Річниця "Тбіліської трагедії" у Будинку кіно. (І мій фільм теж показали)
Обкладинка диску з фільмами про Грузію
Вчора, 9 квітня, була 20-а річниця Тбіліської трагедії - кривавого розгону внутрішніми військами мітингу людей, які виборювали незалежність Грузії. Загинула 21 людина, переважно жінки.
До цієї дати посольство Грузії в Україні спільно з українськими патріотичними організаціями провело у Будинку кінематографістів вечір пам’яті під назвою «20-річчя пробудження». Присутній був посол Грузії і посли ще декількох держав.
Демонстрували 4 фільми про Грузію:
«Хроніка 9 квітня» (Ельдар Шенгелая, 1989 рік)
«Тіні війни» (Георгій Гонгадзе, 1993 рік)
«Хроніка грузинського серпня» (Ія Барателі, 2008 рік)
«Через півроку. Зустрічі у повоєнній Грузії» (Олена Білозерська, 2009 рік)
Останній - це той любительський фільм, який я зняла і змонтувала по результатах поїздки до Грузії. Жах, тому що я тоді вперше тримала камеру у руках і вперше сама монтувала (якщо не рахувати коротенький кліп про смолоскипну ходу) - і це одразу показують на великому екрані…
Найсильніше враження - «Хроніка 9 квітня». 63 хвилини, зараз би з цього матеріалу зробили 20. Саме те, що не порізали, показали все - і дало достовірність. Коли дивишся - мороз по шкірі. Уявіть собі: нічна площа перед парламентом, на площі півтисячі людей зі свічками. Чекають штурму, як ми у перші дві-три ночі Майдану. Але вони дочекалися…
Приїздить католикос-патріарх всієї Грузії Ілля ІІ. Каже, що небезпека реальна, що до штурму, можливо, кілька хвилин. І заклинає людей залишити площу і піти всім разом до храму.
Грузія - не Україна. Народ там значно більше, ніж у нас, релігійний.
- Ні, ні! Ми не підем! - лунають вигуки з натовпу. За кілька секунд вся площа скандує «Хай живе Грузія!». Один з тих, що супроводжують патріарха, марно закликає до тиші.
У патріарха в очах страх. Все це показують - довго, довго. Як йому дають мікрофон, а він мовчить - кілька хвилин, мабуть…
- Ви не думайте, що мене надіслав уряд, - каже патріарх. - Поінформовані люди повідомили мені, що небезпека реальна, і я не міг не бути з вами…
- Грузія! Грузія! - скандують люди. І одразу - чи лише у фільмі так показали - починається штурм. Танки на нічних вулицях. Побоїще, сховане за спинами кількох рядів солдат. Напад на «швидку». Трупи жінок.
«Тіні війни» Георгія Гонгадзе - окрема розмова. Я бачила цей фільм двісті разів, тому не можу так емоційно його сприймати, але сам факт - «Марш УНСО» на великому екрані, на досить велику аудиторію - а фільм починається саме з маршу УНСО…
«Марш УНСО» з "Тіней війни" Гонгадзе. Оце показували вчора в Будинку кіно
Click to view
Стара гвардія УНСО
«Хроніки грузинського серпня» теж бачила раніше, навіть використала кадри з нього у своєму фільмі. Цей фільм - сучасний і зроблений на високопрофесійному рівні. Родзинка - записи телефонних розмов росіян і осетинів, аж до генералів, з їхніми іменами і фотографіями. Із запису добре чути, що генерал п’яний.
Мій фільм був найкоротший (26 хвилин), тому, мабуть, його єдиний показали повністю. Звуку майже не було чути - суцільний гул. (При тому, що на домашньому компі все нормально). Але, що мене вразило - ніхто не вийшов (а фільм демонстрували останнім, люди втомилися), всі сиділи і слухали, вслухалися у слова. Мені було соромно за цей звук, хоч і не моя це, начебто, провина. Але нічого: всі, хто там був, отримали у подарунок диск з чотирма цими фільмами.
Посол Грузії в Україні пан Григол Катамадзе тримає диск із фільмами
Після фільму грузини підходили, потискали руку, дякували. Було приємно, бо перший фільм все-таки…
Після перегляду пройшли із запаленими лампадками до пам’ятника Шота Руставелі і залишили їх там. Співав якийсь фольклорний колектив. Отак… Фільм порізала на 3 частини, заливаю на ЮТуб. Будете дивитись??
P.S. Боюся, що зараз у Грузії знову щось почнеться... Не приведи Господи, але якщо так - сподіваюся, тепер мені допоможуть із документами?? У серпні-бо я до Грузії не потрапила.
