До речі, скільки їздила Україною, помітила - тільки в Дніпрі при воході з маршрутки відсотків 70 людей кажуть водію "Дякую". Точніше, "Спасібо". А ще 5% дякують, коли отримують у водія здачу. Навіть у мегакультурному Львові такого немає ( Read more... )

Сиджу вчора на лавочці біля каплички Боїмів, читаю Мазоха. Книжка на колінах, або в руках - ну не махаю коротше обкладинкою особливо ( Read more... )

От мене цікавить - оті парубки культурного вигляду, що продають пластирі по 5 гривень в дніпровських трамваях - вони нормальні взагалі? Чи це частина якогось тренінгу?

Наприклад інших парубків, що аскають з гітарами в підворотнях, я ще трохи розімію: в цьому є певна грьобана романтика. Але ж пластирі в трамваях??! Вот зе фак? Здорові ж хлопці - ( Read more... )

Пишу про бродячих собак, наштовхнулась на листівку. Довго думала.


( Read more... )

Прочитала у bilozerska таке:

Змушена попередити вас про нову небезпеку. 
Схоже, влада відпрацьовує гранично примітивний механізм репресій проти націоналістів. Він складається лише з двох ланок:

1. Анонімний дзвінок з попередженням, що десь щось заміноване.

2. Виклики на допити громадських діячів і активістів, відомих своєю проукраїнською позицією, обшуки ( Read more... )

Я поняла: Планетарій - хороший антидепресант )  На годинку відключаєшся від світу і відчуваєш себе маленькою-маленькою, разом з усіма негараздами, проблемами, всіма "мусиш" та "треба". Тільки зірки, космос та якісь нерозпізнані сили, на фоні яких ми - менші за мурашок. Нічо так, треба періодично ходити, якраз тоді, коли починаєш почуватися центром ( Read more... )

Успіху досягають люди, які беруться за один чіткий напрямок і рухаються по ньому, а не лузери типу мене, які позавчора починали вчити англійську, вчора шукали докладну біографію Гітлера, сьогодні закачали книги нобелівських лауреатів з літератури, завтра кинуться вивчати історію, а післязавтра візьмуть інтерв*ю у режисера та додадуть у закладки ( Read more... )

( Read more... )

Стою на переході. Червоний. Центр міста - штук 20 людей стоїть. До найближчої машини метрів 50-70. Мамаша тягне сина (років 12) через дорогу.
- Нельзяяя!! Красный свет же! - лякається малий.
- От дурак! Времени нет! - психовано відповідає мамаша і таки перетягує його через перехід.

Дуже заходілось дати їй чимось важким по голові.

ВКонтактє висить банер:

( Read more... )