Тернопіль
Більше двадцяти годин ми добирались до Тернополя. За цей час встигли пересікти Дніпро, випити з десяток стаканчиків чаю, побачити фантастичний вокзал в Жмеринці та з'їсти майже всі свої запаси їжі. Нарешті, об одинадцятій годині ранку наш поїзд прибув до тернопільського вокзалу. З цього розпочалась наша тижнева мандрівка Західною Україною.
Неймовірний вокзал в Жмеринці. Справжній палац.
Тернопільський вокзал
З залізничного вокзалу неспішним кроком хвилини за три потрапляємо в центр міста.
В Тернополі багато вказівників з головними пам'ятками міста. Але і без них все найцікавіше можна знайти впродовж години-півтори.
Театральна площа не вразила. Занадто «традиційна».
Навколо площі можна знайти кілька пам'ятників.
Пушкіну
Шевченко
Соломії Крушельницькій
Ярославу Стецько
Степану Бандері
Вже з площі можна побачити один з головних храмів Тернополя - Домініканський костел. Вулицями міста прямуємо до нього.
Ще кілька хвилин - і ми вже всередині костьолу. Фотографій не робив, оскільки проходила служба. Але багато наклацав зі скверу навпроти.
Данило Галицький
Пам'ятник Іосіфу Сліпому перед входом.
Ще одна релігійна споруда - Церква Різдва Христова.
Ще трохи центральних вулиць міста.
Найбільш приємне місце в Тернополі - одноіменний став. Такого спокійного і умиротвореного місця, розташованого в самісінькому центрі міста, я, мабуть, ще не бачив.
Тут знайшли і тернопільський замок. Якби не знав, що то замок, може, і не зробив би жодної фотографії, оскільки на замок він не дуже схожий. Але я був підготовленим, тому прошу:
Ще один храм - Воздвиженська церква.
Поруч зі ставом - ще один парк, назву якого я не запам'ятав. Не менш тихе і приємне місце.
В Тернополі всі дороги ведуть в центр. А так хотілось загубитись серед міських провулків, знайти щось нове. І наче знаходиш невідому вулицю, але всеодно рано чи піздно все одно опиняєшся в центрі.
Після обіду перейшли через колії на інший від вокзалу бік міста. Хотілось подивитись, чи є там ще життя. Виявилось, що є.
Проспектом Степана Бандери.
Непомітно наступив вечір і місто сховалося в тіні. Ми повернулись на вокзал, де застрибнули в електричку і через три години прибули до Львова.
Далі буде...
Неймовірний вокзал в Жмеринці. Справжній палац.
Тернопільський вокзал
З залізничного вокзалу неспішним кроком хвилини за три потрапляємо в центр міста.
В Тернополі багато вказівників з головними пам'ятками міста. Але і без них все найцікавіше можна знайти впродовж години-півтори.
Театральна площа не вразила. Занадто «традиційна».
Навколо площі можна знайти кілька пам'ятників.
Пушкіну
Шевченко
Соломії Крушельницькій
Ярославу Стецько
Степану Бандері
Вже з площі можна побачити один з головних храмів Тернополя - Домініканський костел. Вулицями міста прямуємо до нього.
Ще кілька хвилин - і ми вже всередині костьолу. Фотографій не робив, оскільки проходила служба. Але багато наклацав зі скверу навпроти.
Данило Галицький
Пам'ятник Іосіфу Сліпому перед входом.
Ще одна релігійна споруда - Церква Різдва Христова.
Ще трохи центральних вулиць міста.
Найбільш приємне місце в Тернополі - одноіменний став. Такого спокійного і умиротвореного місця, розташованого в самісінькому центрі міста, я, мабуть, ще не бачив.
Тут знайшли і тернопільський замок. Якби не знав, що то замок, може, і не зробив би жодної фотографії, оскільки на замок він не дуже схожий. Але я був підготовленим, тому прошу:
Ще один храм - Воздвиженська церква.
Поруч зі ставом - ще один парк, назву якого я не запам'ятав. Не менш тихе і приємне місце.
В Тернополі всі дороги ведуть в центр. А так хотілось загубитись серед міських провулків, знайти щось нове. І наче знаходиш невідому вулицю, але всеодно рано чи піздно все одно опиняєшся в центрі.
Після обіду перейшли через колії на інший від вокзалу бік міста. Хотілось подивитись, чи є там ще життя. Виявилось, що є.
Проспектом Степана Бандери.
Непомітно наступив вечір і місто сховалося в тіні. Ми повернулись на вокзал, де застрибнули в електричку і через три години прибули до Львова.
Далі буде...