінімалці, це високоосвідчені та донедавна розумні люди, які непогано заробляють та займають посади керівника відділу/проекту тощо.
Коротше, відсьогодні нема в мене більше одного хоч і неблизького друга, але більш ніж приятеля.
Та на подив, сьогодні ж виявила двох однодумців зі знайомих. Ну, хоч хтось ще не втратив розуму.
Серед моїх знайомих досить багато тих, хто розчарувався у Зеленському. Але вони поділяються лише на дві категорії:
перша - це шлунки на ніжках, котрі очікували золотого дощу, і тепер незадоволені тим, що цей дощ віявився зовсім іншим явищем;
друга - це ватня, що очікувала миттевої сдачі України рашці, та незадоволена тим, що сдача йде повільніше, ніж їм бажається.
А от серед патріотів-зелені розчарованих немає. Їм тепер "Ничего плохого не происходит, нет никакой разницы, надо договариваться" та навіть "А я и не просил меня защищать". Рік тому вони писали пости, яка важлива мова, раділи Томосу, підтримували реформу Супрун. А теперь глузують, як Зеля гарно потролив патріотів у новорічному виступі, які дурні ті, що чинять спротив зросійщеності, як набридли казати погане про дійсніть, а треба сподіватись на краще, та подібне.
І це не якісь дурні на мінімалці, це високоосвідчені та донедавна розумні люди, які непогано заробляють та займають посади керівника відділу/проекту тощо.
Коротше, відсьогодні нема в мене більше одного хоч і неблизького друга, але більш ніж приятеля.
Та на подив, сьогодні ж виявила двох однодумців зі знайомих. Ну, хоч хтось ще не втратив розуму.