Капітуляція - денацифікація - вибори
З новин, які сяк-так доходять на передок, розумію, що офіційна Україна збирається проводити вибори на окупованій частині Донбасу.
Ці вибори треба не допустити - взагалі ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ.
Пояснюю по-простому: Росія і Захід добазарились увіпхнути окуповані території назад в Україну, одночасно давши їм усі можливості і механізми для блокування усіх не проросійських ініціатив. Щоб кожна зі сторін могла представити результат як свою перемогу.
Хто переможе на цих виборах - очевидно (див.результат виборів у Кривому Розі).
Якби одразу після перемоги над нацистською Німеччиною у ній провели вибори - на них неодмінно переміг би один з гітлерівських міністрів. Якби з гітлерівцями домовились без повної і остаточної їхньої капітуляції - при владі залишився б якщо не Гітлер, то Герінг.
Тому - спочатку капітуляція, потім денацифікація, а тоді вже і вибори. І це не якісь там сталінські звірства були - для американців з британцями саме така послідовність теж була очевидною.
Якщо ми зараз погодимось на ці вибори - простіше було не виходити на Майдан і не воювати два роки за те, щоб вирвати Україну з Росії, щоб замінити "русскій мір" українським.
Можна було взагалі не морочитись, а одразу винести Путіну на подушечці ключі від стольного Києва, матери городов русских.
За цю мету, за яку ми воюємо, не шкода ніяких жертв. Але якщо мета не досягнута - жертви марні.
"Русскій мір" не може існувати без нашої території і поза нею. Це не просто конфлікт інтересів - це питання нашого (або їхнього) виживання. Або ми - або вони. Це протистояння може бути розв'язане тільки військовим, збройним, силовим шляхом. (Політичні й дипломатичні методи прийнятні як допоміжні). У нас є сили, щоб перемогти. Нема механізмів - але їх можна запровадити (найперший - це військовий стан). Головне, взагалі завжди - не співвідношення сил і навіть не мотивація. Головне - ПРАВИЛЬНО ОБРАНА ТАКТИКА.
У державах Заходу, звичайно ж, здебільшого розуміють, що ми воюємо і за їхні інтереси теж. Вони б і раді допомогти нам воювати - але ж наша влада і чиновники усе вкрадуть. От і доводиться їм нав'язувати нам вигідний лише Путіну мир. Не може ж, справді, збройний конфлікт у центрі Європи тривати вічно.
Сьогоднішні вказівки Заходу відверто суперечать державним інтересам України. Але ж якщо не мати бізнесу у Росії і не будувати свій добробут на розкраданні траншів, в тому числі і тих, які країни Заходу планують виділити на відновлення Донбасу - виконувати вказівки Заходу стане не обов'язковим...
На жаль, подолати крадіїв неможливо - до того часу, поки вони самі не вчепляться один одному в горлянки.
Ці вибори треба не допустити - взагалі ЗА БУДЬ-ЯКУ ЦІНУ.
Пояснюю по-простому: Росія і Захід добазарились увіпхнути окуповані території назад в Україну, одночасно давши їм усі можливості і механізми для блокування усіх не проросійських ініціатив. Щоб кожна зі сторін могла представити результат як свою перемогу.
Хто переможе на цих виборах - очевидно (див.результат виборів у Кривому Розі).
Якби одразу після перемоги над нацистською Німеччиною у ній провели вибори - на них неодмінно переміг би один з гітлерівських міністрів. Якби з гітлерівцями домовились без повної і остаточної їхньої капітуляції - при владі залишився б якщо не Гітлер, то Герінг.
Тому - спочатку капітуляція, потім денацифікація, а тоді вже і вибори. І це не якісь там сталінські звірства були - для американців з британцями саме така послідовність теж була очевидною.
Якщо ми зараз погодимось на ці вибори - простіше було не виходити на Майдан і не воювати два роки за те, щоб вирвати Україну з Росії, щоб замінити "русскій мір" українським.
Можна було взагалі не морочитись, а одразу винести Путіну на подушечці ключі від стольного Києва, матери городов русских.
За цю мету, за яку ми воюємо, не шкода ніяких жертв. Але якщо мета не досягнута - жертви марні.
"Русскій мір" не може існувати без нашої території і поза нею. Це не просто конфлікт інтересів - це питання нашого (або їхнього) виживання. Або ми - або вони. Це протистояння може бути розв'язане тільки військовим, збройним, силовим шляхом. (Політичні й дипломатичні методи прийнятні як допоміжні). У нас є сили, щоб перемогти. Нема механізмів - але їх можна запровадити (найперший - це військовий стан). Головне, взагалі завжди - не співвідношення сил і навіть не мотивація. Головне - ПРАВИЛЬНО ОБРАНА ТАКТИКА.
У державах Заходу, звичайно ж, здебільшого розуміють, що ми воюємо і за їхні інтереси теж. Вони б і раді допомогти нам воювати - але ж наша влада і чиновники усе вкрадуть. От і доводиться їм нав'язувати нам вигідний лише Путіну мир. Не може ж, справді, збройний конфлікт у центрі Європи тривати вічно.
Сьогоднішні вказівки Заходу відверто суперечать державним інтересам України. Але ж якщо не мати бізнесу у Росії і не будувати свій добробут на розкраданні траншів, в тому числі і тих, які країни Заходу планують виділити на відновлення Донбасу - виконувати вказівки Заходу стане не обов'язковим...
На жаль, подолати крадіїв неможливо - до того часу, поки вони самі не вчепляться один одному в горлянки.