7
7 самураїв журналістів
Лист перший.. Початок
Жила собі одна маленька українська виборча дільниця. І дуже її діпутати донімалі. Вони не виконували обіцянки, осваівалі бюджети, а то і ващє уїжжали в столицю на пмж кладя болт на рідні чигиря. Просто житья ніякого простому виборцю не було. Кого не вибирай - всяк вкраде і здрисне. А як мажоритарну ввели, так ващє бєзпрєдєл начався.
Люді пріунилі. Мущіни почали пить а женщіни хто помоложе потягнулися у Голандію подпірать стєни. І тагда старійшина дірєвні, старий говночєрпій Потап, пойняв, шо надо шото рішать. І парішилі шо самому народу с народнимі ізбраннікамі нікак ні справицця. Нада нанімать професіоналов.
Платіть ім ізбіратіль міг собі довзолити токо своєй любов’ю - тоісь прідполагалося шо работать будуть за їду і дочку Потапа - Настю. Тоість вибор був нівєлік. Посім рішилі зупиницця на мандрівних журналістах-ронінах, яки встратили своїх хазяїв в прошлу виборчу компанію до місцевих рад гражданську війну.
Настьона сходу асаділа войовничий запал односельчан, заявивши шо хоч там вайна гражданская хоч отєчєствєнная, а шоб нікак нє боліє сімі защітніков! За етім колічіством щєлкопьоров і снаряділі ходоков до Столиці.
Київ стрів рікрутьоров дощем, вокзалом і рудою журналісткою Тетяною. Від хазяїна вона пішла зразу як він Україну спас, а зараз осьо тікала від членів ОСББ і педофілів. Так нашлі першого самурая журналіста.
Ронін зразу продемонструвала свою профпригодність до гикавки залякавши контрольоршу в трамваї, а потім взагалі здійснила нечуване - збила ціну на пиріжки у бабці продавщиці. Етім нібальшой загін сміливців прівльок вніманіє молодого начінающєго самурая пісатіля-лютераніна, шо ночував на вокзалі, бо його звідусіль вигнали. Йон начав тягать Таню за штаніну зі воплями «…тьотінька. Візьміть мене в журналісти партізани!». Тьотінька надавала іму по ушам, но в журналісти партізани взяла. Шоб по вилицям не тинявся - хоч крімінагєнна ситуація не погіршиться. Ітого в перший же день удалося завєрбовать півтора самурая журналіста.
А зараз, Хакара, ми прістроілісь на ночь в гастініцу Либідь. В нас лишилося іщо много картошні і фоток Насті. Та шо думаю набрать іщо шесть с палавіной байцов бумажного фронта буде нескладно. Передавай привіт Хакеді, Гондзю, Такіширо і ващє всєм нашим хто ще не спився. Всьо, свіча гасніт, Таня хропе як паротяг, пойду і я. Завтра тоже напишу тобі на мило шо було кого найняли і почом в Київі шмоткі.