Кожен, т.зв. "спортсмен", що бере участь в подібних "акціях" або в рейдерських захопленнях і т.ін. (як і кожен "нещасний" вчитель/лікар-фальсифікатор, якого "вимушені обставини") є цеглинками, на яких тримається вся піраміда нашої бандитської влади. Ідея прощати всіх і пробачати всім зазнала поразки. Треба витягувати "цеглинки".
Якби посадили кожного "нещасного" вчителя/лікаря-фальсифікатора в 2005 то не було б такої ж*пи, як ми попали зараз. Так само, якби пару раз "зламали долю" рейдерських "спортсменів" (засадили їх надовго, так щоб вони вийшли з тюрми туберкульозниками-каліками), то інші "спортсмени" боялися б.
Отож до влади треба вести не прощатора-примирятора, організатора "круглих столів" а непримиренного фанатика, такого, щоб життя був готовий покласти за ідею (і щоб одразу було кому його заступити)...
Оленко РЕСПЕКТ!!! Все розставила по місцях в цій історії. Ключові слова статті "Це все тому, певно, що сидіти потім не тим, хто домовлятися з владою ходив". А ось висновок, для себе, прочитав в одному з коментів "Отож до влади треба вести не прощатора-примирятора, організатора "круглих столів" а непримиренного фанатика, такого, щоб життя був готовий покласти за ідею (і щоб одразу було кому його заступити)..."
А що, власне, поганого в угоді, за якою зло визнає себе винним? Я розумію, що дуже хочеться скористатись приводом і одним разом показово покарати декілька «тітушок», щоб іншим лячно стало. Дуже хочеться скористатись приводом кривдників Оксани Макар і налякати всіх знахабнілих мажорів. Дуже хочеться скористатись приводом Врадіївки і покарати всіх ментів України. А ще хочеться, щоб один з таких випадків нарешті призвів до падіння бандитської влади… Це було б занадто просто… Боротьба з режимом зараз проходить фазу «боїв місцевого значення» і не треба докоряти журналістам, що вигравши свій нелегкий бій вони не «розвинули стратегічний успіх». Вони подали ще один приклад можливості перемоги, і це добре. Мій респект Ользі Сніцарчук та Владиславу Соделю.
У випадку з Оксаною Макар не було політики. Навіть мажори там - вельми умовні мажори.
Я кажу про те, що з жодної нагоди треба витискати максимум. А не так, як було з податковим і мовним майданами, коли організатори пішли на компроміс з владою. Наша влада завжди так - спочатку йде на поступки, а потім напрочуд швидко відвойовує втрачені позиції, ще й заступає далі, ніж була до цих протестів :(
Та і я ж кажу про те, що відчувається брак резонансних нагод для можливості показового покарання бандюків, і тому Ви з жалістю пишете про нагоду використану не в повну міру. Я запевняю, що таких нагод набагато більше, ніж потрапляє у ЗМІ. Треба тільки, щоби скривджені не відчували себе сам на сам з силою цієї банди, щоб були впевнені у міцній підтримці і вірили у можливість перемоги. З цієї точки зору невеличка перемога журналістів у тяжбі з тітушками важливіша за відсутність перемоги у боротьбі за перевибори київської влади.
Не треба великі терміни. Хай би десь із рік посиділи. Можна навіть без компенсацій. Бо компенсації вони платять не самі, а сидіти довелося б самим. Новому поколінню тітушків урок був би.
Comments 54
Ідея прощати всіх і пробачати всім зазнала поразки.
Треба витягувати "цеглинки".
Якби посадили кожного "нещасного" вчителя/лікаря-фальсифікатора в 2005 то не було б такої ж*пи, як ми попали зараз. Так само, якби пару раз "зламали долю" рейдерських "спортсменів" (засадили їх надовго, так щоб вони вийшли з тюрми туберкульозниками-каліками), то інші "спортсмени" боялися б.
Отож до влади треба вести не прощатора-примирятора, організатора "круглих столів" а непримиренного фанатика, такого, щоб життя був готовий покласти за ідею (і щоб одразу було кому його заступити)...
Reply
(The comment has been removed)
Reply
Reply
Я розумію, що дуже хочеться скористатись приводом і одним разом показово покарати декілька «тітушок», щоб іншим лячно стало.
Дуже хочеться скористатись приводом кривдників Оксани Макар і налякати всіх знахабнілих мажорів.
Дуже хочеться скористатись приводом Врадіївки і покарати всіх ментів України.
А ще хочеться, щоб один з таких випадків нарешті призвів до падіння бандитської влади…
Це було б занадто просто…
Боротьба з режимом зараз проходить фазу «боїв місцевого значення» і не треба докоряти журналістам, що вигравши свій нелегкий бій вони не «розвинули стратегічний успіх». Вони подали ще один приклад можливості перемоги, і це добре. Мій респект Ользі Сніцарчук та Владиславу Соделю.
Reply
Я кажу про те, що з жодної нагоди треба витискати максимум. А не так, як було з податковим і мовним майданами, коли організатори пішли на компроміс з владою. Наша влада завжди так - спочатку йде на поступки, а потім напрочуд швидко відвойовує втрачені позиції, ще й заступає далі, ніж була до цих протестів :(
Reply
Я запевняю, що таких нагод набагато більше, ніж потрапляє у ЗМІ. Треба тільки, щоби скривджені не відчували себе сам на сам з силою цієї банди, щоб були впевнені у міцній підтримці і вірили у можливість перемоги. З цієї точки зору невеличка перемога журналістів у тяжбі з тітушками важливіша за відсутність перемоги у боротьбі за перевибори київської влади.
Reply
Reply
Большие сроки им то особо и не светили. Как и наказание реальным организаторам ...
Reply
Бо компенсації вони платять не самі, а сидіти довелося б самим. Новому поколінню тітушків урок був би.
Reply
Reply
Reply
Leave a comment