(no subject)
Привіт ЖЖ-ляни.
Як іще можна охарактеризувати звичайні українські сільські дороги, як не просто "ПІ".
Розбиті, занедбані, а подекуди й взагалі відсутні. Їх не так мало, щоб цього не помічати, їх не так багато, щоб про них забувати.
Державні мужі уже не один рік ламають голову над дорожним питанням в Україні. І попри те, що ремонт вітчизняних автошляхів коштує ледь не найдешевше у порівнянні з іншими країнами Європи, все ж, ямковий фонтан не перестає бити під колеса українських автомобілістів.
І хоча, мабуть, не дорогами єдиними живе сьооднішнє українське село. Та все ж, саме на вирішення питання їх влаштування та будівництва направлений зареєстрований на минулому тижні законопроект під номером 2059а-1, який і зацікавив мене найбільше.
Як зазначає у пояснювальній записці його автор, депутат-мажоритарник із Черкащини Генадій Бобов, головна мета законодавчої ініціативи - внесення змін до Податкового кодексу України в частині запровадження чергового збору на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури територій населених пунктів сільських, селищних та міських рад. Звичайно, сама назва звучить доволі устрашаюче, правда? Але насправді пропозиція більш ніж проста.
Вся суть в тому, щоб внести до загальної системи місцевих податків і зборів України ще один збір, цільове використання якого спрямовуватиметься на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури територій населених пунктів сільських, селищних та міських рад. Тобто, в тому числі й на дороги.
Проте, самі знаєте, не важливо на що витрачається, а хто оплачує це "бюджетне задоволення". Зі слів депутата, платниками збору мають стати орендарі земель сільськогосподарського призначення, тобто звичайної ріллі. Відповідна ставка, в розрахунку на один гектар, має становити 0,5 % від суми нормативно-грошової оцінки даних земель. Вся ця депутатська математика говорить про потенційне збільшення дохідної частини місцевих бюджетів на 4,5-5,5 млрд. грн., освоєння яких, знову ж таки, планується залишити в тій же таки глибинці.
Цікава ініціатива, нічого не скажеш. Особливо, якщо врахувати реальну потребу українських сіл у відновленні власної дорожньої інфраструктури, зношеність котрої за оцінками деяких експертів більш ніж на 70%.
Але все було б добре, якби не посилання вище згадуваного депутата на досвід Черкащини, підприємці якої, навіть при діючій системі оподаткування, щорічно добровільно сплачують по 70-100 гривень із кожного гектара орендної землі, що дозволяє (за словами того ж таки Бобова) ремонтувати і відбудовувати об’єкти соціальної інфраструктури, в тому числі й дороги та позитивно впливати на розвиток відповідних населених пунктів.
А тепер, найцікавіше. Якби не знав Черкащини, можливо й повірив би. А так, за депутатську ініціативу можливо й п'ятірка, а от за вище згаданий досвід напрошується двієчка.
Чому?
По-перше, тому що ще на початку року була інформація про те, що Черкащина, як вотчина колишнього міністра вугільної промисловості України Сергія Тулуба, стала лідером серед регіонів України за сумами збитків у галузі держзакупівель в автодорожньому комплексі. "Загальний общак" збитків потягнув більш ніж на 135 мільйонів гривень.
По-друге, не полінувавсь і зателефонував трьом колишнім одногрупникам, які живуть в області і бачать ситуацію з тамтешніми дорогами наявно. Розмова з усіма трьома була короткою і в кожній хоча б раз та звучало нецензурне слівце у бік обласних дорожників.
Звичайно, у цій всій ситуації не хочеться виступати в ролі вчителя, але, шановний пане депутате, перш ніж подавати і презентувати будь-який досвід, все ж, варто хоча б оглядово та перевірити його наявність не лише на папері, але й в реальності. Оскільки подібні нестиковки дають негативний відтінок не лише достатньо цікавій пропозиції, але й вашій депутатській діяльності та життю області в цілому.
А тому, робіть висновки, бо двічі на ті самі граблі, кажуть боляче.