Зміни
Я змінилася. І сиджу зараз думаю, чи варто було допускати ці зміни. Тобто раніше завжди чомусь зміни апріорно сприймалися як щось хороше, завжди вони були синонімом самовдосконалення, і де тільки це можна було натрапити, я завжди вишукувала все, що могло б посприяти цим змінам, вбирала в себе все, як губка, не думаючи, чи потрібно це мені. Тоді здавалось, що потрібно. Що це лише на краще, «быстрее, выше, сильнее», що людина повинна вдосконалюватись, вдосконаюватись, вдосконалюватись, запам’ятовувати, вчитися, розуміти, слухати. А зараз ти розумієш, що це всього лиш багаж. Я дозволяла людям, подіям, ідеям проникати в мене, змінювати мене, сама їм в цьому допомагала, а вони зміювали, різали, шматували на кусні моє світобачення, вони не будували - вони ламали, їм не було ніякого діла, до того, що це сльози, біль, пошуки, щоразу втрата світу, я сама від нього відмовлялася, бо думала, що знайду інший, я знала, що будь які зміни не обходяться без болю, але не всі вони цього варті.
І тепер мені здається, що по дорозі я щось втратила...
І тепер мені здається, що по дорозі я щось втратила...