Всі вже давно понаписували і похвалилися, хто в якій вишиванці святкував і хто скільки ковбаси зїв, а я оце щойно спромоглася. Ну всерівно. Почалося наше святкування з того, що ми півгодини чекали на маршрутку, яку зняли з маршруту, гг) Ну добралися якось, черга величезна, але зробили три каси, то рухалася вона швидко. Хвилин десь 15, не більше.
(
Read more... )
Comments 16
Мама розповідала, що в дитинстві десь до 5-ти років мешкала в глиняному будиночку з солом'яним дахом. Поруч із ним ріс величезний бузковий кущ, у якому вона дуже любила ховатися. А потім у тому селі почали будувати дорогу. І хата стала на заваді. Її знесли. А кущ залишився.
Коли проїжджаю те село і бачу наш кущ (скільки ж йому років зараз?) стає затишно-затишно... Родинна пам'ять, чи що?
Reply
Leave a comment