Удивительно наблюдать, как развивается этот человечек. Какие делает умозаключения. Если раньше можно было переключить внимание с неугодного, и она забывала, то теперь нет - надо придумывать что-то покруче. Или вот ложимся мы спать, уже минут десять молчим засыпаем и тут она выдает: "а где чудик?" Игрушка, которую купили ей этим же днем, но успела
(
Read more... )
Comments 4
Мене колись здивувало артемове "де коза?". Певний час їздили в магазин. Дорогою паслась коза. І от минає купа часу - зима, весна, частина літа. Повторюється той маршрут і в відповідному місці він питає де коза. Згадав :) А пишуть, не повинен.
Дивних дорослих мені якось боязно. Я від них віддаляюсь на максимальну кількість кроків яка тільки можлива.
Reply
А про дорослих точно, я теж так) все вужче й вужче коло.
Reply
Але, здається, прийшов час відкривати нові горизонти для нових спогадів.
Ми цього року разом нікуди не плануєм. А як з Артемом бути ще не вирішували. Доживем - побачим. Але він точно хоче кудись хоч ненадовго, хоч в сусідній "Любич".
Reply
Reply
Leave a comment