Оскільки у нас восьме березня, належить розкривати жіночу тему :) Писати "бабські" пости щось мені зараз ліньки, тож викладаю інтерв’ю з жінками-політиками, які брала тижнів три тому
( Read more... )
Тепер про враженняhandehochMarch 8 2008, 00:15:32 UTC
Молодець. Мені подобається, коли журналіст не агітує співрозмовника і не підгавкує йому, а зіштовхує з наїжджених рейок, створює умови для саморозкриття... чи самовикриття ;) От з одного боку: «Знаєте, я завжди намагалася ставати на бік тих, хто постраждає» - це звичне кліше, яким вона в кожне вухо цілить. Але ціну таким заявам уважний читач в змозі скласти, бо от вже вона захопилась бесідою з тобою та розкололася: «Тепер, коли я побачила наочно оці розробки, я вирішила, що, очевидно, пільг ми повинні позбутися однозначно, але депутат мусить мати якийсь захист, щоб у нього була можливість захищати людей і захищати правду в існуючій системі». Я в захопленні! Тобто продемонстровано, що, дізнавшись (краще запізно, ніж ніколи) про небезпечні вади (особливості) системи, вона замислюється не над загальними системними змінами на користь кожного з громадян, а над засобом зберегти виключно власну безпеку в цій системі. Як читач інтерв´ю я ціную, що ти не агітуєш, а залишаєш за читачем не «єдиний можливий висновок», а можливість самостійно цю
( ... )
Re: Тепер про враженняbilozerskaMarch 8 2008, 00:34:03 UTC
Спасибі за рецензію. Дійсно, в мене є принцип: у кого б не брала інтерв’ю, ніколи не наїзжаю на співрозмовника, ні в чому його не звинувачую і намагаюся зрозуміти. Бо це тільки здається, що, "роззадоривши" політика в негативному сенсі, можна видобути з нього якусь ексклюзивну інформацію. Насправді він або згортає розмову з тобою, або починає контролювати кожне своє слово і відповідати загальними реченнями, щоб його неможливо було на чомусь зловити. Читати такі "холості" інтерв’ю нікому не цікаво.
До речі, щодо агітації. Давно дійшла висновку, що сперечатися, переконувати, навіть лаятися варто, як не дивно, лише з однодумцями. Коли є спільна мета, можна сперечатися, як краще до неї іти. А переконати людину протилежних поглядів практично неможливо. Бо в неї мета інша.
Re: Тепер про враженняhandehochMarch 8 2008, 01:09:21 UTC
Це професійне серед людей, пов´язаних з ідеологією, бо для них метою є саме поширення того чи іншого погляду на речі (незалежно від ступеню його обгрунтованності). Те ж саме - відносно людей, що обрали свої погляди без найменшого аналізу чи душевних мук. А людей, які хоча б з цікавості дослухаються до слів співрозмовника, переконати в принципі можна (хоч не обов´язково - докорінним чином). Як на мій скромний досвід. Один мій добрий товариш колись переконав навіть двох нападників з ножем оминути його беззбройного,- переконливо змалювавши варіанти подальшого розвитку подій.
Re: Тепер про враженняbilozerskaMarch 8 2008, 02:26:16 UTC
Можливо, ті нападники готові були лякати, але не готові були різати? Тобто, психологічно налаштувалися на те, що, побачивши двох з ножами, один беззбройний швидко все їм віддасть і втече. А коли він цього не зробив, а повів себе інакше (байдуже, як саме, в даному разі, почав щось спокійно говорити), їм довелося відмовитись від свого наміру.
Це як вовки - вони відбивають від стада того лося, який злякався, впізнаючи його по запаху, і всією зграєю женуться лише за ним одним. Інших лосів вони не чіпають. Чи означає це, що лосі вовків переконали? Ні, вовки залишилися при своїй думці (що лосів треба вбивати і їсти). Просто обрали собі іншу жертву.
Дякую. Різниця не настільки помітна. Більшість націоналістичних партій і організацій називають себе патріотичними. Ця різниця, на мою думку, взагалі виникла лише тому, що слово "націоналізм" довгі роки було лайкою... До того ж, цікаво було, як саме вона формулює цю різницю.
Писала - і сама замислилась. Патріотизм - це любов до своєї Вітчизни (патріо). Націоналізм - любов до своєї нації (або народу, у багатьох мовах це звучить однаково). Що таке нація або народ - більш-менш зрозуміло - це сукупність людей, об’єднаних певними ознаками. А що таке Вітчизна? Це ж не тільки територія, на якій живуть ці люди, а й вони самі, правильно? Значить, патріотизм - більш загальне поняття.
Як на мене, то, як раз, що таке патрiотизм, розумiю бiльше, нiж той нацiоналiзм... Приклад простий: корiння в мене йдуть з чотирьох нацiональностей, як можна вiддати якоiсь з них перевагу? А ось Батькiвщина до волi конкретна в мене. Я гадаю, що патрiотизм поэднуэ громадян краiни, а ось нацiоналiзм - роз`эднуэ (тому що краiна наша маэ дуже велику кiлькiсть рiзних народiв у своэму складi).
"Я гадаю, що патрiотизм поэднуэ громадян краiни, а ось нацiоналiзм - роз`эднуэ"
Як сказав Ленін, якщо не помиляюся: "Прежде чем объединиться, нам следует решительно размежеваться". В чомусь він був правий: звідки візьмуться люди, щоб їх об’єднати - адже всі вони вже поділені між певними силами, структурами, ідеологіями тощо, і треба спочатку, вибачте за прямоту, розвалити чуже, щоб створити своє.
Український націоналізм (на жаль, не всі поділяють цю точку зору) має бути налаштований вороже не до етнічних росіян/грузин/молдаван/євреїв/угорців тощо, а до антиукраїнських дій. Дуже часто, справді, ці дії скоюють етнічні неукраїнці. Але ж своїх "антиукраїнців" теж повно, і вони значно гірші!
Патріотизм в цьому сенсі відрізняється тим, що цей термін не так чітко прив’язаний до суверенності національної держави. Теоретично можна називати себе патріотом Радянської України у складі СРСР. З націоналізмом це неможливо.
Добре мати багато френдів: через них збираються деталі. Пам’ятаю, Тарас Чорновіл казав мені, що не може відпочивати в Україні, бо його впізнаЮть, і відпочинок перетворюється на суцільні політичні дискусії. Те, що Герман відпочиває в Карпатах, каже, принаймні, про те, що вона має сильний характер.
Comments 45
Reply
Reply
Reply
Reply
От з одного боку: «Знаєте, я завжди намагалася ставати на бік тих, хто постраждає» - це звичне кліше, яким вона в кожне вухо цілить. Але ціну таким заявам уважний читач в змозі скласти, бо от вже вона захопилась бесідою з тобою та розкололася: «Тепер, коли я побачила наочно оці розробки, я вирішила, що, очевидно, пільг ми повинні позбутися однозначно, але депутат мусить мати якийсь захист, щоб у нього була можливість захищати людей і захищати правду в існуючій системі». Я в захопленні! Тобто продемонстровано, що, дізнавшись (краще запізно, ніж ніколи) про небезпечні вади (особливості) системи, вона замислюється не над загальними системними змінами на користь кожного з громадян, а над засобом зберегти виключно власну безпеку в цій системі.
Як читач інтерв´ю я ціную, що ти не агітуєш, а залишаєш за читачем не «єдиний можливий висновок», а можливість самостійно цю ( ... )
Reply
Дійсно, в мене є принцип: у кого б не брала інтерв’ю, ніколи не наїзжаю на співрозмовника, ні в чому його не звинувачую і намагаюся зрозуміти.
Бо це тільки здається, що, "роззадоривши" політика в негативному сенсі, можна видобути з нього якусь ексклюзивну інформацію. Насправді він або згортає розмову з тобою, або починає контролювати кожне своє слово і відповідати загальними реченнями, щоб його неможливо було на чомусь зловити. Читати такі "холості" інтерв’ю нікому не цікаво.
До речі, щодо агітації. Давно дійшла висновку, що сперечатися, переконувати, навіть лаятися варто, як не дивно, лише з однодумцями. Коли є спільна мета, можна сперечатися, як краще до неї іти.
А переконати людину протилежних поглядів практично неможливо. Бо в неї мета інша.
Reply
Reply
Тобто, психологічно налаштувалися на те, що, побачивши двох з ножами, один беззбройний швидко все їм віддасть і втече. А коли він цього не зробив, а повів себе інакше (байдуже, як саме, в даному разі, почав щось спокійно говорити), їм довелося відмовитись від свого наміру.
Це як вовки - вони відбивають від стада того лося, який злякався, впізнаючи його по запаху, і всією зграєю женуться лише за ним одним. Інших лосів вони не чіпають. Чи означає це, що лосі вовків переконали? Ні, вовки залишилися при своїй думці (що лосів треба вбивати і їсти). Просто обрали собі іншу жертву.
Reply
двiчi приэмно, що людина ця пройшла скрiзь доволi контрастнi "iнстiтути"...
але питання про "нацiоналiзм та патрiотизм", як на мене, зайве
рiзниця цих слiв помiтна й без коментарiв полiтика...
Reply
Різниця не настільки помітна. Більшість націоналістичних партій і організацій називають себе патріотичними. Ця різниця, на мою думку, взагалі виникла лише тому, що слово "націоналізм" довгі роки було лайкою...
До того ж, цікаво було, як саме вона формулює цю різницю.
Писала - і сама замислилась. Патріотизм - це любов до своєї Вітчизни (патріо). Націоналізм - любов до своєї нації (або народу, у багатьох мовах це звучить однаково). Що таке нація або народ - більш-менш зрозуміло - це сукупність людей, об’єднаних певними ознаками. А що таке Вітчизна? Це ж не тільки територія, на якій живуть ці люди, а й вони самі, правильно? Значить, патріотизм - більш загальне поняття.
Reply
Приклад простий: корiння в мене йдуть з чотирьох нацiональностей, як можна вiддати якоiсь з них перевагу? А ось Батькiвщина до волi конкретна в мене.
Я гадаю, що патрiотизм поэднуэ громадян краiни, а ось нацiоналiзм - роз`эднуэ (тому що краiна наша маэ дуже велику кiлькiсть рiзних народiв у своэму складi).
Reply
Як сказав Ленін, якщо не помиляюся: "Прежде чем объединиться, нам следует решительно размежеваться".
В чомусь він був правий: звідки візьмуться люди, щоб їх об’єднати - адже всі вони вже поділені між певними силами, структурами, ідеологіями тощо, і треба спочатку, вибачте за прямоту, розвалити чуже, щоб створити своє.
Український націоналізм (на жаль, не всі поділяють цю точку зору) має бути налаштований вороже не до етнічних росіян/грузин/молдаван/євреїв/угорців тощо, а до антиукраїнських дій. Дуже часто, справді, ці дії скоюють етнічні неукраїнці. Але ж своїх "антиукраїнців" теж повно, і вони значно гірші!
Патріотизм в цьому сенсі відрізняється тим, що цей термін не так чітко прив’язаний до суверенності національної держави. Теоретично можна називати себе патріотом Радянської України у складі СРСР. З націоналізмом це неможливо.
Reply
Reply
Пам’ятаю, Тарас Чорновіл казав мені, що не може відпочивати в Україні, бо його впізнаЮть, і відпочинок перетворюється на суцільні політичні дискусії.
Те, що Герман відпочиває в Карпатах, каже, принаймні, про те, що вона має сильний характер.
Reply
Reply
Reply
Leave a comment