11. Бомбей контрастів
В Мумбаї (він же Бомбей) ми приїхали вже порядком підзадовбані. Подорож підходила до завершення, три тижні активних пересувань давались взнаки, а ми ще й пересувались на південь одночасно з наближенням до літа. Тому градуси зростали у геометричній прогресії, і все більше хотілось прохолоди та борща, ніж цілими днями кудись бігати.
Зараз, переглядаючи фотки, я розумію, що за чотири дні Бомбей ми недовідчули та недобачили. Але щось таки показати можу. Ну і розказати, звісно =)
Переліт з Джайпура в Бомбей ми купували ще вдома, за пару місяців до подорожі. Бо відстань була немаленька - не хотілось втрачати час на потяг. А квиток на внутрішньоіндійський літак коштував в районі 400 гривень, не так і страшно.
Думаючи, що летим лоукостом (Air India, єслішо), ми були впевнені, що годувати в літаку не будуть. Тому налопались в аеропорту всього підряд. Цьому процесу сприяли і ціни: ви десь бачили, щоб у аеропорту величезний бургер коштував 8 гривень? Отож. Довелось їсти )
Сам літак не гірше, ніж у Емірейтс. Місця для ног навіть більше
такоє
екранчики правда не працювали, але летіти було дві години - можна й потерпіти
А тут нам взяли і принесли халявну їжу (сюрпрайз!). А в нас вже нічо не лізе. Отакий всєлєнскій облом.
Їжа, до речі, теж не надто відрізнялась від Емірейтс, хіба що індійським колоритом - талі. Ну і віскі з вином не пропонували.
Перші півдня у Бомбеї у нас пішли на те, щоб знайти житло. Наш хостер внєзапно сказав, що не може вписати, але дав контакти знайомої жінки, яка недавно зареєструвалась на каучсьорфінгу і нікого ще не приймала.
Епопея з телефонними переговорами, пошуком автобусів та адреси, м'яко кажучи, затягнулась. Особливо враховуючи масштаби самого Бомбея - шутка лі, це місто по населенню як чотирнадцять Запоріжжь! Особливо запам'ятався момент, коли ми кружляли по району нашої вписки, тикали усім підряд таксистам нашу адресу, а вони по десять хвилин в неї вчитувались і оголошували, що не знають, де це. Потім виявилось, що потрібна адреса була на відстані 20 хвилин пішки!
Але фух, знайшли нарешті потрібні двері:
Жінка, яка нас вписувала, була доволі специфічна. Вона перший раз приймала вписчиків, тому відразу оголосила, що може прийняти нас тільки на одну ніч. Але ми побачили у неї пралку, попросили попрати речі, і тоді вона погодилась лишити нас ще на день, поки ті речі висохнуть.
У нашої 45-річної хостерки був свій готель, дві служанки, величезна собака, старенька мама та дочка, що вчиться в Оксфорді. Щоранку вона йде в спортзал, потім вигулює собаку, а далі вже йде на роботу. А ще у неї шикарна квартира! Зараз покажу:
Це - власний алтар
сад на балконі
зала
справа на фото сидять її мама та служанка
в цю гойдалку я просто закохалась..
блін, хочу таку квартиру =)
Показувати вам Бомбей почну з центрального вокзалу. Це одна з найголовніших місцевих фішок
Вокзал лишився ще від англійців і побудований у вікторіанському стилі. Красиво, нє?
не вокзал, а цілий замок!
... але відходиш пару десятків метрів, і ось вам справжній Бомбей =)
загалом там є що сфоткати і що порозглядати )
"Лайно, сушене лайно, подходітє-покупайтє, постійним клієнтам знижка!" =)
не знаю, що тут рекламується, але мужик нічо так )
В Бомбеї є море і набережна, але купаються там тільки збоченці, бо можна раз покупатись і здохнути від промислових викидів. Правда, з Дніпром це водоймище може ще позмагатись
купатись нє, але ножками помокнути трохи можна )
Набережна веде у багатий район Бомбея
тут живе еліта
в моєму розумінні так виглядає який-небудь Сан-Франциско... )
з коконатами треба бути обережними, такі впадуть-приб'ють і не помітять (
А потім ми шукали таксі, щоб поїхати в Колабу. Це район, в якому тусять туристи, і в якому відбувалась більша частина сюжета "Шантарама". Але всі таксисти просили 250-300 рупій (50-60 гривень) і нас задавила жаба.
Проте жаба давила недовго, бо інших видів транспорта, які б йшли в Колабу, ми не знайшли. Довелось таки брати таксі. Таксист попався з лічильником, і неочікувано нарахував.... 8 гривень. Ха, ха і ще раз ха!
Інтернет запевняв, що Колаба - це практично рай. Колорит, красу і дешеві сувеніри обіцяв він нам. Натомість ми бачили поки що тільки брудне море (
Це Індія, дєтка (с)
Знаменитий готель "Тадж Махал". Не так давно його захоплювали пакистанці, і вбили тоді купу людей. Але номери від цього дешевше не стали - кажуть, суми там за ніч беруть нереальні.
Якось непомітно для нас, один з продавців умудрився втюхать нам набір надувних кульок. Ми хотіли одну, але не встигли опомнитись, як купили десять штук за 20 гривень. Але і тут не обійшлось без най*бки. Продавець демонстрував нам величезних кулькомонстрів, а продав рази в три менші. От же ж ці індуси (
Ворота Індії. Схожі є і в Делі.
Скільки кілометрів між нами, але люди скрізь однакові - теж фоткаються "а давай типа я держу дом за хвостик"? )))
соціалка на тему виборів (я це недавно постила в ФБ)
птічкі. просто птічкі.
Ввечері біля вокзалу - безкоштовна вписка.
- Чому ці люди не побудують собі хоча б якийсь картонний дім в трущобах?, - спитали ми у мусульманського хостера, у якого вписувались останні два дні в Бомбеї.
- Їм влом, вони наркомани, - відповів
... а довкола така краса...
... а всередині вокзалу теж дивляться сни
Люди лежать тупо кучами. Як якісь мішки. Те ще зрєліщє, я вам скажу...
В один з днів ми поїхали дивитись на "Велике прання". Загалом я собі уявляла це місце як масові стірашкі в ріці. Принаймні, на багатьох фотках це виглядало саме так. Але напевно ми приїхали в якесь інше місце, бо ріки тут не було, а стірашкі були =)
Сюди здають речі для прання усі верстви бомбейського населення: від бідняків, до адміністрації 5-зіркових готелей.
Для прання в Бомбеї облаштований цілий квартал. Вже попрані речі розносяться власникам у величезних мішках
Занурюватись у весь цей треш було стрьомнувало: звідти валив пар і пахло білизною, але тут знайшовся чоловік, який нібито тільки нас і нас чекав, і влаштував нам вимушену екскурсію.
він навіть провів нас на дах якоїсь будівлі, з якої було видно цікавий контраст )
речі розвішуються без прищепок, а за своєю, цікавою технологією )
ще контрасту )
"Бойлер" - каже наш гід
якщо ви заплатили туєву купу грошей за номер у шикарному готелі, майте на увазі, що ваші простирадла та рушники теж прались тут
технології!
В основному все перуть вручну, але є й машинки. В них прання коштує дорожче.
"З цієї точки виходять красиві фото" - каже наш екскурсовод. Не збрехав )
Ми вже підготували 50 рупій (10 гривень) "вдячності" цьому гіду, але він раптом заявив "Та ви шо, чуваки, це коштує по 100 рупій з людини". Ми сказали "Еей, нєнєнє, ми взагалі-то не просили екскурсії, ти сам нав*язався". Після чого він взагалі відмовився брати бабло. Тю, ну як хоче, ми не надто наполягали )
А це місцевий "Плей-бой" =)
По Бомбею ми пересувались в основному міськими потягами. Це як метро, тільки над землею. Двері, як і в звичайних потягах, там не зачиняються. тому індуси теж їздять отак:
як і в усій Індії, є окремі вагони для леді
... а також для хворих раком.
Справку ніхто не перевіряє, але як правило, ці вагони порожні, навіть коли сусідні вщент забиті. Напевно, індуси вірять в забобони. Ед теж пострьомався в такому їхати, коли ми випадково в нього сіли
а це напевно вагон для леді з короною =)))
примітки на леді-вагонах бувають ще й такими
загалом від Англії тут лишилось багато всього
До речі, бомбейські таксисти наявністю логіки не страждають. Проїзд в таксі там поштує копійки. Але треба наполягати на включенні лічильника - інакше здеруть непідйомну суму. З лічильником же ми катались постійно, і поїздки обходились в 4-5-6 гривень ) Інколи 10-15. За такі суми наші таксисти б навіть не почухались )
Натомість не всі таксисти ще й погодяться вас везти! Ми декілька разів стикалися з тим, що підходиш наприклад до таксиста, що стоїть прохолоджується на узбіччі. Кажеш йому потрібну адресу. А він такий "Нє, не поїду, це в іншу сторону". Тобто взяти клієнтів і переїхати на іншу полосу - це не їхній метод ))))
Місцеві люди живуть за правилом "де впав - там і лежу". І ніхто не проти, чом би й ні, врешті решт? )
Взагалі з санітарією тут не дуже. Особливо ввечері. Якось ми їхали на вписку разом з нашим хостером, і за десять хвилин, поки ми зупинились, щоб він поговорив по телефону, я встигла побачити, як двоє мужиків попісяли посеред вулиці, а з десяток величезних крис пробігло по узбіччю в пошуках хавки. Криси у Бомбеї взагалі частина ландшафту. Вони скрізь, і з цим доводитись миритись. Тим, хто спить на вулицях, теж схоже, пофіг.
Славнозвісне кафе "Леопольд", таке знайоме читачам "Шантарама". Це знову Колаба, єслішо
Всередині воно виглядає так. Ми начитались в інтернеті, що ловити в тому кафе нічого, тому не заходили. Але відбою від туристів тут немає - в черзі навіть стоять, щоб посидіти в тому "Леопольді". Тю..
Асортимент книг на вуличних раскладках =)
А ще ми побували у мусульманському районі. Там теж є що подивитись )
після цьго зрєліща я зрозуміла, що з українською комуналкою не все так погано )
ну і ще один міський потяг на закуску =)
"А де ж славнозвісні бомбейські трущоби?" - спитаєте ви. А вони будуть в наступному пості ) Бєбєбє ))))
Зараз, переглядаючи фотки, я розумію, що за чотири дні Бомбей ми недовідчули та недобачили. Але щось таки показати можу. Ну і розказати, звісно =)
Переліт з Джайпура в Бомбей ми купували ще вдома, за пару місяців до подорожі. Бо відстань була немаленька - не хотілось втрачати час на потяг. А квиток на внутрішньоіндійський літак коштував в районі 400 гривень, не так і страшно.
Думаючи, що летим лоукостом (Air India, єслішо), ми були впевнені, що годувати в літаку не будуть. Тому налопались в аеропорту всього підряд. Цьому процесу сприяли і ціни: ви десь бачили, щоб у аеропорту величезний бургер коштував 8 гривень? Отож. Довелось їсти )
Сам літак не гірше, ніж у Емірейтс. Місця для ног навіть більше
такоє
екранчики правда не працювали, але летіти було дві години - можна й потерпіти
А тут нам взяли і принесли халявну їжу (сюрпрайз!). А в нас вже нічо не лізе. Отакий всєлєнскій облом.
Їжа, до речі, теж не надто відрізнялась від Емірейтс, хіба що індійським колоритом - талі. Ну і віскі з вином не пропонували.
Перші півдня у Бомбеї у нас пішли на те, щоб знайти житло. Наш хостер внєзапно сказав, що не може вписати, але дав контакти знайомої жінки, яка недавно зареєструвалась на каучсьорфінгу і нікого ще не приймала.
Епопея з телефонними переговорами, пошуком автобусів та адреси, м'яко кажучи, затягнулась. Особливо враховуючи масштаби самого Бомбея - шутка лі, це місто по населенню як чотирнадцять Запоріжжь! Особливо запам'ятався момент, коли ми кружляли по району нашої вписки, тикали усім підряд таксистам нашу адресу, а вони по десять хвилин в неї вчитувались і оголошували, що не знають, де це. Потім виявилось, що потрібна адреса була на відстані 20 хвилин пішки!
Але фух, знайшли нарешті потрібні двері:
Жінка, яка нас вписувала, була доволі специфічна. Вона перший раз приймала вписчиків, тому відразу оголосила, що може прийняти нас тільки на одну ніч. Але ми побачили у неї пралку, попросили попрати речі, і тоді вона погодилась лишити нас ще на день, поки ті речі висохнуть.
У нашої 45-річної хостерки був свій готель, дві служанки, величезна собака, старенька мама та дочка, що вчиться в Оксфорді. Щоранку вона йде в спортзал, потім вигулює собаку, а далі вже йде на роботу. А ще у неї шикарна квартира! Зараз покажу:
Це - власний алтар
сад на балконі
зала
справа на фото сидять її мама та служанка
в цю гойдалку я просто закохалась..
блін, хочу таку квартиру =)
Показувати вам Бомбей почну з центрального вокзалу. Це одна з найголовніших місцевих фішок
Вокзал лишився ще від англійців і побудований у вікторіанському стилі. Красиво, нє?
не вокзал, а цілий замок!
... але відходиш пару десятків метрів, і ось вам справжній Бомбей =)
загалом там є що сфоткати і що порозглядати )
"Лайно, сушене лайно, подходітє-покупайтє, постійним клієнтам знижка!" =)
не знаю, що тут рекламується, але мужик нічо так )
В Бомбеї є море і набережна, але купаються там тільки збоченці, бо можна раз покупатись і здохнути від промислових викидів. Правда, з Дніпром це водоймище може ще позмагатись
купатись нє, але ножками помокнути трохи можна )
Набережна веде у багатий район Бомбея
тут живе еліта
в моєму розумінні так виглядає який-небудь Сан-Франциско... )
з коконатами треба бути обережними, такі впадуть-приб'ють і не помітять (
А потім ми шукали таксі, щоб поїхати в Колабу. Це район, в якому тусять туристи, і в якому відбувалась більша частина сюжета "Шантарама". Але всі таксисти просили 250-300 рупій (50-60 гривень) і нас задавила жаба.
Проте жаба давила недовго, бо інших видів транспорта, які б йшли в Колабу, ми не знайшли. Довелось таки брати таксі. Таксист попався з лічильником, і неочікувано нарахував.... 8 гривень. Ха, ха і ще раз ха!
Інтернет запевняв, що Колаба - це практично рай. Колорит, красу і дешеві сувеніри обіцяв він нам. Натомість ми бачили поки що тільки брудне море (
Це Індія, дєтка (с)
Знаменитий готель "Тадж Махал". Не так давно його захоплювали пакистанці, і вбили тоді купу людей. Але номери від цього дешевше не стали - кажуть, суми там за ніч беруть нереальні.
Якось непомітно для нас, один з продавців умудрився втюхать нам набір надувних кульок. Ми хотіли одну, але не встигли опомнитись, як купили десять штук за 20 гривень. Але і тут не обійшлось без най*бки. Продавець демонстрував нам величезних кулькомонстрів, а продав рази в три менші. От же ж ці індуси (
Ворота Індії. Схожі є і в Делі.
Скільки кілометрів між нами, але люди скрізь однакові - теж фоткаються "а давай типа я держу дом за хвостик"? )))
соціалка на тему виборів (я це недавно постила в ФБ)
птічкі. просто птічкі.
Ввечері біля вокзалу - безкоштовна вписка.
- Чому ці люди не побудують собі хоча б якийсь картонний дім в трущобах?, - спитали ми у мусульманського хостера, у якого вписувались останні два дні в Бомбеї.
- Їм влом, вони наркомани, - відповів
... а довкола така краса...
... а всередині вокзалу теж дивляться сни
Люди лежать тупо кучами. Як якісь мішки. Те ще зрєліщє, я вам скажу...
В один з днів ми поїхали дивитись на "Велике прання". Загалом я собі уявляла це місце як масові стірашкі в ріці. Принаймні, на багатьох фотках це виглядало саме так. Але напевно ми приїхали в якесь інше місце, бо ріки тут не було, а стірашкі були =)
Сюди здають речі для прання усі верстви бомбейського населення: від бідняків, до адміністрації 5-зіркових готелей.
Для прання в Бомбеї облаштований цілий квартал. Вже попрані речі розносяться власникам у величезних мішках
Занурюватись у весь цей треш було стрьомнувало: звідти валив пар і пахло білизною, але тут знайшовся чоловік, який нібито тільки нас і нас чекав, і влаштував нам вимушену екскурсію.
він навіть провів нас на дах якоїсь будівлі, з якої було видно цікавий контраст )
речі розвішуються без прищепок, а за своєю, цікавою технологією )
ще контрасту )
"Бойлер" - каже наш гід
якщо ви заплатили туєву купу грошей за номер у шикарному готелі, майте на увазі, що ваші простирадла та рушники теж прались тут
технології!
В основному все перуть вручну, але є й машинки. В них прання коштує дорожче.
"З цієї точки виходять красиві фото" - каже наш екскурсовод. Не збрехав )
Ми вже підготували 50 рупій (10 гривень) "вдячності" цьому гіду, але він раптом заявив "Та ви шо, чуваки, це коштує по 100 рупій з людини". Ми сказали "Еей, нєнєнє, ми взагалі-то не просили екскурсії, ти сам нав*язався". Після чого він взагалі відмовився брати бабло. Тю, ну як хоче, ми не надто наполягали )
А це місцевий "Плей-бой" =)
По Бомбею ми пересувались в основному міськими потягами. Це як метро, тільки над землею. Двері, як і в звичайних потягах, там не зачиняються. тому індуси теж їздять отак:
як і в усій Індії, є окремі вагони для леді
... а також для хворих раком.
Справку ніхто не перевіряє, але як правило, ці вагони порожні, навіть коли сусідні вщент забиті. Напевно, індуси вірять в забобони. Ед теж пострьомався в такому їхати, коли ми випадково в нього сіли
а це напевно вагон для леді з короною =)))
примітки на леді-вагонах бувають ще й такими
загалом від Англії тут лишилось багато всього
До речі, бомбейські таксисти наявністю логіки не страждають. Проїзд в таксі там поштує копійки. Але треба наполягати на включенні лічильника - інакше здеруть непідйомну суму. З лічильником же ми катались постійно, і поїздки обходились в 4-5-6 гривень ) Інколи 10-15. За такі суми наші таксисти б навіть не почухались )
Натомість не всі таксисти ще й погодяться вас везти! Ми декілька разів стикалися з тим, що підходиш наприклад до таксиста, що стоїть прохолоджується на узбіччі. Кажеш йому потрібну адресу. А він такий "Нє, не поїду, це в іншу сторону". Тобто взяти клієнтів і переїхати на іншу полосу - це не їхній метод ))))
Місцеві люди живуть за правилом "де впав - там і лежу". І ніхто не проти, чом би й ні, врешті решт? )
Взагалі з санітарією тут не дуже. Особливо ввечері. Якось ми їхали на вписку разом з нашим хостером, і за десять хвилин, поки ми зупинились, щоб він поговорив по телефону, я встигла побачити, як двоє мужиків попісяли посеред вулиці, а з десяток величезних крис пробігло по узбіччю в пошуках хавки. Криси у Бомбеї взагалі частина ландшафту. Вони скрізь, і з цим доводитись миритись. Тим, хто спить на вулицях, теж схоже, пофіг.
Славнозвісне кафе "Леопольд", таке знайоме читачам "Шантарама". Це знову Колаба, єслішо
Всередині воно виглядає так. Ми начитались в інтернеті, що ловити в тому кафе нічого, тому не заходили. Але відбою від туристів тут немає - в черзі навіть стоять, щоб посидіти в тому "Леопольді". Тю..
Асортимент книг на вуличних раскладках =)
А ще ми побували у мусульманському районі. Там теж є що подивитись )
після цьго зрєліща я зрозуміла, що з українською комуналкою не все так погано )
ну і ще один міський потяг на закуску =)
"А де ж славнозвісні бомбейські трущоби?" - спитаєте ви. А вони будуть в наступному пості ) Бєбєбє ))))