Про вогонь, серця і стрибки (і про мене)

[bapbapa_serafym]

Друзі, текст зовсім не мій, але це наче про мене Юлька написала. От так подивилася на то все, і за допомогою клавіатури перенесла думки на монітор.

Усі люди, що народилися під знаком вогню, схильні до того, щоб палити. У широкому розумінні слова. Одні спопеляють все на своєму шляху, інші запалюють серця. Другим важче. Для того, аби спалити будинок

Comments

[lady_mellamory]

"перестав помічати біль, бо немає сенсу його помічати - легше від того не стає" - саме так, на жаль...

[anonymous]

Мені інколи здається ніби я обпалюю (спалюю) людей, які поруч! Бо якось стосунки не в тому руслі, в якому хотілося б. Люди вогню - вони пламенні у всіх вимірах: думках, словах, діях, почуттях... Особливо в почуттях! І тому то і приходять всякі ті крайності.
І наше серце не готове втрачати, до такого не можна бути готовим... у ньому завжди пломенітимуть почуття: любові, надії, ненависті, болю...бо все підживлюється тим вогнем.
Нема сенсу помічати біль??? Та він сам про себе нагадає 100500 раз на день або ж рано-вранці, або пізно ввечері перед сном...Одна іскорка - і ми вже горимо самі і запалюємо інших...
П.С. а мости палити - то навіть корисно :)
Висновок: знаєте людей-вогнів - бережіть їх, з ними вам буде добре, (але про дуже спокійне життя - забудьте)!

[bapbapa_serafym]

Знаю людей вогню, бережу людей-вогню, щоб раптом не погасли. А хто берегтиме мене?

[anonymous]

Інша людина вогню...і друзі берегтимуть (обєзатєльно)!

[bapbapa_serafym]

друзі - це те, у чому я на 100% впевнена. І це робить мене щасливою

[thirtytwogods]

И на меня похоже.

[xtosjko]

ну от, тепер я пореву...

[bapbapa_serafym]

ну не треба, Хтосько.

[xtosjko]

а що робити? я не винна, воно саме плачеться

[bapbapa_serafym]

Ех ти... А я б і хотіла виплакатися. То воно щось не плачеться...