Брюссельський фотощоденник. День перший (дуже багато фото)
Дійшли нарешті руки викласти фотовраження з поїздки до Брюсселю 26-29 травня 2013 року. Довго думала, як це краще зробити, як згрупувати матеріал - тематично чи хронологічно, бо була ж там три дні і привезла біля двох тисяч фото. Врешті-решт вирішила, що за хронологією буде краще. Я просто розповідатиму вам, куди ходила, що робила, що по дорозі бачила і що при цьому думала, ілюструючи це фотками. Не бійтеся, дві тисячі їх не буде :)
Зараз буде перша частина звіту. (Всього їх буде 3 - по звіту за кожен день). А репортаж про власне відвідини НАТО, якщо хтось ще не бачив, тут:
http://bilozerska.livejournal.com/731561.html
Коли мене зустріли в аеропорту Бориспіль, перше питання було: «Ну, як тобі Європа?» (це ж була моя перша поїздка до Західної Європи). Я відповіла: «Європа не там. Європа насправді тут». Бо найбільше, мабуть, що мене вразило у Брюселі - не старовинна архітектура і не прекрасний транспорт, особливо метро - а те, що, мабуть, кожна третя людина на вулиці, якщо не кожна друга - або темношкіра, або мусульманка у хіджабі. Коли ми бачимо таких людей вдома - знаємо, що це приїжджі. А там це бельгійці, громадяни Бельгії. Уперше в житті побачила на власні очі, як виглядає мультикультуралізм, і стало мені від нього трошечки не по собі, бо все ж таки це європейська столиця. Ні, звісно, бельгійці нехай живуть як хочуть. Бельгія далеко.
Але ж я обіцяла по порядку.
Почалося з того, що ми дуже довго відмічалися в аеропорту «Бориспіль», тому що не працювала багажна стрічка. Усім рекомендували брати навіть великі багажні місця з собою в літак. Але я не могла це зробити через наявність у багажі малесеньких манікюрних ножиць. Мені порадили їх викинути, але я на це не пішла :)
Понад хмарами
Здрастуй, Європо!
В аеропорту Брюсселя
Всі разом ми зустрілися вже після прильоту. В аеропорту чекав автобус НАТО, який відвіз нас до готелю «Метрополь», що знаходиться в центрі міста, на Place De Brouckere. Дорогою в автобусі були постійні жарти - по-перше, як це «головного неонациста України» (мене, тобто) запрошують до штаб-квартири НАТО :)
По-друге, жартували на тему каштанів, яких на брюссельських вулицях було не менше, ніж у Києві. «Мабуть, це справжні італійські» - «Попов їх украв і сюди продав!» - «Ура, ми знайшли вкрадені італійські каштани!». Сміху на весь автобус.
Звісно, я, розкривши рота, фотографувала з вікна Європу.
Шматочки перших вражень через лобове скло автобусу... Зверніть уваги на велосипедні доріжки
Готель «Метрополь», де ми зупинилися. Просто розкішний, у старовинному стилі
Хол готелю
Номери на першому поверсі носять імена відомих людей, які у них зупинялися
Мій номер у готелі.
Швидко перевдягнулись, зустрілися у холі готелю. Це була десь перша або друга година дня (коли у нас друга, в Брюселі ще перша), і до вечора ми мали вільний час. Більша частина нашої групи пішла по музеях і просто погуляти, а я спочатку трохи пройшла з ними у бік старого міста….
Телефонна будка. З графіті у Брюсселі така сама сумна ситуація, як і в Києві. Бачила навіть обмальований храм :(
Таких жебрачок зі стаканчиками можна і в Києві побачити. Одна лише різниця - це мусульманка
Іду у бік Гран-Плас - найгарнішої історичної площі Брюсселю
Один з найгарніших ракурсів
До Гран-Плас не дійшла, дуже швидко я відокремилась від групи і пішла у протилежному напрямку - назад до готелю і звідти на північ. Мала одну справу, яку вирішила зробити у перший ж день перебування в Брюселі. Я писала про неї у минулому пості - близька людина доручила мені вклонитися від її імені могилі бельгійського короля Альберта, яка знаходиться в королівській усипальниці в храмі Лакенської Богородиці (Église Notre-Dame de Laeken).
До речі, була можливість з’їздити швиденько у Париж - потяг туди іде лише годину. Але квиток коштував біля 70 євро. Звісно, задавила жаба. І на могилу короля Альберта я б тоді не потрапила.
Тому я пішла до Нотр-Дам де Лакен, пішла пішки, це майже 4 км. в один бік. Вирішила, що заодно подивлюся місто. Мені ніколи не було цікаво ходити з екскурсоводом по історичних пам’ятках - цікавить завжди дух міста, звичайні вулиці, обличчя перехожих…
До речі, люди на вулицях у Брюсселі дуже-дуже чемні. Але пересічний перехожий не знає ні слова англійською. Тому, щоб поговорити з кимось, треба звернутися до декількох, поки не знайдеш бодай трохи англомовного.
Втім, це не завадило місцевому мешканцю, який не знав жодного слова англійською (а я - жодного слова французькою і тим, більше, нідерландською), запросити мене на каву. Відмовилась.
Схема для туристів. Таких у центрі міста дуже багато
Парковка для велосипедів
Площа перед нашим готелем
Такі персонажі на брюссельських вулицях трапляються доволі часто. Праворуч літера М - це метро.
Що це за дерево, я не знаю, але в Брюсселі їх дуже-дуже багато
Типова для центру архітектура. Ці будинки не завжди пласкі, часто це їхнє найвужче місце - як зрізаний кут, а далі вони розширюються, і вулиці, відповідно, розходяться від центру у різні боки.
Ще одне фото, зроблене ввечері, трохи з іншого ракурсу
Щодо архітектури - вражає контраст. На одній і тій самій вузенькій вуличці можуть бути гарні старі будинки і монстри-новобудови із суцільного скла. При цьому нема такого відчуття, як у пострадянських країнах - ніби все місто будувалося за єдиним планом, розробленим одним архітектором: в такі-то роки - «сталінки», в такі-то - цілі квартали «хрущовок». У Брюсселі теж є схожі між собою будинки, але не помітна логіка, за якою планувалося їхнє будівництво.
(А якщо від’їхати трохи від центру і просто проїхатися містом, що ми зробили на третій день - то кидається в очі, що там немає висоток. Будинків вищих за 5-6 поверхів не бачили).
Покажчик вулиць і пам’яток. Усе двома мовами - французькою і нідерландською
Магазин зброї
Вулиці у центрі міста
Температура у перший день була - десь 10-12 градусів, і страшний вітер. Вітер у Брюсселі, коли він є, не такий, як у Києві, а значно гидкіший - налітає крижаними вологими поривами, пробирає до кісток. Кажуть, що з океану. На мені у перший день були дві джинсові куртки і тепла хустка на голові. А наступного дня погода виправилась.
На вулицях, порівняно з Києвом, дуже мало людей. (Пізніше з’ясувалося, що в Брюсселі живе приблизно мільйон населення). Багато людей лише в центрі, але це переважно туристи.
Машини їздять, але все одно не стільки, як у Києві.
Таких настінних малюнків у місті багато
Як у нас на Майдані (чи то в нас, як у них :). Цією вулицею - Rue de Laeken - я йшла більшу частину шляху до Нотр-Дам де Лакен - Собору Лакенської Богородиці. Ви ще не забули, що оце зараз я саме туди йду? :)
Назва "Акваріум" і золота рибка на стіні - прикольно зробили :)
Всюду велодоріжки і велосипедні парковки, де можна взяти напрокат велосипеда. Вони там прикріплені до спеціальних автоматів, у які, як мені пояснили, треба вставити картку Visa, з неї буде знято 150 євро. Ці гроші, мінус плата за час користування велосипедом, повернуться на рахунок, коли ти повернеш велосипед на місце.
Художня композиція за участі символа Брюсселю - Хлопчика Піса :)
Мусульманин
"Усі проблеми неможливо вирішити"
Поліцейська машина
З неї вийшов поліцейський. Напис на спині - теж двома мовами. Взагалі, за три дні гуляння містом я бачила поліцейських всього двічі або тричі.
Зате мало не на кожному кроці отакі таблички. Вочевидь, це кнопка виклику поліції?
Брюссельці
Темношкірі - трапляються одягнені так само, як ми, а трапляються - ніби персонажі з серіалу «Рабиня Ізаура» - цвітасті сукні дивного покрою, тюрбани на головах… Дуже популярна зачіска у темношкірих дівчат і молодих жінок - дреди.
А ще - на брюссельських вулицях не побачиш дівчину в спідниці. Всі чомусь лише у брюках - і туристки, і місцеві. Навіть мусульманки - на голові хіджаб, а на ногах - обтягуючі джинси, я такі не надіну :)
Сфотографовані крізь скло тістечка з цінниками
Продають овочі
Урна. Більшість урн у Брюсселі чомусь переповнені, і навколо валяється сміття
Дуже багато сміття і бруду - думаю, більше, ніж у нас. Незважаючи на те, що всюди стоять сміттєзбірники для роздільного збору сміття. «Вочевидь, - кажу собі, - до сміття тут теж толерантність».
Мусульманка
Іду далі...
Бульвар Болівара
Квартал офісних будівель - такі чорні і страшні хмарочоси, не хотіла б я у такому працювати.
Рідний каштан і голуби під ним
Ще брюссельці...
На взятих в оренду велосипедах
Парковка для мотоциклів. Мотоциклістів, як і велосипедистів, у місті багато
Якась вулична техніка
Погнутий знак - виявляється, в Європі теж таке буває :)
Автомат для продажу квитків на проїзд
Продавчині у магазині солодощів
Молоді брюссельці
Син дуже схожий на батька
Подруги
А це на місточку, з якого вже Лакенський храм видно
Це, вочевидь, ресторан арабської їжі
Це просто сміття :)
А це щось будується
Ось і Собор Лакенської Богородиці, в якому знаходиться могила короля Альберта. Подробиці - в окремому пості:
http://bilozerska.livejournal.com/732892.html
Назад іду повільніше, є час все фотографувати.
Це валялося під отим мостиком, який видно на попередньому кадрі, за яким храм
Вертаюся знову через мостик, де багато голубів, качок і чайок:
Трамвайчик
Бачила ось такі світлофори:
Бачила світлофори, які по-різному пищать в залежності від того, червоне чи зелене світло.
Пішоходам і велосипедистам - червоне світло
Зелене світло
Контейнери для роздільного збору сміття. Їх повно по всьому Брюсселю.
А це - розумні бельгійські діти. Займаються тим, що ганяють м’яча через проїжджу частину. Особливий шик - перекинути його через автівку, коли вона проїджає :) Побачили, що я їх знімаю - втекли.
Ремонт автівки
Будинків з такими трубами бачила дуже багато
Дорожні знаки
Знову брюссельці
Ішла темношкіра сім’я...
Дівчатка, побачивши, що я їх знімаю, одразу ж кинулися позувати
Взагалі, бачила багато сімей з дітьми, більшість - неєвропейської зовнішності.
Дитячі забави
Поїла у цій забігайлівці. Господаря (склалося враження, що це господар, а не найманий працівник) звати Юнус. Поїла на 10 євро - з’їла курячу гомілку з рисом, велику порцію спагеті, салат з огірків і помідорів і чай. З недорогими забігайлівками, до речі, трохи проблеми: у неділю багато з них закриті, а в тих, що відкриті, важко знайти меню англійською мовою чи англомовний персонал. Реальний вихід - шукати такі, де страви або їхні фотографії розташовані на вітрині. Такі трапляються.
Дієтичної їжі або бодай віддалено схожої на нашу домашню не зустрічала. Як і в нас, багато барів, де можна тільки випити і трохи закусити. У деяких дозволяється палити, у деяких ні.
Взагалі, поїсти у Брюселі (маю на увазі забігайлівки, а не ресторани) коштує від 8 до 20-25 євро.
У центрі, ближче до готелю, людей значно більше. Оскільки це центр міста, хто місцевий, а хто турист, сказати дуже важко.
Повернулася я до готелю, підзарядила акумулятор від фотоапарату і пішла нарешті дивитися брюссельські пам’ятки й визначні місця. Пішла на площу Гран-Плас, дорогою знову знімала все, що бачила.
Ось і я, нарешті :)
Музиканти грають, люди слухають...
П’яничка танцює...
Таких фонтанчиків багато у центрі Брюсселю
Треба обов’язково помочити у ньому руки :)
Видування велетенських мильних бульбашок
Чого тільки не побачиш на туристах
Магазин сувенірів
Ось, нарешті, Гран-Плас:
На Гран-Плас цієї неділі стоїть сцена, грають музиканти.
Трохи послухала...
...трохи познімала і пішла шукати Хлопчика Піса. (Не люблю шаблонів і думала спершу до нього не йти, а потім думаю: "А раптом шкодувати буду, що не побачила?" :)
Такі самі приколи, як в нас - приклеєна монетка
А ось нарешті і Manneken Pis. Думала, біля нього буде натовп туристів, не проштовхаєшся і не познімаєш. Але їх зовсім небагато.
Якщо сам Хлопчик Піс не позбавлений певного шарму, то велетенська кількість його нездарних копій у сувенірних магазинчиках - це тихий жах.
Оте все дрібне, що за вітриною - хлопчики піси :)
Вертаюся назад у бік Гран-Плас...
Це, наскільки я зрозуміла, стіна солідарності з ВІЛ-інфікованими
На Гран-Плас триває концерт. Співачка співає, танцюрист візуалізує пісню :)
Знову посиділа, послухала. Ввечері вітер влягся, теплу хустку вже можна зняти.
Захід сонця
Вертаюся додому
Вже зовсім майже без сил сиджу на лавці перед готелем
Враження, з яким я закінчила мій перший день у Брюсселі, було приблизно таким: щось занадто багато пієтету цій хвальоній Європі. Тут, звісно, багато що є цікавого, чого немає у нас - але приїхав, подивився і поїхав додому. Вдома краще.
Далі буде…
(Не бійтеся, наступні частини будуть значно коротші... :)