Провали пам"яті нотаріуса Яковенко Л.А. Або хто кришує "чорних" нотаріусів і рейдерів столиці?
11.07.2013 ходили з родиною Буртових до нотаріуса гр.Яковенко Л.А. в офіс на Гарматну познайомитись, поспілкуватись.
Нотаріус Яковенко Л.А. каже, що вона дійсно посвідчувала правочин по відчуженню квартири №10 в будинку №16 по просп.Косм.КОмарова в місті Києві 28.12.1996 на користь гр.Уліцького М.Я. (яка належала до цього людині на прізвище Потієвський О.А. 1946 р.н., який був хворий на синдром Дауна з дитинства, інвалід 2 групи з 16 років по психічному захворюванню, був на обліку в психо-неврологічному диспансері тощо), але - вона (нотаріус) не бачила, що Олександр Аврамович Потієвський був "дитиною Сонця" (тобто що він був хворим на синдром Дауна).
Довелося викликати міліцію і писати заяву про кримінальне правопорушення стосовно громадянки Яковенко Л.А. Нотаріус, побачивши міліцію у себе в офісі, вочевидь злякалась, й напевно подумала, що зараз буде обшук і виїмка документів - тому покликала родичів на допомогу. Ії син прийшовши - почав прямо на очах співробітників міліції й відвідувачів виносити в пакетах якісь документи, гроші й цінності. Цими своєми діями нотаріус ще раз підтвердила, що рильце у неї в пушку. Інакше як можна пояснити таку її поведінку? Значить, є що ховати, є чого боятися, чи не так?
Доречі документи по правочину 28.12.1996 - досі не здані в архів. Це теж про щось говорить.
нотаріус Яковенко Л.А. про хворого на синдром Дауна Олександра Потієвського (відео
): "Он пришел. Нормальный человек!" http://youtu.be/xHSW_ASZm2g
До того, коли був суд в 2011 році, вона цей правочин "не пам"ятала". Нічого, сподіватимемося, що міліція і прокуратура допоможуть повернути пам"ять нотаріусу Яковенко Ларисі Аркадіївні.
p.s. Про інші героїхні вчинки нотаріуса Яковенко Л.А. читайте також цю статтю:
" Хто кришує «чорних нотаріусів» та рейдерів столиці? Або яка є роль корумпованих столичних прокурорів у протправному виселенні родини Буртових із 5-ма неповнолітніми дітьми (без надання іншого житла)?" http://innocentsukr.blogspot.com/2013/07/5.html
***
Історія №1 - Угода дарування квартири по краденому паспорту? Легко! Доведено приватним нотаріусом Яковенко Ларисою Аркадіївною (Гарматна, 16 кв.15). Не вірете? Читайте будь-ласка Рішення №2-289/09 Шевченківський районний суд м. Києва від 02 лютого 2009 року, Цивільна справа № 2-289/09.
Фабула справи: Спадкоємець (Позивач) після смерті своєї матері в липні 2006р. дізнався, що спірна квартира була подарована його матір'ю 17 жовтня 1999р. відповідачу ОСОБА_2, і в подальшому продана останнім 05 липня 2006р. відповідачці ОСОБА_3.
Виявляється, що 05 липня 2006р. був укладений договір купівлі-продажу квартири Спадкоємця (Позивача), при чому укладений він був між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального, округу Яковенко Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 3177;
Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що ні договір дарування, ні договір купівлі - продажу спірної квартири він не укладав, у нього було викрадено його паспорти, і невідомий/мі особа/и, ними скористалися, ніколи він не був знайомий ні з померлою ОСОБА_10, ні з відповідачкою ОСОБА_3, спірну квартиру в дар не приймав і ніколи її не продавав, не ніс витрати по її утриманню, про оспорювані договори він дізнався, коли його викликали до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві для дачі пояснень по кримінальній справі, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Оскільки суд прийшов до висновку, що договір дарування є недійсним, не укладався не посвідчувався нотаріально у відповідності до вимог закону, то і укладений після цього договір купівлі-продажу між відповідачами ОСОБА_2, який фактично не був взагалі стороною в договорі дарування та ОСОБА_3 від 05 липня 2006р. слід також визнати недійсним. При визнанні цього договору недійсним суд не може застосувати у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України реституцію, так як згідно наданих суду доказів фактичний продавець спірної квартири не був встановлений, в зв'язку з чим була порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочину передбаченого ст. 190 КК України, а невстановлені особа/и скористалися документами ОСОБА_2, які були викрадені в нього, про що свідчать відповідні докази по справі.
Суд вирішив 02.02.2009: Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 липня 2006р., укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Ларисою Аркадіївною, зареєстрований в реєстрі за № 3177. (Більш докладно див. Додаток №1)
Історія №2 - реєстрація нотарусом договору дарування квартири №10 по вул. Комарова буд.16, за участю Дарувальника - який хворів на синдром Дауна
Алла Буртова - матір шістьох дітей, разом з дітьми, п'ятеро з яких - неповнолітні, опинилися під загрозою виселення на вулицю (11 липня 2013 року), оскільки незаконними рішеннями судів та відфутболюваннями столичної і Генеральної прокуратури без належної перевірки прикривається злочинна схема привласнення житла інваліда та участь у цій схемі державних органів влади.
Квартира, яка є предметом спору, і яка знаходиться за адресою: проспект Комарова буд. 16 кв. 10 у м. Києві була приватизована ще в 1993 році інвалідом 2 групи - Потієвським Олександром Абрамовичем, який після смерті матері залишився один та був з дитинства хворий на психічне захворювання - синдром Дауна. Таких людей називають ще «діти Сонця». Візуально можна сказати, що Саша Потієвський - це людина із синдром Дауна (Cиндром ДАуна: http://youtu.be/Dd_laSiuBys та http://youtu.be/DvFWsCvjN7s). Про що свідчать його прижиттєві фото і відео: http://youtu.be/iMKJMAQuOfI (2 хв.)
У 1996 році приватний нотаріус Яковенко Л.А (Калініна) посвідчила договір дарування квартири між «дітиною Сонця» й інвалідом Потієвським. О.А та гр.Уліцьким М.Я., який був начебто далеким родичем інваліда. Після цього у Потієвського новоявлений «родич» відібрав усі правовстановлюючі документи на квартиру, а також і його поспорт!
Через кілька місяців гр.Уліцкій-старший оформлює опікунство над Сашею Потієвським - в зв'язку з тим, що людина потребує постійного та належного догляду в силу своєї хвороби. Але після чого гр.Уліцького-старшого у Саші Потієвського більше ніколи не бачили (опікунський раді було начхати як там живе інвалід і чи взагалі він живий-здоровий), навіть тоді, коли Сашко помирав з голоду. Де-юре і де-фактично це було як мінімум - фіктивне опікунство, а як максимум - злочин (викрадення паспорту, неможливість отримувати пенсію тощо).
Якщо припустити, що нотаріус Яковенко Лариса Аркадіївна, опікунська рада району та гр.Уліцький-старший діяли в інтересах інваліда, то чому тоді безпомічний інвалід в результаті цих дій залишився без квартири та належного догляду?! Навіщо гр.Уліцькому-старшому потібрен був договір дарування, якщо як єдиний далекий «родич» він успадкував би цю квартиру після смерті хворого?
Далі було наступне: у 2008 році гр.Уліцький М.Я. (старший) - помер, квартиру успадкувала гр.Казакова - до квартири почали приводити брокерів. При цьому жити в квартирі продовжував Саша Потієвський, якому сусіди допомогли відновити паспорт.
Коли в 2001 році в силу своїх сімейних обставин Алла Буртова з сім'єю стали фактично опікати інваліда - після відмови в субсидії за допомогою опікунської ради з БТІ у 2002 році був отримано копію документ про дарування квартири, при чому сам інвалід Сашко Потієвський такого факту (вчинення правочину по відчуженню квартири) він не пам'ятав, не міг пригадати.
Одразу ж письмово була повідомлена гр.Олексієнко Т.В - голова опікунської ради Соломянської РДА про необхідність встановити законність такого дарування та захистити інтереси недієздатного Олександра Потієвського. Але замість дій по захисту інваліда опікунська рада швидко призначила опікуном замість померлого Уліцького - його близького родича - свата гр.Лавриненка Д.А, таким чинов відновивши "сімейний" контроль над квартирою «дитини Сонця».
Чому потім органи опіки так "активно" не цікавились діями опікуна - невідомо. Щорічні акти обстеження стверджували, що Алла Буртова та її сім’я доглядає, одягає, піклується про діда, купує все необхідне Потієвському, а пенсію - отримує Лавриненко. Чому не було скасоване фіктивне опікунство? Чому не була порушена кримінальна справа про зловживання опікунськими правами, привласнення пенсії інваліда (викрадення його паспорта) та заволодіння його квартирою? Чому? Чому? Чому?
На скарги Алли Буртової гр-ка Олексієнко Т.В відповідала - це не Ваша справа, є «офіційні опікуни». Сусіди ПОтієвського можуть підтвердити - ані Лавриненко, ані інші «офіційні опікуни» (а по факту - фіктивні) ніколи не цікавились долею свого де-юре підопічного інваліда, не купували йому їсти, не піклувались про Сашка взагалі. Ні, одного разу перед перевіркою опікунської ради купили пару кіло картоплі йому. Отаке піклування, отака турбота!
Таким чином аж до самої смерті права інваліда Сашка Потієвського захищені ані прокуратурою, ані судами, ані опікунськими радами так і не були.
Після смерті інваліда Алла Буртова та її адвокати подавали неодноразово заяви та скарги на злочинні дії нотаріуса Яковенко Л.А., але на всі заяви про злочин до МВС та на всі скарги до прокуратур усіх рівнів була одна лише відповідь - «все законно, порушень чинного законодавства - не виявлено».
Є результат посмертної експертизи правочину по відчуженню квартири Потієвським на користь УЛіцкого-старшого - що на момент дарування квартири він не усвідомлював своїх дій і не міг керувати ними. Як нотаріус могла посвідчити угоду?! Що, вона на бачила що перед нею «людина Сонця» (хворий на синдром Дауна) Сашко ПОтієвський? Чи гр.Уліцький вчинив цей правочин без участі власника квартири, просто вкравши його паспорт за мовчазної згоди нотаріуса Яковенко Л.А., яка погодилась на вмовляння та «аргументи» «щасливого обдарованого» гр.Уліцького (вчинити правочин дарування без фактичної присутності Сашка Потієвського)? Може тому Сашко і не пам»ятав цього?
Таким чином, Алла Буртова та її шестеро дітей в зв'язку зі злочинними діями нотаріуса Яковенко Л.А, протиправними діями голови відділу опіки Соломянської РДА Олексієнко Т.В, бездіяльність столичної прокуратури - позбавлена можливості довести своє право та права її дітей на це житло, яке є їх єдиним житлом. Куди багатодітній сім’ї ідти жити: до прокурора Солом’янського району, прокурора столиці чи Генерального Прокурора Пшонки В. чи може до начальника міліції (який відмовляється розслідувати справу про шахрайство і підробку документів по правочину), а? Чи може до Віктора Януковича на Банкову street? відео: http://youtu.be/Y0bHp7D94Ik
Додаток №1: повний текст рішення по нотаріусу Яковенко Ларисі Аркадіївні (Гарматна, 16 кв.15). Рішення 2-289/09
Суд- Шевченківський районний суд міста Києва\ Суддя - Волошин В. О.\ Опубліковано - 02.02.2009\ Цивільна справа № 2-289/09:
http://pravoscope.com/act-rishennya-2-289-09-voloshin-v-o-02-02-2009-ne-viznacheno-s
Нотаріус Яковенко Л.А. каже, що вона дійсно посвідчувала правочин по відчуженню квартири №10 в будинку №16 по просп.Косм.КОмарова в місті Києві 28.12.1996 на користь гр.Уліцького М.Я. (яка належала до цього людині на прізвище Потієвський О.А. 1946 р.н., який був хворий на синдром Дауна з дитинства, інвалід 2 групи з 16 років по психічному захворюванню, був на обліку в психо-неврологічному диспансері тощо), але - вона (нотаріус) не бачила, що Олександр Аврамович Потієвський був "дитиною Сонця" (тобто що він був хворим на синдром Дауна).
Довелося викликати міліцію і писати заяву про кримінальне правопорушення стосовно громадянки Яковенко Л.А. Нотаріус, побачивши міліцію у себе в офісі, вочевидь злякалась, й напевно подумала, що зараз буде обшук і виїмка документів - тому покликала родичів на допомогу. Ії син прийшовши - почав прямо на очах співробітників міліції й відвідувачів виносити в пакетах якісь документи, гроші й цінності. Цими своєми діями нотаріус ще раз підтвердила, що рильце у неї в пушку. Інакше як можна пояснити таку її поведінку? Значить, є що ховати, є чого боятися, чи не так?
Доречі документи по правочину 28.12.1996 - досі не здані в архів. Це теж про щось говорить.
нотаріус Яковенко Л.А. про хворого на синдром Дауна Олександра Потієвського (відео
): "Он пришел. Нормальный человек!" http://youtu.be/xHSW_ASZm2g
До того, коли був суд в 2011 році, вона цей правочин "не пам"ятала". Нічого, сподіватимемося, що міліція і прокуратура допоможуть повернути пам"ять нотаріусу Яковенко Ларисі Аркадіївні.
p.s. Про інші героїхні вчинки нотаріуса Яковенко Л.А. читайте також цю статтю:
" Хто кришує «чорних нотаріусів» та рейдерів столиці? Або яка є роль корумпованих столичних прокурорів у протправному виселенні родини Буртових із 5-ма неповнолітніми дітьми (без надання іншого житла)?" http://innocentsukr.blogspot.com/2013/07/5.html
***
Історія №1 - Угода дарування квартири по краденому паспорту? Легко! Доведено приватним нотаріусом Яковенко Ларисою Аркадіївною (Гарматна, 16 кв.15). Не вірете? Читайте будь-ласка Рішення №2-289/09 Шевченківський районний суд м. Києва від 02 лютого 2009 року, Цивільна справа № 2-289/09.
Фабула справи: Спадкоємець (Позивач) після смерті своєї матері в липні 2006р. дізнався, що спірна квартира була подарована його матір'ю 17 жовтня 1999р. відповідачу ОСОБА_2, і в подальшому продана останнім 05 липня 2006р. відповідачці ОСОБА_3.
Виявляється, що 05 липня 2006р. був укладений договір купівлі-продажу квартири Спадкоємця (Позивача), при чому укладений він був між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального, округу Яковенко Л.А., зареєстрований в реєстрі за № 3177;
Відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що ні договір дарування, ні договір купівлі - продажу спірної квартири він не укладав, у нього було викрадено його паспорти, і невідомий/мі особа/и, ними скористалися, ніколи він не був знайомий ні з померлою ОСОБА_10, ні з відповідачкою ОСОБА_3, спірну квартиру в дар не приймав і ніколи її не продавав, не ніс витрати по її утриманню, про оспорювані договори він дізнався, коли його викликали до Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві для дачі пояснень по кримінальній справі, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Оскільки суд прийшов до висновку, що договір дарування є недійсним, не укладався не посвідчувався нотаріально у відповідності до вимог закону, то і укладений після цього договір купівлі-продажу між відповідачами ОСОБА_2, який фактично не був взагалі стороною в договорі дарування та ОСОБА_3 від 05 липня 2006р. слід також визнати недійсним. При визнанні цього договору недійсним суд не може застосувати у відповідності до вимог ст. 216 ЦК України реституцію, так як згідно наданих суду доказів фактичний продавець спірної квартири не був встановлений, в зв'язку з чим була порушена кримінальна справа за фактом вчинення злочину передбаченого ст. 190 КК України, а невстановлені особа/и скористалися документами ОСОБА_2, які були викрадені в нього, про що свідчать відповідні докази по справі.
Суд вирішив 02.02.2009: Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05 липня 2006р., укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Яковенко Ларисою Аркадіївною, зареєстрований в реєстрі за № 3177. (Більш докладно див. Додаток №1)
Історія №2 - реєстрація нотарусом договору дарування квартири №10 по вул. Комарова буд.16, за участю Дарувальника - який хворів на синдром Дауна
Алла Буртова - матір шістьох дітей, разом з дітьми, п'ятеро з яких - неповнолітні, опинилися під загрозою виселення на вулицю (11 липня 2013 року), оскільки незаконними рішеннями судів та відфутболюваннями столичної і Генеральної прокуратури без належної перевірки прикривається злочинна схема привласнення житла інваліда та участь у цій схемі державних органів влади.
Квартира, яка є предметом спору, і яка знаходиться за адресою: проспект Комарова буд. 16 кв. 10 у м. Києві була приватизована ще в 1993 році інвалідом 2 групи - Потієвським Олександром Абрамовичем, який після смерті матері залишився один та був з дитинства хворий на психічне захворювання - синдром Дауна. Таких людей називають ще «діти Сонця». Візуально можна сказати, що Саша Потієвський - це людина із синдром Дауна (Cиндром ДАуна: http://youtu.be/Dd_laSiuBys та http://youtu.be/DvFWsCvjN7s). Про що свідчать його прижиттєві фото і відео: http://youtu.be/iMKJMAQuOfI (2 хв.)
У 1996 році приватний нотаріус Яковенко Л.А (Калініна) посвідчила договір дарування квартири між «дітиною Сонця» й інвалідом Потієвським. О.А та гр.Уліцьким М.Я., який був начебто далеким родичем інваліда. Після цього у Потієвського новоявлений «родич» відібрав усі правовстановлюючі документи на квартиру, а також і його поспорт!
Через кілька місяців гр.Уліцкій-старший оформлює опікунство над Сашею Потієвським - в зв'язку з тим, що людина потребує постійного та належного догляду в силу своєї хвороби. Але після чого гр.Уліцького-старшого у Саші Потієвського більше ніколи не бачили (опікунський раді було начхати як там живе інвалід і чи взагалі він живий-здоровий), навіть тоді, коли Сашко помирав з голоду. Де-юре і де-фактично це було як мінімум - фіктивне опікунство, а як максимум - злочин (викрадення паспорту, неможливість отримувати пенсію тощо).
Якщо припустити, що нотаріус Яковенко Лариса Аркадіївна, опікунська рада району та гр.Уліцький-старший діяли в інтересах інваліда, то чому тоді безпомічний інвалід в результаті цих дій залишився без квартири та належного догляду?! Навіщо гр.Уліцькому-старшому потібрен був договір дарування, якщо як єдиний далекий «родич» він успадкував би цю квартиру після смерті хворого?
Далі було наступне: у 2008 році гр.Уліцький М.Я. (старший) - помер, квартиру успадкувала гр.Казакова - до квартири почали приводити брокерів. При цьому жити в квартирі продовжував Саша Потієвський, якому сусіди допомогли відновити паспорт.
Коли в 2001 році в силу своїх сімейних обставин Алла Буртова з сім'єю стали фактично опікати інваліда - після відмови в субсидії за допомогою опікунської ради з БТІ у 2002 році був отримано копію документ про дарування квартири, при чому сам інвалід Сашко Потієвський такого факту (вчинення правочину по відчуженню квартири) він не пам'ятав, не міг пригадати.
Одразу ж письмово була повідомлена гр.Олексієнко Т.В - голова опікунської ради Соломянської РДА про необхідність встановити законність такого дарування та захистити інтереси недієздатного Олександра Потієвського. Але замість дій по захисту інваліда опікунська рада швидко призначила опікуном замість померлого Уліцького - його близького родича - свата гр.Лавриненка Д.А, таким чинов відновивши "сімейний" контроль над квартирою «дитини Сонця».
Чому потім органи опіки так "активно" не цікавились діями опікуна - невідомо. Щорічні акти обстеження стверджували, що Алла Буртова та її сім’я доглядає, одягає, піклується про діда, купує все необхідне Потієвському, а пенсію - отримує Лавриненко. Чому не було скасоване фіктивне опікунство? Чому не була порушена кримінальна справа про зловживання опікунськими правами, привласнення пенсії інваліда (викрадення його паспорта) та заволодіння його квартирою? Чому? Чому? Чому?
На скарги Алли Буртової гр-ка Олексієнко Т.В відповідала - це не Ваша справа, є «офіційні опікуни». Сусіди ПОтієвського можуть підтвердити - ані Лавриненко, ані інші «офіційні опікуни» (а по факту - фіктивні) ніколи не цікавились долею свого де-юре підопічного інваліда, не купували йому їсти, не піклувались про Сашка взагалі. Ні, одного разу перед перевіркою опікунської ради купили пару кіло картоплі йому. Отаке піклування, отака турбота!
Таким чином аж до самої смерті права інваліда Сашка Потієвського захищені ані прокуратурою, ані судами, ані опікунськими радами так і не були.
Після смерті інваліда Алла Буртова та її адвокати подавали неодноразово заяви та скарги на злочинні дії нотаріуса Яковенко Л.А., але на всі заяви про злочин до МВС та на всі скарги до прокуратур усіх рівнів була одна лише відповідь - «все законно, порушень чинного законодавства - не виявлено».
Є результат посмертної експертизи правочину по відчуженню квартири Потієвським на користь УЛіцкого-старшого - що на момент дарування квартири він не усвідомлював своїх дій і не міг керувати ними. Як нотаріус могла посвідчити угоду?! Що, вона на бачила що перед нею «людина Сонця» (хворий на синдром Дауна) Сашко ПОтієвський? Чи гр.Уліцький вчинив цей правочин без участі власника квартири, просто вкравши його паспорт за мовчазної згоди нотаріуса Яковенко Л.А., яка погодилась на вмовляння та «аргументи» «щасливого обдарованого» гр.Уліцького (вчинити правочин дарування без фактичної присутності Сашка Потієвського)? Може тому Сашко і не пам»ятав цього?
Таким чином, Алла Буртова та її шестеро дітей в зв'язку зі злочинними діями нотаріуса Яковенко Л.А, протиправними діями голови відділу опіки Соломянської РДА Олексієнко Т.В, бездіяльність столичної прокуратури - позбавлена можливості довести своє право та права її дітей на це житло, яке є їх єдиним житлом. Куди багатодітній сім’ї ідти жити: до прокурора Солом’янського району, прокурора столиці чи Генерального Прокурора Пшонки В. чи може до начальника міліції (який відмовляється розслідувати справу про шахрайство і підробку документів по правочину), а? Чи може до Віктора Януковича на Банкову street? відео: http://youtu.be/Y0bHp7D94Ik
Додаток №1: повний текст рішення по нотаріусу Яковенко Ларисі Аркадіївні (Гарматна, 16 кв.15). Рішення 2-289/09
Суд- Шевченківський районний суд міста Києва\ Суддя - Волошин В. О.\ Опубліковано - 02.02.2009\ Цивільна справа № 2-289/09:
http://pravoscope.com/act-rishennya-2-289-09-voloshin-v-o-02-02-2009-ne-viznacheno-s