Пам'ятаєте грузинського таксиста, який вчора ввечері допоміг нам знайти дешеве житло? Так от, він всю ніч таксував, а вранці дочекався, поки ми прокинемось, заїхав за нами та повіз годувати. Потім півдня возив та вигулював по місту, постійно чимось пригощаючи, а на прощання відмовився брати гроші. Wonderful!
(
Read more... )
Comments 57
Reply
Reply
Reply
Reply
"А класний він хлопець, цей Антон! Ми з ним від самого Курська їдемо. Вірніше, він нас із Шафою везе. Пощастило. Але тепер наші шляхи розходяться. На перехресті він гальмує й сумно каже:
- Ну, ось і все...
Шафа мовчить і важко сповзає на обочину. А я весело підморгую, зістрибуючи з високої кабіни:
- І кожен фініш - то є новий старт!
Обертаюсь до нього:
- Класний ти пацан, Антошко! Інтуїція підказує, що ми ще зустрінемось. Чао!
Захлопую дверцята, бачу, як він ворушить губами, та слів уже не чую. Мотор у його тарантаса - убоїще. Але що він там шепоче - здогадатись неважко.
Ми з Шафою проводжаємо вдячними поглядами величезний довгий фургон. Побільше б таких людей, як цей Антон. На трасі було б краще. І в усьому світі. Амінь" (з роману "Надія: сплутані пазли")
Reply
Reply
Reply
(The comment has been removed)
Reply
з кожним твоїм постом я розумію все більше, що інколи просто треба піти та взяти те,що хочеш від життя...
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
я ще довго згадуватиму цю подорож, було багато світлих емоцій та приємних моментів ) ну і внукам буде що розповісти )))))
Reply
Leave a comment