"Ладушки" під білоруським посольством
Сьогодні, 20 липня, біля посольства Білорусі відбулася «Акція солідарності з білоруським народом» - проти політичних репресій у сусідній країні.
Біля 50 учасників акції, більшість з біло-червоно-білими прапорцями на грудях, плескали у долоні, скандували «Живе Білорусь!», слухали з мобільного телефону пісню Віктора Цоя «Перемен!», яку останнім часом дуже часто замовляли на білоруському радіо, поки пісня не потрапила під заборону.
В кінці виступив білоруський опозиціонер В’ячеслав Сівчик.
«Висловлювати своє незадоволення діями державної або місцевої влади в цілому чи окремих чиновників, протестувати проти неприйнятних законодавчих або нормативних актів - є природнім правом кожної людини, закріпленим у Загальній декларації прав людини та інших міжнародних документах, - сказано у прес-релізі, який роздавали під час акції. - Тільки раб може терпіти будь-які знущання й мовчати.
Сусідня Білорусь є підписантом вищезазначеної Декларації, у її Конституції закріплено право на мирні зібрання. Але насправді будь-які протести проти дій влади (політичні, студентські акції проти закриття навчальних закладів, приватних підприємців проти Указу Президента використовувати працю лише близьких родичів тощо) де-факто заборонені й жорстоко розганяються, їх учасники масово заарештовуються та несуть покарання в адміністративному й кримінальному порядку, а також у інших формах: вигнання з роботи, відрахування з навчання, перешкоди у веденні підприємницької діяльності.
При цьому участь у розгонах протестів разом з міліцією беруть невідомі люди в цивільному, які відмовляються представлятись та показувати будь-які документи, що дають їм право застосовувати фізичну силу проти людей. Ідентифікувати їх можна лише вчинивши фізичний опір невідомим хуліганам. І тоді виявиться, що вони чинили опір представнику правоохоронних органів чи добровільної народної дружини - за це можна понести й кримінальну відповідальність.
Останнім часом білоруська влада перейшла всі межі здорового глузду. Вона взялась визначати, як саме люди мають поводити себе на вулиці. Сьогодні білорусам забороняють плескати в долоні, просто збиратись і мовчати. Сьогодні в Білорусі можуть присудити 15 діб арешту за те, що граєшся з дитиною «в ладушки» або якщо в компанії кількох людей у громадському місці раптом одночасно задзвонять мобільні телефони. Навіть на День Незалежності оплески промовцям (в т.ч. Президенту) заборонені, а заступник столичної міліції особисто виступає з роз'ясненням, що плескати можна лише ветеранам і військовим.
За останній місяць за мовчання та оплески було заарештовано біля 2 тис. людей. Серед них до адміністративного покарання засуджено однорукого (за оплески) та глухонімого (за антипрезидентські вигуки). Є батьки, які гуляли на вулиці з маленькими дітьми на руках - їх брутально тягли до автозаків. Аби люди не могли збиратись, білоруським провайдерам наказують блокувати соціальні мережі.
В Україні поки що такого ще немає. Ми ще можемо виходити на протести й висловлювати своє незадоволення. Тому сьогоднішня акція активної української громадськості - це не лише солідарність з білорусами, які прагнуть не бути рабами, але й привід сказати українцям, що нас чекає те саме, якщо люди активно не відстоюватимуть свої права і свободи.
Якщо ти сьогодні мовчатимеш - завтра на тебе чекатиме Білорусь».
В’ячеслав Сівчик
Олександр Місюра і молоді журналістки Марина Васильєва і Дарина Овдієнко